Постанова № 20613318, 15.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

15.03.2011

Постанова

Іменем України

15.03.2011 р. справа №22/133

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,

суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін: від позивача:не зявився, від відповідача:не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від01.07.2010 року

у справі№ 22/133 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лівс-КМ" м.Сміла Черкаської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області

простягнення 24 740,00 грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2010 року у справі №22/133 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лівс-КМ" м.Сміла Черкаської області (далі - ТОВ "Лівс-КМ") до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області (далі - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості у сумі 24 740,00 грн.- задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Крім того, скаржник звертає увагу на відсутність у матеріалах справи замовлень на товар, обовязковість яких передбачена п.2.2 договору №14 від 01.01.2010р., а також вказує на підписання спірного договору невідомою особою з боку позивача.

За твердженням заявника скарги, надані позивачем видаткові накладні не містять посилання на договір №14 від 01.01.2010р., а тому не можуть бути прийняті в якості доказів поставки товару саме за цим договором, чого не було враховано господарським судом при прийнятті рішення.

В апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Ухвалою від 27.09.2010 року порушено апеляційне провадження у справі №22/133, слухання справи призначено на 19.10.2010 року.

Позивач явку свого повноважного представника до судового засідання не забезпечив, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі.

У звязку з необхідністю витребування у позивача додаткових письмових пояснень, ухвалою від 19.10.2010 року розгляд справи відкладено на 09.11.2010 року.

Враховуючи ті факти, що, видаткова накладна №45 від 02.03.2010 року має суттєве значення для розгляду справи, а представлені сторонами видаткові накладні за №45 від 02.03.2010 року суперечать одна одній в частині суми поставленого товару, підписання певними особами, а також поставка меблів здійснювалася впродовж тривалого часу без укладення відповідних договорів, а їх оплата здійснювалася відповідачем на користь працівників ТОВ "Лівс-КМ" шляхом перерахування грошових коштів на вказані позивачем номери карток, що свідчить про приховування податків за цими фінансовими операціями, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність направлення матеріалів справи до прокуратури Донецької області для зясування наявності в діях сторін ознак злочину, у звязку з чим ухвалою від 09.11.2010 року провадження у справі було зупинено на підставі п.2 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Супровідним листом №06-3-р-11 від 12.01.2011 року прокуратура Донецької області надіслала на адресу Донецького апеляційного господарського суду справу №22/133, яка фактично надійшла до апеляційного суду 01.03.2011р., з зазначенням того, що за результатами перевірки в порядку ст.97 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ФОП ОСОБА_4 за ст.366 КК України за відсутністю складу зазначеного злочину.

Ухвалою від 03.03.2011 року поновлено провадження у справі №22/133 з призначенням її до розгляду на 15.03.2011 року.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні 15.03.11р. незважаючи на те, що про дату, час та і місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ "Лівс-КМ" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) - 01.01.2010р. укладено договір поставки №14 (далі договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобовязання виготовити та відвантажити меблі (далі товар), згідно замовлення на окрему партію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.п.2.2, 3.1 договору, найменування, кількість, асортиментний перелік товару та інші дані визначаються у замовленні, яке складається у письмовій формі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється після повної оплати його вартості, а загальний строк поставки товару становить один календарний місяць з дати повної оплати товару.

Згідно з п.3.3 даної угоди, право власності переходить до Покупця з моменту передачі товару у порядку, визначеному в п.4.2 договору, згідно якого товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Також сторони дійшли згоди щодо наступних умов розрахунків за поставлений товар:

сума договору становить 500 000,00 грн.(п.5.1 договору);

попередня оплата поставки товару становить 50% від вартості замовлення, включаючи податок на додану вартість, та здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох банківських днів згідно рахунку фактури. Решта коштів в день повідомлення постачальником про готовність меблів до відвантаження (п.5.2 договору);

товар може відвантажуватись без попередньої оплати тільки за умови попередньої домовленості з представником адміністрації Постачальника, що має повноваження вирішувати питання відвантаження у порядку, що зазначений у даному пункті .(п.5.2.1 договору);

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами в день, зазначений на початку, і діє до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором (п.9.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони відповідно до приписів п.5.2.1 договору дійшли згоди щодо поставки товару без здійснення покупцем передоплати.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними №РН-0000025 від 16.02.2010р. та №РН-0000045 від 02.03.2010р. (а.с.16-18) передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 139356,00 грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних.

Відповідач зобовязання з оплати поставленого товару виконав частково у розмірі 57 118,00 грн., в підтвердження чого позивачем надано прибутковий касовий ордер №65 від 05.03.2010р. (а.с.19).

Крім того, відповідач за накладними №3, №4 від 30.03.2010р. (а.с.22, 23) здійснив часткове повернення товару загальною вартістю 57 498,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем (з врахуванням вартості сплаченого та поверненого товару ) становить 24 740,00 грн.

Претензією №93 від 05.05.2010 року (а.с.20) позивач направив відповідачу вимогу про оплату вищевказаної заборгованості, докази надсилання якої є в матеріалах справи (а.с.21), однак відповіді на цю претензію відповідач не надав та у встановлений позивачем строк борг не оплатив.

Оскільки відповідачем зобовязання з оплати поставленого товару не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 24 740,00 грн., які рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2010 року по справі №22/133 - задоволено повністю.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір №14 від 01.01.2010 року за своєю правовою природою є поставкою, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Вищевказаний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості у сумі 24 740,00 грн. за договором поставки №14 від 01.01.2010 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000025 від 16.02.2010р. та №РН-0000045 від 02.03.2010р. (а.с.16-18).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зобовязання з оплати поставленого товару виконав частково у розмірі 57 118,00 грн. (а.с.19), а також за накладними №3, №4 від 30.03.2010р. (а.с.22, 23) здійснив часткове повернення товару загальною вартістю 57 498,00 грн., у звязку з чим за ним виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24 740,00 грн.

З огляду на те, що існування заборгованості у спірних правовідносинах підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, судом першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 24 740,00 грн., з чим апеляційний суд погоджується частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в підтвердження поставки за спірним договором посилається на видаткові накладні, зокрема, на накладну №РН-0000045 від 02.03.2010 року, завірена копія якої додана до позову (а.с.18), за якою позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 4398,00 грн.

Відповідачем під час слухання справи в апеляційній інстанції надано оригінал вищевказаної видаткової накладної №РН-0000045 від 02.03.2010 року на суму 3390,00 грн., який, за умовами тотожності номеру, дати їх складення, найменування постачальника та одержувача, замовлення, умов продажу, найменування товару, відрізняється кількістю товару, що поставляється та загальною вартістю поставки за спірною накладною.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею ст.34 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, зважаючи на певну суперечливість одна одній представлених сторонами видаткових накладних за №РН-0000045 від 02.03.2010 року в частині суми поставленого товару, приймає як доказ наданий відповідачем оригінал вказаної видаткової накладної на суму 3390,00 грн. (а.с.98), з урахуванням чого заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 23732,00 грн. і саме в цій частині позовні вимоги підлягають стягненню.

Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, оскільки останнім справа була розглянута за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, до уваги колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 місце проживання останньої АДРЕСА_1, 87556. Ця ж адреса вказана як в позовній заяві, так і в договорі.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем було змінено місце проживання, у звязку з чим ним 17.06.2010р. було отримано нове Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, в якому зазначено нову адресу: «87556, АДРЕСА_2».

Посилання відповідача на отримання нового Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 17.06.2010р., тобто після порушення провадження по справі №22/133 як на доказ відсутності відповідача за його місцезнаходженням, по старій адресі, яка вказана в Єдиному державному реєстрі до 17.06.2010р. та за якою направлялися ухвали суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки ухвали про порушення справи від 18.05.2010р. та відкладення розгляду справи від 08.06.2010р. надсилалися відповідачу за його місцезнаходженням до внесення змін до Єдиного державного реєстру запису щодо зміни місця проживання відповідача, що свідчить про факт належного повідомленням судом останнього про дату та місце слухання справи.

Посилання відповідача на відсутність у видаткових накладних посилання на договір №14 від 01.01.2010 року, що вказує на недоведеність позивачем поставки товару саме за цим договором, спростовуються наявністю такого посилання у видатковій накладній №РН-0000045 від 02.03.10р. (а.с.98). Що стосується відсутності посилання на цей договір у видатковій накладній №РН-0000025 від 16.02.2010р., то факт поставки товару за останньою саме на виконання договору №14 від 01.01.2010р. підтверджується прибутковим касовим ордером №65 від 03.03.2010р. (а.с.19), в якому є посилання на цю накладну та спірний договір, а також накладними на повернення товару (а.с.22,23).

Крім того, доказів існування інших договорів між сторонами по справі в матеріалах справи не міститься і суду апеляційної інстанції відповідачем також не надано.

Що стосується інших доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд по вищевикладеним мотивам частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010 року по справі №22/133 і вважає доведеним стягнення основного боргу в розмірі 23732,00 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовляє за недоведеністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010 року по справі №22/133 скасувати частково.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лівс-КМ" м.Сміла Черкаської області про стягнення 24 740,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лівс-Км” (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Артема, б.119, ЄДРПОУ 32778275, р/р260097987 у ЧОД АППБ „Райффайзен банк Аваль” м.Черкаси, МФО 354411) основний борг в розмірі 23732,00 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 237,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 226,38 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лівс-Км” (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Артема, б.119, ЄДРПОУ 32778275, р/р260097987 у ЧОД АППБ „Райффайзен банк Аваль” м.Черкаси, МФО 354411) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Маріуполь Донецької області (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 5,04 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО.