Ухвала суду № 20317666, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2955/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.04.2011 року за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" до Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000282320/0 від 03.02.2011року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011року №0000282320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.04.2011позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні є необовязковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань повноти обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету сум місцевих, ресурсних і неподаткових платежів за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р.

За результатами планової виїзної перевірки відповідачем складено Довідку №420/23-10/00147134 від 17.12.2010р., в якому вказується на порушення позивачем п.2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»та, як наслідок, заниження розміру податкового зобовязання з земельного податку на загальну суму 218 092, 22грн., визначеного відповідним податковим розрахунком.

На підставі вказаної Довідки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011р. №0000282320/0.

Висновок відповідача про заниження суми податкового зобовязання позивача було зроблено на підставі ст.14 Закону України «Про плату за землю», ст.21 Закону України «Про оренду землі»та п.2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно здійснювалася плата за землю у розмірах визначених ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»та вказував на нечинність рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції , враховуючи наступне.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України "Про систему оподаткування", який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України "Про плату за землю", преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п.8 ч.1, ч.2 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", ч.ч.1, 2 ст.2, ч.2 ст.4 Закону України "Про плату за землю" вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю". Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Закону України "Про плату за землю".

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.5-10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", можна дійти висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч.1, 2 ст.2, ч.2 ст.4, ч.1 ст.7 Закону України "Про плату за землю", п.8 ч.1 ст.14, ч.2 ст.14 ЗУ "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню, відповідно до ч.4 ст.9КАС України, підлягає ч.1 ст.7 Закону України "Про плату за землю".

Відповідно до Витягу з технічної документації №Ю-22640/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:75:383:0009) та Витягу з технічної документації №Ю-22639/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №8000000000:75:041:0044), виданими Головним управлінням земельних ресурсів позивач є користувачем земельних ділянок за адресою вул. Малинська, 2, Святошинський р-н, м. Київ та просп. Академіка Палладіна, 44, Святошинський р-н, м.Київ відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був сплачений податок за ставкою 1 відсоток від нормативної оцінки землі на місяць.

Нарахування відповідачем під час перевірки позивачу податку в розмірі 3 відсотки на підставі положень п.4 ст.21 Закону України "Про оренду землі" в редакції підпункту 4 пункту 8 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. № 107-УІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року - є неправомірним.

Так, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008р., зміни, внесені пунктом 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). В звязку з чим з 22.05.2008р. ст. 21 Закону України "Про оренду землі" продовжує діяти в попередній редакції ( тобто до внесення змін ЗУ від 28 грудня 2007 року № 107-УІ ), згідно якої максимальна річна ставка земельного податку складає 12 відсотків від нормативної оцінки землі або 1 відсоток на місяць.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві", яким саме і встановлювались підвищені ставки земельного податку, що також вказує на неправомірність та безпідставність рішення відповідача про донарахування позивачу земельного податку та направлення податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.04.2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О.Грибан

Суддя Я.С.Мамчур

Суддя О.О.Шостак