Постанова № 20616298, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14585/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у відповідності до положень ст. ст.41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністравтиного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Бізнес Консалт»про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва форми «Р»№00003922308/0 від 03 листопада 2009 року та форми «В1»№00003823208/0 від 03 листопада 2009 року.

Постановою Окружного адміністравтиного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, з підстав, передбачених ст. 202 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що податкові накладі, видані позивачу на виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Бізнес Консалт»№ 05-02/07/01 від 05 лютого 2007р., мають всі необхідні реквізити, необхідні для первинних документів. Тобто, дані податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок податкових зобовязань майбутніх періодів відповідно до вимог ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Завод опоряджувальних матеріалів»зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2009 року, за результатами якої складено акт №618/1-23-08-24595245 від 15 жовтня 2009 року. В ході проведеної перевірку було встановлено порушення позивачем порушення вимог п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по контрагенту не підтвердженому зустрічною перевіркою.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№00003922308/0 від 03 листопада 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 686659,50 грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000382308/0 від 03 листопада 2009 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість, визначену у податковій декларації вх. № 130567 від 22 червня 2009 року за травень 2009 p., на 873 906,00 грн. (з них не відшкодовано 684 448,11 грн., відшкодовано - 189 457,89 грн.) та нараховано штрафні санкції на 18 865,09 грн.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 встановлення у платника податків обґрунтованості права на формування податкового кредиту передбачає, зокрема, встановлення факту здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що умовою для формування податкового кредиту є сплата платником податків податку на додану вартість під час здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є спричиненя реальних змін майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції має бути підтверджена первинними документами відповідно до положень ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Статтею 1 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Бізнес Консалт»було укладено договір купівлі-продажу обладнання № 05-02/07/01 від 05 лютого 2007р., згідно з п.п. 1.1. якого ТОВ «Інтернешнл Бізнес консалт»продає та поставляє позивачу технологічну лінію компанії», Німеччина, на базі преса 120/60»для виробництва різних видів дрібних будівельних матеріалів з бетону, піддони UP-plus для особистих потреб розміром 1.300x650x45 мм, кількість 1880 штук та стелажі для викладки бетонної продукції по системі ROTHO-Stabil на 10 проходів.

Пунктом 2.2. даного договору встановлено, що в загальну суму договору включаються: вартість обладнання, його упаковка, маркування, погрузка, доставка, монтаж, пусконаладка і навчання персоналу, страхування, митні збори. Відповідно до п.3.3 договору встановлено, що підписання акту виконаних робіт сторонами здійснюється після монтажу та пусконаладки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних доказів здійснення господарської операції на виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Бізнес Консалт» № 05-02/07/01 від 05 лютого 2007р., а саме актів виконаних робіт, доказів транспортування товару, що ставить під сумнів реальний товарний характер реалізації матеріальних цінностей за зазначеним договором. Судом першої інстанції не надано належної оцінки даній обставині справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення господарської операції відповідно до договору між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Бізнес консалт»№ 05-02/07/01 від 05 лютого 2007 року.

Відповідно до положень ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак, незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно з висновком №6469/10-11 судово почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 січня 2011р., підписи від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну) ОСОБА_2»в податкових накладних: № 3 від 06.02.2007; № 4 від 20.02.2007; № 6 від 02.04.2007; № 8 від 08.05.2007; № 16 від 20.06.2007; № 14 від 05.06.2007; № 19 від 13.07.2007; № 20 від 27.07.2007; № 21 від 06.08.2007; № 22 від 09.08.2007; № 23 від 16.08.2007; № 24 від 23.08.2007; № 25 від 31.08.2007; № 28 від 02.10.2007; № 30 від 30.10.2007; № 31 від 07.11.2007; № 32 від 15.11.2007; № 33 від 22.11.2007; № 34 від 28.11.2007р., 02.10.2007р., №30 від 30.10.2007р., №31 від 07.11.2007р., №32 від 15.11.2007р., №33 від 22.11.2007р., №34 від 28.11.2007р.; в графі «Директор _ / ОСОБА_2 /»в договорі купівлі-продажу обладнання №05-02/07/01 від 05 лютого 2007р. та в додатку №1 до цього Договору, - виконано самим ОСОБА_2 Сергійовичемостиславом Сергійовичем. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну) ОСОБА_2.»в податковій накладній №27 від 20.09.2007р., - виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 Штрихи, виконані барвником синьо-фіолетового кольору в місці розміщення букви «У»в підписі від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну) ОСОБА_2.»в податковій накладній №27 від 20.09.2007р., - не придатні для почеркознавчого дослідження.

Дослідивши матеріалів справи, колегія суддів вважає, що висновки №6469/10-11 судово почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 січня 2011р. є такими, що не відповідають обставинам справи та не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні даної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 41, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністравтиного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Бізнес Консалт», про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 03 листопада 2009 року №0000392308/0 та №0000382308/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Грибан І.О.

Постанова складена в повному обсязі 13.12 11р.