Рішення № 20611557, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31719.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»

Простягнення 12391, 48 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 6 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 1912/12 від 31.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 12391, 48 грн., завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.02.2011 р. на проспекті Ватутіна в м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, та «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131355/4005/000001 від 15.03.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винною у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем засобів «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «АХА Страхування»у відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1635831 та договору № 0708-ДГО/11, обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача, проте позивач зазначає, що відповідачем сума страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі сплачена не була.

Ухвалою суду від 07.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/317 та призначено її розгляд на 09.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 09.11.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив у позовних вимогах позивача відмовити повністю.

З метою витребування у позивача додаткових доказів у справі, а саме, актів виконаних робіт, у судовому засіданні 09.11.2011 р. було оголошено перерву до 23.11.2011 р. о 09 год. 40 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача повторно проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 06.12.2011 р., представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

З метою витребування додаткових доказів у справі ухвалою суду від 23.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав письмові пояснення по суті спору та документи на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2011 р.

Представник відповідача повторно проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з метою дослідження доказів у справі, ухвалою суду від 07.12.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 19.12.2011 р.

У судовому засіданні 19.12.2011 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмові заперечення на пояснення позивача по суті позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2011 р. на проспекті Ватутіна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди не вчинив заходів для повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3б, 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України.

Про наведене свідчить довідка про дорожньо-транспортну пригоду вих. № 10/4699 від 14.02.2011 р., видана Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, та постанова Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2011 року в адміністративній справі № 3-1913/2011, відповідно до якої ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2011 року в адміністративній справі № 3-1913/2011, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131355/4005/000001 від 15.03.2010 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1.

За вказаним договором вигодонабувачем визначено ПАТ «ОТП Банк», страхова сума 184000, 00 грн.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, замовив у Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_5. проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідження було проведено спеціалістами ОСОБА_5. (свідоцтво № НОМЕР_3 від 11.06.2005 р.) та ОСОБА_6. (свідоцтво № НОМЕР_4 віл 04.10.2008 р., сертифікат Фонду державного майна України № 7300/08 від 17.06.2008 р.). У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 41С/02/11 від 24.02.2011 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, складає 76286, 45 грн.

17.03.2011 р. позивачем на підставі вищезазначеного звіту автотоварознавчого дослідження було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 131355/4005/000001 від 15.03.2010 р. та складено страховий акт №00061552 від 17.03.2011 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування, з відрахуванням 1840, 00 грн. розміру франшизи, становить 74446, 45 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На виконання умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131355/4005/000001 від 15.03.2010 р. позивач перерахував суму страхового відшкодування, визначену страховим актом № 00061552 від 17.03.2011 р., в розмірі 74446, 45 грн. платіжним дорученням № 009320 від 21.03.2011 р.

У своїй позовній заяві позивач повідомив суду, що також ним на підставі аварійного сертифікату, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», у відповідності до акту виконаних робіт № НМ040174 від 07.05.2011 р. та рахунку № 07607/00006006 від 26.05.2011 р. ТОВ «Ніко-Україна», було здійснено доплату по страховому випадку, який відбувся 12.02.2011 р. з автомобілем «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 6510, 23 грн. платіжними дорученнями № 020686 від 22.06.2011 р. на суму 2857, 27 грн. та № 020689 від 22.06.2011 р. на суму 3652, 96 грн.

Враховуючи те, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2011 року в адміністративній справі № 3-1913/2011 ОСОБА_4, який керував автомобілем «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний пошкодженому автомобілю.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «АХА Страхування»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № АА/1635831 та угоди № 0708-ДГО/11.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131355/4005/000001 від 15.03.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування». Проте позивач зазначає, що відповідачем сума страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі сплачена не була.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 12391, 48 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8802619 встановлена нульова франшиза.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В полісі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8802619 визначено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 25500, 00 грн.

Крім того, 17.01.2011 р. між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0708-дго/11кп, за яким страхова сума становить 50000, 00 грн.

Таким чином, що особою, відповідальною за завдану ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, шкоду, є Приватне акціонерне товариство «Страхова група «АХА Страхування», в якому застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, якого визнано винним у ДТП.

У відповідності до пункту 10.24 договору № _____ від 15.03.2010 р., першу частину страхового відшкодування сплачується страховиком у розмірі 75% суми страхового відшкодування, визначеного у страховому акті.

Страховий акт № 00061552 був складений позивачем 17.03.2011 р. безпосередньо після складення звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 41С/02/11 і визначав суму страхового відшкодування у розмірі 74446, 45 грн. (76286, 45 грн. франшиза у розмірі 1840, 00 грн.).

У звязку з цим 21.03.2011 р. позивач виплатив страхове відшкодування згідно договору № 131355/4005/0000001 від 15.03.2010 р. у розмірі 74446, 45 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3386 від 18.04.2011 р. про сплату 74446, 45 грн.

Проте відповідач визнав обґрунтованими витрати позивача лише на суму 68565, 20 грн. та 30.05.2011 р. покрив фактичні витрати позивача на суму 67656, 20 грн. (за мінусом франшизи 1000,00 грн.), про що свідчать платіжні дорученням № 3098 та № 3102 від 30.05.2011 р.

Проте, господарський суд визнає, що відповідач необґрунтовано сплатив меншу суму, ніж було затрачено позивачем, оскільки відшкодуванню підлягають фактичні витрати позивача, розраховані та сплачені у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки зобовязаний був сплатити 73446, 45 грн. (74446, 45 грн. 1000, 00 грн.), тоді як сплатив 67656, 20 грн.

Таким чином, різниця суми, яка має бути відшкодована, але не була відшкодована відповідачем, становить 5790, 25 грн.

Вердження позивача про те, що відповідач повинен сплатити більшу суму, оскільки страхувальник ОСОБА_3. за рахунок франшизи сплатив за ремонт та запчастини більше, не приймається судом до уваги, оскільки витрати на суму франшизи покладаються саме на страхувальника і не відшкодовуються страховиком.

Що стосується сплати додаткового обладнання та запчастин, необхідність у яких була виявлена у червні 2011 року, то господарський суд також не визнає їх такими, підлягають оплаті за рахунок відповідача, зважаючи на тривалий час між дорожньо-транспортною пригодою та часом, коли була встановлена необхідність у них, тоді як господарському суду не обґрунтовано у достатній мірі повязаність цих подій та не доведено, що при складенні звіту у лютому 2011 року та страхового акту від 17.03.2011 р. не було враховано цих пошкоджених деталей.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»суми завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 12391, 48 грн. підлягають задоволенню частково, в розмірі 5790, 25 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»(вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(вул. Рейтарська, буд. 37, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 20033533) суму збитків в порядку регресу в розмірі 5 790 (пять тисяч сімсот девяносто) грн. 25 коп., 57 (шістдесят сім) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 129 (сто двадцять девять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

26.12.2011 р.