Рішення № 20611540, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37819.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна» доПриватного акціонерного товариства «Інфоброк» простягнення 40168,43 грн. збитків та 5000,00 грн. моральної шкоди

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № б/н від 01.11.11 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 2 від 25.01.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інфоброк»про стягнення 40168,43 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р., та 5000,00 грн. моральної шкоди за приниження ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.11 р. (суддя Удалова О.Г.) було порушено провадження у справі № 17/378 та призначено її розгляд на 26.10.11 р. та витребувано певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 07.10.2011 р. надав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у звязку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 07.10.2011 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 17/378 до 07.11.2011 р.

У звязку зі перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, в результаті повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справу № 17/378 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Судове засідання 07.11.2011 р. не відбулося.

Ухвалою суду від 09.11.2011 р. суддею Гавриловською І.О. справу № 17/378 було прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 30.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав письмове клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського спору або іншого органу, який межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд відмовив у задоволенні даного клопотанні відповідача про припинення провадження у справі № 17/378 з тих підстав, що хоча сторони та підстави позову у справах № 50/4 та 17/378 співпадають, проте предмет спору є різним. Предметом позовних вимогу справі № 50/4 є стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а у справі № 17/378 стягнення збитків та моральної школи.

Також представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

З метою витребування у позивача оригіналів документів, копії яких було додано до позовної заяви, у судовому засіданні 30.11.2011 р. було оголошено перерву до 19.12.2011 р. о 11 год. 30 хв., зобовязано позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів, відповідача письмовий відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2011 р. надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив позов задовольнити, на виконання вимог суду надав оригінали витребуваних судом документів та платіжні доручення, які були судом залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2010 року між Приватним підприємством «Інфоброк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»було укладено договір № 7.09/02/10 про надання митно-брокерських та консультаційних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобовязався:

- за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товар) замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги;

- дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України;

- представляти інтереси замовника в справах, пов'язаних з транспортуванням (транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від продавця до замовника, доставка, контроль, оформлення в отриманні, а також організація доставки до складу Замовника, завантаження, розвантаження);

- отримувати документи і вантажу від перевізника для подальшої їх доставки до Замовника;

- отримувати дозвільні документи, необхідні для митного оформлення вантажу;

- проводити консультації у сфері ЗЕД.

Згідно з пунктом 5.1 договору № 7.09/02/10 про надання митно-брокерських та консультаційних послуг від 09.02.2010 р. за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом Виконавця (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до пункту 5.2 даного договору повна оплата послуг Виконавця проводиться по безготівковому розрахунку не пізніше трьох банківських днів з моменту виконання робіт, яким вважається завершення митного оформлення товарів Замовника. На підтвердження факту надання послуг за цим Договором складається акт виконаних робіт, який підписується замовником протягом трьох календарних днів з моменту його надання.

Пунктом 9.3 даного договору передбачено, що він діє з 09.02.2010 р. до 09.02.2011 р. за умови, що жодна з сторін не заявить про його розірвання або припинення не пізніше ніж за один місяць до вказаного терміну, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на цих же умовах.

На виконання зобов'язань за договором № 7.09/02/10 про надання митно-брокерських та консультаційних послуг від 09.02.2010 р. відповідачем було проведено оплату, а саме:

- 20.04.2010 року перерахував відповідачу 840,00 гри. (призначення платежу - оплата за акредитацію на митниці) та підписав Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-ОООООЗб від 16.04.2010 року;

- 21.04.2010 року перерахував відповідачу 7000,00 грн. (призначення платежу - за послуги згідно договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р.);

- 13.05.2010 року перерахував відповідачу 5000,00 грн. (призначення платежу - за консультаційні послуги згідно договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р.);

- 16.06.2010 року перерахував відповідачу 2000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.);

-29.06.2010 року перерахував відповідачу 10000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.);

- 30.06.2010року перерахував відповідачу 10000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.).

Таким чином, за період з 20.04.2010 року по 30.06.2010 року позивач перерахував відповідачу 34 840,00 грн. за надані послуги відповідно до договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 року.

Позивач вважає, що відповідачем неналежним чином були виконані умови даного договору, а саме неналежним чином були надані консультаційні та митно-брокерські послуги по декларуванню та митному оформленню товарів за інвойсами № 107445 та № 107446, оскільки товари за зазначеними інвойсами, що розмитнювалися відповідачем, не були ним розмитнені та задекларовані, що призвело до завдання прямих та непрямих збитків, а саме:

10 грудня 2010 року заступником начальника Київської регіональної митниці було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 793/10000/10, яким посадову особу - декларанта ТОВ «Сюпрім Кава та Чай Україна»громадянина України ОСОБА_3 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених статтею 355 Митного кодексу України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500,00 грн. Зазначений штраф у розмірі 8500,00 грн. було сплачено посадовою особою позивача 27 грудня 2010 року, про що свідчить відповідна банківська платіжка. Оскільки порушення митних правил сталося внаслідок неналежного виконання договору відповідачем, то вони підлягають відшкодуванню.

Також позивачем зазначається у звязку з тим, що товар був розмитнений невчасно, то позивач 17.06.2010 р. був вимушений укласти ЗАТ «УКТОРГІМПЕКС» договір на дання послуг з відповідального зберігання, відповідного до умов якого ЗАТ «УКТОРГІМПЕКС»надав послуги зі зберігання товару в період з 17.06.2010 р. до моменту отримання товару, а саме - 31.12.2010 р., що підтверджується відповідними штампами на деклараціях, які заповнював Відповідач. Таким чином. За надані послуги позивачем було сплачено ЗАТ «УКРТОРГІМПЕКС»за послуги по відповідальному зберіганню товарів з червня по грудень 2010 року, які знаходяться на митному оформленні 6 928,43 грн.

Також позивач стверджує, що умовами пункту 5.1 договору № 7.09/02/10 про надання митно-брокерських та консультаційних послуг від 09.02.2010 р. за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом виконавця (Додаток № 1 до договору), проте відповідачем у наданих актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), завищив вартість та кількість наданих послуг, що призвело до безпідставного отримання ним 24 740,00 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем порушені його немайнові права, заплямовані честь та гідність, оскільки суттєве затримання декларування та митного оформлення товарів, призвело до суттєвого ділових звязків позивача з його контрагентами, зменшення довіри до нього, що в цілому знизило його ділову репутацію, у звязку з чим ТОВ «Сюпрім Кава та Чай Україна»просить суд стягнути з відповідача також суму завданої моральної шкоди, яку він оцінює в 5 000, 00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить Господарський суд міста Києва стягнути з Приватного підприємства «Інфоброк»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»збитки, завдані неналежним виконанням договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р. в сумі 15428, 43 грн., збитки завдані завищенням вартості послуг, визначених договором про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р. у розмірі 24740,00 грн. та суму завданої моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного.

Саме сума запланованих, але неотриманих доходів в даному випадку буде складати упущену вигоду.

Пунктом 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець несе перед замовником обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, за наявності його вини

Це конкретизує загальне правило ч. 1 ст. 614 ЦК України стосовно договору про надання послуг, яке передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за відсутності вини виконавець відповідальності не несе.

Обов'язок доказування розміру збитків завданих порушенням зобов'язання покладається на кредитора відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають завданні збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає обєктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобовязань.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань (виключає його відповідальність).

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору про надання митно-брокерських послуг № 7.09.02/10 від 09.02.2010 р. на ПП «Інфоброк»був покладений обовязок надавати позивачу послуги по декларуванню майна, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митниці.

Оскільки відповідач, у строк дії договору № 7.09.02/10 від 09.02.2010 р., допустив помилки при заповненні документів щодо митного оформлення та декларування товарів позивача, що призвело до порушення чинного митного законодавства України, в результаті чого, 10 грудня 2010 року заступником начальника Київської регіональної митниці було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 793/10000/10, яким посадову особу - декларанта ТОВ «Сюпрім Кава та Чай Україна»громадянина України ОСОБА_3 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених статтею 355 Митного кодексу України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500,00 грн., то зазначений штраф у розмірі 8500,00 грн. підлягає позивачу відшкодуванню.

У зв'язку з тим, що відповідач надав неналежним чином послуги визначені договором, товар вимушений був знаходитися на відповідальному зберіганні в ЗАТ «УКТОРГІМПЕКС»за умовами договору 1123/06 від 17.06.2010 року до закінчення процедури декларування та розмитнення. У зв'язку з цим, позивач отримав свої товари лише 31.12.2011 р., що підтверджується відповідними штампами на деклараціях, які заповнював відповідач.

Таким чином, позивач сплатив ЗАТ «УКРТОРГІМПЕКС»за послуги по відповідальному зберіганню товарів, які знаходяться на митному контролю, з червня по грудень 2010 року у розмірі 6928,43 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 6928,43 грн. також підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем було сплачено дану суму у зв'язку з неналежним наданням послуг відповідачем.

Стосовно позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 24740,00 грн., які виникли за завищення вартості наданих послуг, то суд задовольняє дану позовну вимогу з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 договору № 7.09/02/10 від 09.02.2011 р. за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом виконавця (додаток № 1 до Договору).

Абзацом 7 частини 1 пункту 2.1 договору, зокрема, передбачає, що виконавець зобов'язаний за 7 діб письмово інформувати замовника про зміну розміру тарифу на послуги.

Суд, проаналізувавши отримані акти, зазначає, що відповідачем у наданих ним актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вказано послуги, вартість яких є завищеною, тобто такою, що не відповідає Додатку № 1 до Договору, яким встановлено вартість послуг; було зазначено послуги, які взагалі не визначені відповідним додатком до Договору та не доручалися до виконання відповідачу, а саме:

- Актом № ОУ-0000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 року та Актом № ОУ-0000053 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 р. визначено, що послуги по організації сертифікації продукції надавалися відповідачем тричі (двічі за Актом № ОУ-0000053, та один раз за Актом № ОУ-0000052. Вартість цієї послуги за Актами визначена в розмірі 10000,00 грн. за Актом № ОУ-0000052 та 3000,00 грн. і 7000,00 грн. відповідно за Актом № ОУ-0000053. Проте, послуга «організація сертифікації продукції»не передбачена ані Договором, ані Додатком до нього, а отже останній оотримав кошти за послугу, яка не передбачена договором, а тому- завдав збитків позивачу на суму 20000,00 гри.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач надав послугу по підготовці документів по отриманню дозволу карантину рослин вартістю 800,00 грн., проте відповідно до тарифів отримання дозволу карантину рослин коштує вдвічі менше, таким чином, відповідачем завищено вартість цієї послуги на 400,00 грн., які підлягають відшкодуванню.

-Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач надав послугу по отриманню фіто санітарного сертифікату вартістю 800,00 грн., яка відповідно до тарифів коштує 600,00 грн., а тому 200,00 грн. підлягають відшкодуванню.

-Актом № № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач тричі надав послугу по роботі з відділом контролю митної вартості, яка відповідно до тарифів коштує 500,00 грн. Проте, двічі ця послуга надавалася за 800,00 грн., а один раз - за 2400,00 грн., тобто загалом Позивач сплатив за ці послуги 4000,00 грн. Враховуючи вартість послуги, визначену тарифами, 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) підлягають відшкодуванню.

-Актом № ОУ-0000053 встановлено, що Відповідач надав послугу по роботі з відділом номенклатури вартістю 800,00 грн., яка відповідно до тарифів коштує 500,00 грн., а тому завищення складає 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.), які підлягають відшкодуванню.

-Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач двічі надав послугу по роботі з відділом контрабанди загальною вартістю 1000,00 грн., хоча відповідно до тарифів вартість такої послуги коштує 250,00 грн., а тому відповідач завищив вартість послуги вдвічі, а тому 500,00 грн. підлягають відшкодуванню.

-Актом № ОУ-0000053 встановлено, що Відповідач отримав документи за 80,00 грн., хоча ця послуга коштує 40,00 грн., а тому 40,00 грн. (сорок грн. 00 коп.) підлягають відшкодуванню.

-Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач вісім разів надавав інформаційно- консультаційні послуги, за що загалом отримав 800,00 грн. Проте, «інформаційно-консультаційна»послуга не передбачена ані договором, ані додатком до нього, а отже останній отримав кошти за послугу, яка не передбачена договором, а тому отримав кошти у розмірі 800,00 грн. безпідставно.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, відповідачем безпідставно були отримані 24 740,00 грн., які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем надані докази на підтвердження обставин, викладених позивачем у позовній заяві, то вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р. в сумі 15428, 43 грн., збитків завданих завищенням вартості послуг, визначених договором про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р. у розмірі 24740,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «Інфоброк»5000, 00 грн. моральної шкоди, яка виникла у звязку з порушенням відповідачем його немайнових прав, які полягають у заплямуванні честі та гідності.

Пунктом 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними поняттями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних обєктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

У відповідності до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте позивачем не доведено вини відповідача та нанесення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які саме моральні страждання він поніс і чим обґрунтовується розмір відшкодування немайнової шкоди.

За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Інфоброк»5 000, 00 грн. немайнової шкоди.

Вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»про включення до складу судових витрат витрати відповідача на плату послуг адвоката у розмірі 1725,00 грн., то суд задовольняє дану вимогу частково з наступних підстав.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Розяснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Наданий суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»договір про надання правової допомоги від 01.09.2011 р., платіжні доручення № 619 та № 617 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4192 підтверджують факт сплати відповідних послуг.

Враховуючи вище наведене, Господарський суд міста Києва визнає обґрунтованими вимогу позивача про відшкодування відповідачем витрат на адвокатські послуги у розмірі 1477,62 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 22, 23, 509, 906, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Інфоброк»(03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 15, кв. 65, ідентифікаційний код 34242644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна» (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, ідентифікаційний код 35123442) 40168 (сорок тисяч сто шістдесят вісім) грн. 43 коп. збитків, 401 (чотириста одну) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита, 202 (двісті дві) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 62 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

26.12.2011 р.