Ухвала суду № 20617398, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3086/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ватутіне Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Ватутіне Черкаської області до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м.Ватутіне Черкаської області (далі Позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»(далі Відповідач) про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 65341грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати неправомірну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідач як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 24359125, зареєстрований 12.08.1996 року та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у місті Ватутіне.

Згідно п.1.1 статуту, зареєстрованого 30.07.2009 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ватутінської міської ради Дайнегою Л. М. за № 10211050006000120, Відповідач заснований Ватутінською міською радою, знаходиться в міській комунальній власності, діє на основі самоврядування і забезпечує комунальне та побутове водопостачання та водовідведення, із статутним фондом в сумі 1480499,00грн. у вигляді комунального майна.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

17.03.2011 року Відповідач подав Позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, при цьому відповідно до встановленого законом порядку самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 65341 грн.

Правилами ч.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріали справи, Відповідачем самостійно визначену суму податку на додану вартість в розмірі 65341 грн., зазначену в декларації за лютий 2011 року, було сплачено лише частково в розмірі 11360 грн. з порушенням строків сплати. Позивач сплачену суму зарахував в рахунок погашення заборгованості по пені, яка виникла до 01.01.2011 року.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобовязання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Положення п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України зазначають, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надсилаючи Відповідачу першу та другу податкові вимоги за 2001 рік, які маються в матеріалах справи, Позивач керувався положеннями Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, який виник після вказаної дати.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Положення п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України закріплюють спеціальний порядок досудового врегулювання спору щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, яким є відповідач. Зокрема, передбачають, що, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно п.95.2 вказаної статті стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про своєчасне направлення Позивачем податкової вимоги, що передбачене податковим законодавством. Також не було надано доказів про продаж внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, доказів відсутності власного майна у Відповідача, що відповідно до законодавства України може підлягає внесеню в податкову заставу та відчуженню.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у Позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Відповідача за лютий 2011 року згідно з податковим законодавством, чинним з 01.01.2011 року.

Крім того, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про помилковість зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобовязання, яке виникло після 01 січня 2011 року, в рахунок податкового боргу, який виник до 01 січня 2011 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ватутіне Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді