Ухвала суду № 20615620, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1784/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах Міністерства транспорту і звязку України в особі Головного управління державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області та Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Ніжинський міжрайонний прокурор в інтересах Міністерства транспорту і звязку України в особі Головного управління державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області та Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій, в якому просив стягнути з відповідача фінансові санкції в розмірі 1700 грн. в доход держави на рахунок 31115106700005, код ЄДРПОУ 22820749 КБК 21081100 МФО 853592 УДК держбюджет м.Ніжин.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлений та викладений в Акті перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 № 187147 від 01.09.2010 року, даний факт відповідачем не спростований, а враховуючи що фінансові санкції на день розгляду справи у суді першої інстанції сплачені в добровільному порядку не були, вони підлягають стягненню за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 01.09.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області згідно завдання на перевірку № 170094 від 30.08.2010 року була проведена перевірка щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, транспортного засобу марки МАН L 2000, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

У результаті перевірки 01.09.2010 року складено акт, в якому зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»надавав послуги в режимі нерегулярних пасажирських перевезень без наявності ліцензійної картки.

Крім того, в документах водія відсутні відмітки медпрацівника і механіка про проходження водієм медичного огляду і проведення передрейсового технічного огляду.

З актом перевірки водій ознайомлений, при цьому, у вказаному акті відповідачем зазначено, що він здав документи на ліцензійну картку, однак, згідно довідки заступника начальника відділу ліцензування станом на 05.10.2010 року на транспортний засіб марки МАН L 2000, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, ліцензійна картка не оформлена.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», даний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Так, відповідно до ст.. 34 вищевказаного Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв тощо.

Стаття 39 Закону встановлює, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Особами, уповноваженими здійснювати контроль на автомобільному транспорті, відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 (далі - Положення № 1190) є посадові особи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктами 4, 8 Положення № 1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування. Для виконання покладених на неї завдань Головна державна інспекція на автомобільному транспорті може утворювати територіальні органи.

Так, згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»для регулярних пасажирських перевезень особа зобовязана мати наступні документи:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Дана норма кореспондується також з п. 145 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»від 18 лютого 1997 р. N 176, відповідно до якого перевізник зобовязаний, в тому числі мати документи для здійснення перевезень згідно із законодавством.

Абзацом 3 ч 1. ст. 60 Закону передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються санкції, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що факт відсутності ліцензії встановлений та зафіксований в Акті перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 № 187147 від 01.09.2010 року та не спростований ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення в дохід держави фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест