Ухвала суду № 20614828, 27.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-13460/09/0470 27 жовтня 2011 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

          головуючого судді                    Католікяна М.О.,

суддів                                         Коршуна А.О. Панченко О.М. ,

          при секретарі                              Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в:

13 жовтня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 06.07.2009 р. по 26.08.2009 р. відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки 02.09.2009 р. було складено акт та згодом (15.09.2009 р.) –ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000588823/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників (4699,82 грн. –податок з доходів найманих працівників, 9399,64 грн. –штрафні (фінансові) санкції). Порушення полягає у тому, що позивач порушив вимоги підпунктів «г», «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17, статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На думку позивача, висновки перевірки є помилковими, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000588823/0 від 15.09.2009 р. (а.с.а.с. 3 –6). 12 лютого 2010 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову. Постанову вмотивоване тим, що позивач у розумінні закону не є податковим агентом і не несе обов’язок зі сплати податків за зобов’язаннями споживачів його послуг, оскільки вони не перебувають з ним у трудових відносинах (а.с.а.с. 192 –195).

12 березня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові (а.с.а.с. 201 –204, 208).

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, звернувшись 25.10.2011 р. з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою особи, що супроводжує справу. Між тим, відповідачем не було належним чином підтверджено факт хвороби представника та не обґрунтована неможливість направлення до суду іншого представника. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 12.02.2010 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 06.07.2009 р. по 26.08.2009 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період роботи з 01.01.2007 р. по 31.01.2009 р.

За результатами перевірки був складений акт № 1238/08-03/3-32082770 від 02.09.2009 р. (а.с.а.с. 8 –159).

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем вимог підпунктів «г», «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17, статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: недоутримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 4699,82 грн. Порушення було встановлено згідно з реєстрами споживачів теплової енергії (фізичних осіб), заборгованість яких підлягає списанню, рішеннями судів, протоколами засідань комісії по списанню безнадійної дебіторської заборгованості.

15 вересня 2009 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000588823/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 14099,46 грн. (4699,82 грн. –податок з доходів найманих працівників, 9399,64 грн. –штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 7). Приведені вище спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі –Закон № 889-ІV). Відповідно до пункту 2.1, підпункту 2.2.1 пункту 2.2 розділу ІІ Статуту позивача метою діяльності позивача є забезпечення безперебійного постачання споживачів тепловою енергією для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а також отримання прибутку. Предметом діяльності позивача, зокрема, є виробництво і реалізація споживачам теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (а.с.а.с. 160 –169).

Судом першої інстанції було встановлено, що за укладеними і виконаними позивачем договорами на постачання теплової енергії у споживачів цієї енергії виникла дебіторська заборгованість, за якою сплинув строк позовної давності. При цьому споживачами за такими договорами є особи, не пов’язані з позивачем ані трудовими, ані іншими стосунками.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.2 статті 1 Закону № 889-ІV дохід –це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності з абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-ІV податковий агент –це, у тому числі, юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-ІV платником податку, зокрема, є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-ІV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-ІV об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

У відповідності з підпунктом 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-ІV, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

За змістом підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 889-ІV платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Ураховуючи зміст приведених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що після закінчення строку позовної давності заборгованість осіб, які спожили поставлену позивачем теплову енергію, стала оподатковуваним доходом.

Між тим, такий дохід не набув ознак додаткового блага і не потягнув за собою виникнення у позивача обов’язку зі сплати будь-яких податків, оскільки споживачі теплової енергії жодним чином не були пов’язані з позивачем ані трудовими, ані іншими відносинами.

Таким чином, позивач, у розумінні закону, не є податковим агентом в аспекті оподаткування доходів, отриманих контрагентами за укладеними договорами на постачання теплової енергії.

З’ясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами скарги, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2011 року.

          Головуючий суддя                                                             М.О. Католікян

Суддя                                                                                 А.О. Коршун

Суддя                                                                                 О.М. Панченко