Постанова № 20613382, 10.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

10.08.2011

Постанова

Іменем України

10.08.2011 р. справа №11/43/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Азарової З.П.

суддів: Величко Н.Л., Малашкевича С.А.

При секретарі судового засідання: Кислициній О.С.

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_5 представник за дов.

від відповідача: ОСОБА_6 представник за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області

від17 червня 2011р.

у справі№ 11/43/2011 (суддя Москаленко М.О.)

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ

про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 17 червня 2011р. у справі №11/43/2011 (суддя Москаленко М.О.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав.

Стягнено з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" м.Київ компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 25000 грн.

Зобовязано відповідача опублікувати у засобі масової інформації повний текст рішення від 17 червня 2011р у справі № 11/43/2011.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа підприємець ОСОБА_7 м.Луганськ, звернулась з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

В обґрунтування заявленої скарги, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено наявність у нього виключних авторських прав на музичні твори, зазначених у позовній заяві. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доказам, що підтверджують відсутність факту здійснення підприємницької діяльності відповідачем у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_8".

На думку скаржника, матеріали справи не містять відповідних доказів, на підтвердження проведення перевірки 12.05.2009р. та 16.05.2009р. у кафе барі "ІНФОРМАЦІЯ_8" в рамках державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства України у сфері інтелектуальної власності.

Заявник скарг просить частково скасувати рішення господарського суду від 17.06.2011р., та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати з оплати послуг адвоката у сумі 4 000 грн. 00 коп.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 37500 грн. 00 коп.; накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, та направлення відповідної суми до Державного бюджету України; зобов'язання відповідача опублікувати за власний рахунок в газеті "Луганська правда" повний текст рішення по даній справі; зобовязання відповідача припинити порушення авторських прав позивача шляхом вилучення з репертуару музичного автомату зазначених у позові музичних творів.

При розгляді спору у суді встановлено, що 01.07.2008р. між ПП «Студія «МУН», як Ліцензіаром, та ТОВ "Чесна Музика", як Ліцензіатом, укладений ліцензійний договір №17/08, відповідно до умов пункту 2.1 якого Ліцензіар передав Ліцензіату права на використання творів, фонограм та кліпів способами, передбаченими договором, зокрема, передав права на відтворення творів, кліпів без обмеження тиражу на будь-яких матеріальних носіях будь-яких форматів, у тому числі шляхом запису до памяті ЕОМ.

До переліку творів, згідно додатку до вказаного договору, входить, зокрема, пісня "Вахтерам" (автори музики: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; автор тексту: ОСОБА_9; виконавець: гурт "ІНФОРМАЦІЯ_1").

Вказані права ПП "Студія "МУН" отримало на підставі договорів про передачу авторських та суміжних прав з авторами вказаного твору.

Ліцензійним договором (виключною ліцензією) № ИК/09-14/2 від 01.01.2009р. ТОВ "Видавництво Моноліт", як Ліцензіар, надало ТОВ "Чесна Музика", як Ліцензіату, ліцензію на використання творів, фонограм та кліпів, а також право дозволяти або забороняти твори, фонограми або кліпи зазначеними у договорі способами, зокрема, шляхом відтворення обєктів.

Відповідно до пункту 3.2 договору Ліцензіату, серед іншого, надане право публічного виконання запису творів/фонограм (та/або їх частин/фрагментів) виключно на території України.

До переліку таких обєктів (творів) згідно додатку № 2 до договору увійшли такі твори: пісня "ІНФОРМАЦІЯ_2" (музика та текст: ОСОБА_1, виконавець: ОСОБА_1); пісня "ІНФОРМАЦІЯ_3" (музика: ОСОБА_11, текст ОСОБА_12, виконавець ОСОБА_12"; пісня "ІНФОРМАЦІЯ_4" (музика ОСОБА_13, слова ОСОБА_14, виконавець "ІНФОРМАЦІЯ_5"); пісня "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики та тексту ОСОБА_15, виконавець ОСОБА_2); пісня "ІНФОРМАЦІЯ_7" (музика та текст: ОСОБА_1, виконавець: ОСОБА_1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" довіреністю №32 від 01.12.2008року уповноважило фізичну особу ОСОБА_5, зокрема, здійснювати на території Луганської області моніторинг субєктів господарювання та осіб, які здійснюють використання обєктів авторського права та суміжних прав; в разі виявлення порушення прав компанії, після повідомлення її протягом 5 днів, звертатися з відповідними заявами до правоохоронних та контролюючих державних органів; бути присутнім в якості представника компанії, при перевірках субєктів господарювання, які здійснюють використання обєктів авторського права та суміжних прав, що належать на території України Компанії; фіксувати факти порушень прав компанії на відеокамеру та документально.

12.05.2009 року вказаним представником у присутності державного інспектора департаменту інтелектуальної власності ОСОБА_16 був складений акт, яким зафіксований факт здійснення публічного виконання фонограм та музичних творів за допомогою музичного автомата у приміщенні Кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_8", розташованому в м.Луганськ, кв. Южний на ринку ТОВ "Татася", де підприємницьку діяльність здійснюють ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_17 (а.с.10 т.1). Акт вищезазначеним особам не надавався на підпис, вони не були присутні при складанні акту.

16.05.2009 року представником позивача ОСОБА_5, в присутності о/у сектору ОГСБЄП Артемівського РВ УМВС України в Луганській області Медведчука Д.С.. та інспектора державного департаменту з питань інтелектуальної власності Штанька В.А. був складений акт, яким зафіксовано публічне виконання музичних творів та фонограм на території кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_8" за допомогою музичного автомату у дерев'яному корпусі зеленого кольору, в період часу з 15.45 до 16:05, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_19. В якості осіб, які здійснюють господарську діяльність та винні в порушенні авторських та суміжних прав позивача, визначена ФОП ОСОБА_7 Тому відповідальність за вказане порушення було накладено саме на вказану особу.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №11/43/2011 від 17.06.2011р. підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; компютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі статтею 421 Цивільного Кодексу України, субєктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) обєкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору

Частиною 3 статті 426 цього ж Кодексу встановлено, що використання обєкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статей 440, 441, 443 ЦК України, використання творів має здійснюватись лише за згодою власників відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим кодексом та іншим законом.

Як передбачено частиною 1 статті 1107 ЦК України, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі наступних договорів: ліцензія на використання обєкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право та суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Статтею 445 Цивільного кодексу України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншим законом.

Використання ж музичних творів без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 даного Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", виключне право це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Стягнення компенсації у відповідності до Закону України "Про авторське право та суміжні права" є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації мають враховуватися конкретні обставини справи та загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України.

Розмір компенсації має визначатися судом у межах, заявлених вимог, у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання обєкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Відповідно до преамбули Закону України "Про авторське право і суміжні права" цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, повязані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення суміжні права.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, в тому числі здійснення контролю за виконанням цього Закону покладено на установу центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності (ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. №674. Вказане Положення регламентує діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, визначає їх права та функціональні обов'язки стосовно державного контролю за дотриманням субєктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання обєктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 2 Положення державний інспектор з питань інтелектуальної власності (далі - державний інспектор) є посадовою особою Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Департамент). Йому видається посвідчення встановленого зразка, він має право на використання індивідуальної печатки та бланків.

В п. 7 Положення закріплені основні функції державного інспектора, зокрема: здійснення контролю за дотриманням субєктами господарювання вимог Законів України "Про авторське право і суміжні права", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних", "Про особливості державного регулювання діяльності субєктів господарювання, повязаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць" та інших актів законодавства у сфері інтелектуальної власності у порядку, встановленому законодавством та цим Положенням

Державний контроль здійснюється державним інспектором шляхом проведення планових, позапланових (раптових) перевірок діяльності субєктів господарювання, огляду речей в установленому законодавством порядку (п.10 Положення).

Згідно з пунктами 22,23,26 та 27 Положення акт перевірки складається в день її закінчення і підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. При цьому, в акті перевірки зазначаються:

- дата її проведення;

- прізвище, імя та по батькові державного інспектора, який її проводив;

- посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які брали участь у її проведенні;

- повне найменування, місцезнаходження субєкта господарювання, що перевірявся;

- прізвище, імя, по батькові та посада керівника або іншої особи, уповноваженої діяти від імені субєкта господарювання;

- посилання на затверджений в установленому порядку план перевірок, яким передбачено проведення зазначеної перевірки (у разі проведення планової перевірки);

- факт наявності чи відсутності порушень;

- детальний виклад кожного виду порушення (у разі його наявності) з посиланням на нормативно-правові акти (номер статті, частини тощо);

- дата прийняття рішення про проведення експертизи (у разі прийняття такого рішення під час перевірки) і прізвища, імена та по батькові експертів, що її проводитимуть.

Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких залишається у субєкта господарювання або його уповноваженої особи, а другий передається Департаменту.

Акти перевірок та протоколи про адміністративне правопорушення реєструються державним інспектором в журналах обліку актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення. Сторінки журналів повинні бути пронумеровані, прошнуровані, а також скріплені печаткою Департаменту.

Матеріали справи не містять відповідних доказів, в підтвердження проведення перевірки в рамках державного контролю за дотриманням субєктами господарювання законодавства України у сфері інтелектуальної власності.

Крім того, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів щодо належності саме ФОП ОСОБА_7 музичного автомату у дерев'яному корпусі зеленого кольору або здійснення нею підприємницької діяльності.

В акті фіксації від 16.05.2009р. зазначено, що у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_8" здійснювалось публічне виконання фонограм та зафіксованих в них музичних творів, діяльність у зазначеному приміщенні здійснюють ФОП ОСОБА_17 та ФОП ОСОБА_7. Однак, в вказаному акті не зазначено, що саме ФОП ОСОБА_7 здійснювала публічне виконання творів належних позивачу. У порушення чинного законодавства, акт складений в одному примірнику та підписаний тільки ФОП ОСОБА_7

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період з 01.06.2008р. по 01.06.2009р. оренду торгівельної площі у ТОВ "Татася" на ринку "Южний" площею 40 кв.м. здійснювала ФОП ОСОБА_19 на підставі договору оренди від 01.06.2008р. та була єдиною власницею некапітального павільйону, у якому знаходилось кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_8". Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме: відповіддю ТОВ "Татася" на запит адвоката (а.с.10 т.2), договором оренди від 01.06.2008р. (а.с.11 том.2), дозволом на розміщення об'єкту торгівлі № 77 від 30.09.2008р. (а.с.15 т.2). Належних доказів на підтвердження факту порушення саме відповідачем (ФОП ОСОБА_7.) авторських прав позивача та належності йому, як власнику або володільцю музичного автомату у дерев'яному корпусі зеленого кольору, позивачем не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження власності або іншого речового права у відповідача на музичний автомат, а отже і порушення саме відповідачем майнових авторських прав позивача, господарський суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Посилання позивача на адміністративну справу та постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 19.10.2009р. про визнання відповідачки винною у скоєнні адміністративного правопорушення не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальної справи проти ФОП ОСОБА_7 відкрито не було, а нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що постанова про визнання відповідачки винною у скоєнні адміністративного правопорушення є підставою для звільнення від доказування.

З урахуванням наведених приписів процесуального закону, такі дані не мають для суду заздалегідь встановленої сили, не є для суду обовязковими, повинні прийматись судом у загальному ряду доказів, оцінюватись у сукупності з іншими доказами по справі, у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно зясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не оцінив докази в їх сукупності, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню у частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" м.Київ компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 25000 грн. та зобовязання відповідача опублікувати у засобі масової інформації повний текст рішення від 17 червня 2011р у справі № 11/43/2011.

Крім того, позивачем не доведено наявність у нього виключних та суміжних авторських прав на використання (зокрема, публічне відтворення) такого твору, як пісня пісня "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики та тексту ОСОБА_15, виконавець ОСОБА_2) з огляду на наступне.

01.07.2004р. громадянин ОСОБА_15, як Правоволоділець, уклав з ТОВ "Продюсерський центр ОСОБА_11" (Видавник) видавницький договір № 03/07 про передачу виключних прав, яким передав Видавнику виключні авторські права, зокрема, на відтворення твору пісні пісня "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики та тексту ОСОБА_15, виконавець ОСОБА_2), строком на двадцять років.

01.12.2006 між громадянином ОСОБА_15, як Правоволодільцем, та ТОВ "Видавництво Моноліт", як Правонаступником, був укладений авторський договір №ИП/01-16/1 про передачу виключних прав, зокрема, прав відтворення в цілому або фрагментарному вигляді пісні "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики та тексту ОСОБА_15, виконавець ОСОБА_2). Таким чином, за умови наявності видавницького договору № 03/07 громадянин ОСОБА_15 станом на 01.12.2006 не мав права укладати будь-які договори з будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами стосовно вже відчужених авторських прав.

Позивачем не доведено факт наявності у нього виключних та суміжних авторських прав на пісню "ІНФОРМАЦІЯ_4" (музика ОСОБА_13, слова ОСОБА_14, виконавець "ІНФОРМАЦІЯ_5").

Статтею 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі, як відчужувані, вважаються такими, що не передані .

За авторським договором про передачу виключних прав № ИП/06-17/1 від 01.12.2006р., укладеним між громадянином ОСОБА_13, як Правоволодільцем, та ТОВ "Видавництво Моноліт", як Правонаступником, права автора тексту пісні "ІНФОРМАЦІЯ_4" (музика ОСОБА_13, слова ОСОБА_14, виконавець "ІНФОРМАЦІЯ_5") ОСОБА_14 у розмірі 50% договором не передані. Виходячи з викладеного, усіх виключних та суміжних прав на твір позивач не набув.

За таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку, що у позивача відсутні виключні та суміжні авторські права на такі твори, як пісню "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики та тексту ОСОБА_15, виконавець ОСОБА_2), пісню "ІНФОРМАЦІЯ_4" (музика ОСОБА_13, слова ОСОБА_14, виконавець "ІНФОРМАЦІЯ_5").

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено вимогу про відшкодування витрат, понесених у звязку з оплатою послуг адвоката ОСОБА_6 у розмірі 4000 грн. 00 коп.

У матеріалах справи наявна копія договору про надання юридичної допомоги від 05.04.2011р. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Факт понесення відповідачем вказаних витрат підтверджений наявною у матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру 0-5.04.2011.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Апеляційна інстанція, врахувавши складність та тривалість справи, а також зважаючи на ціну позову, дійшла висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на послуги адвоката до 2 500 грн., що складає 10% від задоволених судом першої інстанції та оскаржених в апеляційному порядку вимог.

Таким чином, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставами для її часткового задоволення, а рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2011р. у справі №11/43/2011 (суддя Москаленко М.О.) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2011р. у справі №11/43/2011 (суддя Москаленко М.О.) - скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" м.Київ до ОСОБА_7, м.Луганськ м. Луганськ про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 25000 грн. та зобовязання відповідача опублікувати у засобі масової інформації повний текст рішення від 17 червня 2011р у справі № 11/43/2011

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(м.Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107, код 33628584) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрат зі сплати державного мита за подачу апеляційної скарги у сумі 167 грн. 50 коп. та витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2 500 грн. 00 коп.

Господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Суддя Н.Л.Величко

Суддя С.А.Малашкевич

Надруковано 7 прим.:

2 прим. позивачу;

1 прим. відповідачу;

1 прим. у справу;

1 прим. ГСЛО;

2 прим. ДАГС