Ухвала суду № 20616294, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19452/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Парінова А.Б.,

Плетньовій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.05.2010 року №0003861505/0, яким ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 2925,78 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0005441505/1, яким ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 760,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ»задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.05.2010 року №0003861505/0 та від 30.07.2010 року № 0005441505/1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ» є юридичною особою, зареєстрованою 24.05.2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про його державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 371587 (а.с. 25).

06 травня 2010 року службовими особами ДПІ у м. Полтаві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»з питань нарахування орендної плати за землю за період з 24.12.2009 року по 15.02.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 19, 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV, п. 7 рішення позачергової 47 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 24.12.2009 року та п.п. 4.1 п. договору оренди землі № 71-П, а саме ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»не було обчислено суму зобовязань з орендної плати за період з 24.12.2009 року по 15.02.2010 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Полтаві було складено акт від 06.05.2010 року № 3980-1505-31871186 (а.с. 29), на підставі якого ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2010 року № 0003861505/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 2925,78 грн. (з них: 2659,80 грн. за основним платежем та 365,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПІ у м. Полтаві від 29.07.2010 року № 17313/10/25-040, ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»було збільшено суму штрафної (фінансової) санкції на 760,96 грн. (а.с. 32-35).

30 липня 2010 року ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005441505/1, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 760,96 грн. (а.с. 36).

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА України було прийнято рішення від 22.12.2010 року № 14003/6/25-0215, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 20.05.2010 року № 0003861505/0, з урахуванням рішення ДПІ у м. Полтаві від 29.07.2010 року № 17313/10/25-040, прийнятого за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30.07.2010 року № 0005441505/1 та рішення ДПА у Полтавській області від 12.10.2010 року № 2662/10/25-016 та від 25.10.2010 року № 2770/10/25-016, прийняті за розглядом повторних скарг залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 37-39).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі Закон № 2535-ХІІ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-ХІІ, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 Закону № 2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону № 2535-ХІІ).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 4 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу, права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Положенням ст. 17 Закону № 161-XIV передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону № 161-XIV).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавської міської ради позачергової 47 сесії 5 скликання від 24.12.2009 року «Про надання земельної ділянки по вул. Половки, 99 «а», переможцю земельного аукціону ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ» було надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку, площею 4513 кв.м., по вул. Половки, 99 «а», для будівництва обєктів транспортної інфраструктури (АГНКС, автомийки, майстерні з ремонту автотранспортних засобів тощо) та зобовязано ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»у місячний термін укласти з міською радою через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру договір оренди землі (а.с. 64).

22 січня 2010 року між Полтавською міською радою та ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»був укладений договір оренди землі, згідно якого ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»строком до 24.12.2014 року було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 4513 кв.м згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невідємною частиною цього договору, для здійснення ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»господарської діяльності.

Договір зареєстровано 16.02.2010 року у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис за № 71-П (а.с. 41-44).

Згідно акта приймання-передачі в оренду земельної ділянки від 22.01.2010 року Полтавська міська рада передала, а ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»прийняло у своє володіння і користування під забудову земельну ділянку за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 99 «а»розміром 4 513 кв.м. в межах, визначених проектом відведення земельної ділянки (а.с. 45).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на оренду земельної ділянки виникло у позивача після укладення договору оренди з Полтавською міською радою і державної реєстрації цього договору, а тому штрафні санкції, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями правильно визнані судом першої інстанції неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем пропущені строки звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексомабо іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2010 року, за результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА України було прийнято рішення № 14003/6/25-0215, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 20.05.2010 року № 0003861505/0, з урахуванням рішення ДПІ у м. Полтаві від 29.07.2010 року № 17313/10/25-040, прийнятого за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30.07.2010 року № 0005441505/1 та рішення ДПА у Полтавській області від 12.10.2010 року № 2662/10/25-016 та від 25.10.2010 року № 2770/10/25-016, прийняті за розглядом повторних скарг залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 37-39).

З даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР КАПІТАЛ»звернулося 30 грудня 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка суду першої інстанції, із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання судом позову. Таким чином, позивачем не було пропущено строку для звернення до суду.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

А.Б. Парінов