Рішення № 20612450, 26.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 35-29/17-2621-2011 за позовом Приватного акціонерного товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо"

до відповідачів Одеської залізниці

Приватного підприємства „Промтехніка”

про стягнення 6278,24грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №22/08юр від 22.08.11р.;

Від Одеської залізниці: ОСОБА_2, довіреність від 04.01.11р.;

Від ПП„Промтехніка”: ОСОБА_3, довіреність від 01.12.11р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської залізниці про стягнення 7948,08грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.11р. порушено провадження у справі №29/17-2621-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.11р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Приватне підприємство „Промтехніка”, в порядку ст.24 ГПК України.

29.09.2011р. позивач подав до канцелярії господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог(вх.№33787/2011 від 29.09.2011р.), згідно якої просить суд стягнути з відповідача Одеської залізниці збитки у розмірі 6278,24грн.

Приймаючи до уваги обрання судді Аленіна О.Ю. на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №29/17-2621-2011.

Згідно розподілу справи між суддями автоматизованої системи документообігу господарського суду Одеської області, розгляд справи №29/17-2621-2011 призначено головуючому судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.11р. прийнято справу №29/17-2621-2011 до провадження судді Гут С.Ф. з присвоєнням справі №35-29/17-2621-2011.

12.12.11р. від позивача надійшло клопотання (вх.№42886/2011 від 12.12.11р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника позивача у відрядженні до Вищого господарського суду України.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.11р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України.

Відповідач Одеська залізниця проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно відзиву на позов №НЮ-14/921 від 22.07.11р.(вх.№23848/2011 від 22.07.11р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те що позивачем пропущений строк позовної давності, а відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19.09.2011р. позивач подав заперечення на відзив(вх.№32701/2011 від 19.09.2011р.).

Відповідач ПП„Промтехніка” вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог відносно себе, згідно відзиву на позов №20/10-1 від 20.10.11р.(вх.№36809/2011 від 26.10.11р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те що втрата вантажу виникла при перевезенні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

17.11.09р. між Малим приватним підприємством «Кронас»(Продавець) та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об`єднання "Облпаливо"(Покупець) було укладено договір поставки твердого палива №17/11, згідно умов якого Продавець зобовязався передати Товар у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості та асортименті згідно Специфікації в строки та умовах, що встановлені Договором.

За умовами п.2.1 Договору ціна Товару, що передається за даним Договором, встановлюється за згодою Сторін та зазначається у Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 9 від 01.07.2010р. до Договору №17/11 від 17.11.2011р. ціна 1 тони вугілля Марки АМ(13-25) становить 700грн. без урахування ПДВ, та вугілля марки АС(13-25) становить 658,35грн.

На виконання умов Договору №17/11 від 17.11.11р. вантажовідправник відпустив 11.08.2010р. зі станції відправлення «Карахаш»на адресу покупця вантаж вугілля камяне, але, у вагоні №66185919 по залізничній накладній №52610752 в обємі 69000кг, фактично на станцію «Дзинілор»прибуло вугілля в обємі 63300кг; у вагоні №67849034 по залізничній накладній №52611041 в обємі 69000кг, фактично на станцію «Котовськ»прибуло вугілля в обємі 66600кг та у вагоні №65285553 по залізничній накладній №52611075 в обємі 69000кг, фактично на станцію «Знамянка»прибуло вугілля в обємі 67400кг.

Відповідно до комерційного акту серії БО №649560/2 від 18.08.2010р. за результатами комісійного переважування на станції Знамянка Одеської залізниці виявлено нестачу вантажу у вагоні у розмірі 6700кг. Навантаження вантажу у вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40см, над 6-7 люками поглиблення до торцевих дверей по откосу діаметром 2000мм, глибиною 1700мм. На торцевій двері не зачинений верхній замок, щілину закладено доскою 1,5м, надалі закладено травою. Вагон технічно справний.

Відповідно до комерційного акту серії БК №391611/15 від 01.09.2010р. за результатами комісійного переважування на станції Знамянка Одеської залізниці виявлено нестача вантажу у розмірі 2400кг. За документом значиться вантаж вугілля антрацит вагою відправника Бр. 90200кг, тр. 21200кг, Нт. 69000кг. При переважуванні виявилося Бр. 87800кг, тр. 21200кг, Нт. 66600кг, тобто менше на 2400кг. Завантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів 25-30см, вантаж маркірований вапном, над 5 відвантаженим люком є поглиблення 1300 Х 1300мм не прикладення ліворуч 2,5,6 люків, праворуч 1,5,6,7 люків до хребтової балки. Вагон технічно не справний.

Відповідно до комерційного акту серії АА №055202/747 від 30.08.10р. за результатами комісійного переважування на станції Знамянка Одеської залізниці виявлено нестачу вантажу у розмірі 1600кг. На поверхні вантажу маються заглиблення: зправа за ходом поїзда між 1-2-3 люками довжиною 4000мм, шириною 1000мм, глибиною 400мм. Просипання вантажу відсутнє. Глухі торцеві стінки та люка щільно закриті. Обєм кузова 73м.куб. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Вагон технічно справний.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї про стягнення з відповідача Одеської залізниці збитків від нестачі вантажу у розмірі у розмірі 6278,24грн

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Дана норма також закріплена у ст. 134 «Статуту залізниць України», яка передбачає шестимісячний строк для подачі позовів до залізниць. Така ж правова позиція викладена у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства».

Комерційні акти БО №649560/2, БК №391611/15 та АА № 055202/747, складені перевізником 11.08.2010р., 25.08.2010р. та 27.08.2010р. свідчать, що про обставини нестачі вантажу позивач дізнався саме у серпні 2010р., тобто з 12.08.2010р., 26.08.2010р. та з 28.08.2010р. почався перебіг строку позовної давності на звернення вантажоодержувача до Одеської залізниці з позовом про стягнення вартості недостачі вантажу і закінчився цей строк, відповідно, 12.02.2010р., 26.02.2011р. та 28.08.2011р., а з позовом до суду позивач звернувся 05.07.2011 р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Одеської області.

22.07.11р. відповідач Одеська залізниця у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для предявлення перевізнику позову.

Поряд з цим позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності. Крім того, в ході розгляду даної справи відповідач Одеська залізниця просив суд застосувати строки позовної давності при розгляді спору по суті, а відповідно із ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи позивача про те, що строк позовної давності не пропущений позивачем, з посиланням при цьому на положення п.3 ст.925 ЦК України, господарський суд до уваги не приймає, оскільки ч.2 ст. 9 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосуються і положень про позовну давність.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позивачем позовної вимоги до Одеської залізниці про стягнення збитків за нестачу вантажу, з підстав пропуску строку для звернення до господарського суду Одеської області з даною позовною заявою.

Що стосується вини вантажовідправника, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 , ст. 31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вбачається з комерційного акту БК № 391611/15 від 01.09.10р., що був складений на ст. Знамянка Одеської залізниці, при комісійному переважуванні вагону №67849034 виявлено нестачу вантажу (вугілля) в кількості 2400кг, в якому зазначено: «За документом значиться вантаж вугілля антрацит вагою відправника Бр. 90200кг, тр. 21200кг, Нт. 69000кг. При переважуванні виявилося Бр. 87800кг, тр. 21200кг, Нт. 66600кг, тобто менше на 2400кг. Завантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів 25-30 см, вантаж маркірований вапном, над 5 відвантаженим люком є поглиблення 1300 Х 1300мм не прикладення ліворуч 2,5,6 люків, праворуч 1,5,6,7 люків до хребтової балки. Вагон технічно не справний».

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (ч.3. п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо наявності вищезазначених несправностей під час завантаження вагону №67849034 відправником, та недодержання відправником вантажу ПП „Промтехніка” при завантаженні вагону, вимог ст.ст. 27, 31, 32 Статуту залізниць України, Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

З матеріалів справи вбачається, що технічні несправності вагону №67849034 могли бути виявлені вантажовідправником перед завантаженням, однак він від завантаження не відмовився та завантажив вантаж в технічно несправний вагон.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вантажовідправник повинен нести відповідальність за нестачу вантажу у звязку з завантаженням у технічно несправний вагон, а тому суд вирішив покласти відповідальність за нестачу вантажу у вагоні №67849034 на другого відповідача - ПП „Промтехніка”, пропорційно його вини - за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону, згідно ст.ст. 27, 110, 111, 113-115 Статуту Залізниць України та ст.924 ЦК України.

Вартість однієї тони вугілля АС складає 658,35грн. без ПДВ (790,02грн. з ПДВ).

Розрахунок вартості нестачі у розмірі 1350,93грн., здійснено позивачем правильно, з урахуванням норми нестачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто) у розмірі 1%.

Таким чином, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зі стягненням з ПП „Промтехніка” 50% збитків за нестачу вантажу у вагоні № 67849034 у сумі 675,46грн. (1350,93грн.-50%=675,46грн.).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги Приватного акціонерного товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Приватного підприємства „Промтехніка” суми збитків у розмірі 675,46грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача Приватного підприємства „Промтехніка” на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Промтехніка”(94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 20, код ЄДРПОУ 31943653, р/р 26002211453 в АТ «Райффайзен банк «Аваль»м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного акціонерного товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо"(65003, м. Одеса, Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975, п/р 26005301115635 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948) суму збитків у розмірі 675(шістсот сімдесят пять)грн.46коп., витрати по сплаті державного мита на суму 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 30.12.2011р.