Постанова № 20604838, 03.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2011 року15:49 № 2а-9416/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

суддів: Добрівської Н.А., Скочок Т.О.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (доручення від 09.06.2010 р. б/н),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 22.06.2010р. № 10971/9),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2010 року №0008942312/1, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фактор Ексім»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2010 року №0008942312/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких здійснював формування податкового кредиту, та зазначає, що неможливість встановити фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету підприємствами-постачальниками товару не є законодавчою підставою для не підтвердження правомірності сформованого за рахунок сум податків, сплачених в ціні товару, податкового кредиту; відзначає, що невиконання зобовязання по сплаті податку до бюджету, або, як за висновками перевірки «неможливість встановити фактичну надмірну сплату ПДВ до бюджету»тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такої особи, і зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку у разі, якщо такий платник виконав усі передбачені законом умови для отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що свідчить про безпідставність висновків ДПІ та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Також Позивач зазначає, що «позапланова невиїзна перевірка», яку проводила ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, не передбачена жодним законодавчим актом та нормативним документом, у звязку з чим відсутній порядок її проведення та оформлення результатів, а тому проводячи «позапланову невиїзну перевірку»ДПІ грубо порушує чинне законодавство, а висновки, зроблені за результатами такої перевірки є незаконними та не можуть бути підставою для застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, позивач, посилаючись на підпункти «а»та «б»п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, стверджує, що у разі, коли сума податкового зобовязання зменшується, податковий орган повинен був винести нове податкове повідомлення-рішення з новим номером та новою датою.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що сам факт проведення перевірки та висновки акта перевірки відповідають законодавству, зокрема, положенням Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені за результатами перевірки порушення відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, неможливість підтвердити проведення фінансово-господарської операції по ланцюгу поставки та не встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету зумовлює відсутність підстав для підтвердження податкового кредиту позивача, який при проведенні відповідного розрахунку формує суму бюджетного відшкодування. При цьому відповідач з посиланням на положення зазначеного Закону відзначає, що крім загальних підстав виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ, Закон передбачає обовязкову наявність ще й такої підстави як сплата платником у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету; зазначає, що висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, а тому донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податку на додану вартість є таким, що відповідає вимогам законодавства.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент складення первинних документів)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), що має підтверджуватись первинними документами, з метою їх використання в своїй господарській діяльності, а у випадку підтвердження податковим органом безтоварності господарської операції платник податку позбавляється права на податковий кредит і відповідно права на бюджетне відшкодування, що також підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в Листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фактор Ексім»(код ЄДРПОУ 14353305) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за травень, червень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.11.2009 р. № 662/23-12/14353305 (далі за текстом акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню згідно декларацій з ПДВ за травень 2008 року у розмірі 408 758, 00 грн., за червень 2008 року у розмірі 5029 200, 00 грн., за липень 2008 року у розмірі 5 040 000, 00 грн. У звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ за червень 2008 р. у розмірі 4598933, 00 грн. та за липень 2008 р. у розмірі 4071658, 00 грн. станом на 30.10.2009р. частково відшкодовані з бюджету та частково погашені наступними податковими зобовязаннями, такі суми за висновками перевірки підлягають донарахуванню із застосуванням фінансових санкцій.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 р. № 0008942312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 20095382, 00 грн., в т.ч. 10047691, 00 за основним платежем, 10047691, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва. За результатами розгляду скарги ДПІ у Печерському р-ні м. Києва 18.01.2010 р. прийняла Рішення № 1197/10/25-011 про часткове задоволення скарги позивача та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2009 р. № 0008942312/0 в частині сплати 5023845, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі п.п 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки та Рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.01.2010 р. № 1197/10/25-011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 р. № 0008942312/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 15071536, 50 грн., в т.ч. 10047691, 00 за основним платежем, 5023845, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке за результатами подальшого адміністративного оскарження було залишене без змін податковими органами вищого рівня, та правомірність прийняття якого є предметом судового розгляду в даній справі.

Як вбачається із акта перевірки, висновок про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі за текстом Закон «Про ПДВ»), що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, мотивований неможливістю встановлення фактичної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами-постачальниками товару (шкіряного напівфабрикату BLUE»несортованого) ПП «Кожпром» (і.п.н. 353592815545), ПП «Сканді-Юг»(код ЄДРПОУ 35118579), ПП «УкрКож-Переробка»(код ЄДРПОУ 35359315).

Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, позивач згідно з поданими до податкового органу деклараціями з ПДВ за травень липень 2008 року задекларував суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку, за травень 2008 р. - в сумі 1 981903, 00 грн., за червень 2008 р. - в сумі 4 598933, 00 грн., за липень 2008 р. - в сумі 4 071658, 00 грн.

Податковий кредит позивача за травень, червень, липень 2008 року, складається з сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) за ставкою 20 % (п. 6.1 ст. 6 Закону «Про ПДВ») підтверджений відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковими накладними, що включені до реєстру отриманих податкових накладних товарів (робіт, послуг) за травень, червень, липень 2008 року.

Згідно Довідки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва позапланової виїзної перевірки від 26.11.2008 р. № 4574/23-4/14353305 за результатами перевірки показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за травень, червень, липень 2008 року встановлено, що на формування показників вплинуло здійснення операцій з придбання шкіряного напівфабрикату BLUE»у основного постачальника ПП «Кожпром»(і.п.н. 353592815545).

В ході проведення перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва зверталася із запитом до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеса про надання інформаційної довідки та проведення зустрічної перевірки ПП «Кожпром».

На запит відповідача 20.01.2009 р. отримано відповідь Довідку від 14.01.2009 р. № 207/30/23-513/38/23 з питань правових відносин з ТОВ «Фактор Ексім»за період травень, червень 2008 року.

В травні 2009 року до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва надійшов акт зустрічної перевірки ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 25.03.2009 р. № 29/14-0210-35359289 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Кожпром»(35359289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Фактор Ексім»(14353305) з 01.05.08 по 01.07.08».

Так, за результатами перевірок ПП «Кожпром»встановлено, що останній згідно контракту від 19.05.2008 р. № ДГ-19-05/1 про поставку шкіряного напівфабрикату BLUE»несортованого здійснив позивачу реалізацію товару в кількості 360000 кг на суму 30175 2000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5029200, 00 грн. згідно податкової накладної № 8 від 19.05.2008 р. Згідно п. 4.3 зазначеного контракту прийом товару за кількістю, якістю, комплектністю здійснюється повноважними представниками сторін на складі за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9.

Також згідно актів перевірки було встановлено, що ПП «Кожпром»є посередником. Реалізовану відповідно до контракту від 19.05.2008 р. № ДГ-19-05/1 продукцію ПП «Кожпром» придбав у ПП «Сканді-Юг»(код ЄДРПОУ 35118579) на підставі договору купівлі-продажу № КС -29/02 від 29.02.2008 р. та по податкових накладних № 12 від 12.03.2008 р. на суму 8 801 310, 42 грн., в т.ч. ПДВ 1 466 885, 07 грн., № 12/1 від 01.04.2008р. на суму 9 089 420, 29 грн., в т.ч. ПДВ 15 149 003,38 грн., № 12/2 від 02.04.2008р. на суму 5 230 352, 93 грн., в т.ч. ПДВ 871725, 49 грн., № 12/5 від 02.04.2008 р. на суму 3 790 683, 23 грн., в т.ч. ПДВ 631 780, 54 грн., № 16 від 05.05.2008 р. на суму 27 847 327, 80 грн., в т.ч. ПДВ 4 641 221, 30 грн.

Крім того, в акті ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 25.03.09 № 29/14-0210-35359289 встановлено порушення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (без довіреності на отримання цінностей (ТМЦ) на адресу ТОВ «Фактор Ексім»було видано 360 тис. кг напівфабрикату BLUE»); встановлено розбіжності станом на 23.06.2008р. по залишках готової продукції напівфабрикату BLUE»по рахунку 281 «Товари на складі»на 11060 кг; до перевірки не були надані основні документи на перевезення напівфабрикату BLUE»ФОП ОСОБА_3 товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

До ДПІ у Суворовському районі м. Одеси направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Сканді - Юг»по взаєморозрахунках з ПП «Кожпром».

У відповідь на запит 05.03.2009р. засобами електронного звязку отримано Довідку від 17.09.2008 №6599/23-20 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Сканді - Юг»з питань правових відносин з ПП «Кожпром»за період січень - травень 2008 року. З Довідки вбачається, що ПП «Сканді - Юг» згідно договору купівлі-продажу № КС- 29/02 від 29.02.2008 року про поставку шкіряного напівфабрикату ET- BLUE»несортованого проводив реалізацію товару в кількості 876885 кг на суму 54759094, 67 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9126515, 78 грн. згідно вищевказаних податкових накладних та отриманої оплати через установу банку.

Також, згідно довідки перевірки було встановлено, що ПП «Сканді - Юг»є посередником. Зазначену продукцію було придбано у ПП «УкрКож-Переробка»(код ЄДРПОУ 35359315) згідно договору купівлі-продажу №УС- 1-1/10/07 від 01.10.2007 року, та податкових накладних: № 1 від 18.01.2008 року на суму 1 500, 00 грн., в тому числі ПДВ 250, 00 грн., № 2 від 23.01.2008 року на суму 4 393 500, 00грн., в тому числі ПДВ 732 250, 00 грн., № 3 від 24.01.2008 року на суму 4393 500, 00грн., в тому числі ПДВ 732 250, 00 грн., № 4 від 25.01.2008 року на суму 4 393 500, 00 грн., в тому числі ПДВ 732 250, 00 грн., № 5 від 29.01.2008 року на суму 3 482 549, 50 грн., в тому числі ПДВ 580 424, 92 грн., № 6 від 01.02.2008 року на суму 250 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 41 666, 67 грн., № 7 від 04.02.2008 року на суму 1210 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 201 666, 67 грн., № 8 від 05.02.2008 року на суму 243 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 40 500, 00 грн., № 10 від 02.04.2008 року на суму 9 135 070, 50 грн., в тому числі ПДВ 1 522 070, 50 грн., № 21 від 05.05.2008 року на суму 27 839 364, 00 грн., в тому числі ПДВ 4 639 894, 00 грн., всього на суму 55341984, 00 грн., в т. ч. ПДВ 9223 222, 76 грн.

На запит ДПІ у Печерському р-ні м. Києва до ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення зустрічної перевірки ПП «УкрКож-Переробка»по взаєморозрахунках з ПП «Сканді - Юг»ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано відповідь 08.04.2009 р. № 17930/7/23-509/16/1009, з якої вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП «УкрКож-Переробка»неможливо, оскільки згідно бази даних АІС РПП в Приморському р-ні м. Одеси по зазначеному підприємству станом на 19.03.2009р. направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 11.02.2008 р. № 100/15-1/35359315 (направлений листом ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 27.10.10 № 81978/9/10-117 на виконання ухвали суду разом з матеріалами планової перевірки ПП «Кожпром» та копіями податкової звітності з ПДВ за період з 01.05.08 по 01.07.08 по ПП «Кожпром»), з якого вбачається, що за результатами проведення обстеження будинку та довкілля за адресою м. Одеса, вул. Льва Толстого, 28, встановлено, що ПП «УкрКож-Переробка»за зазначеною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження невідомо, податкова звітність до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси не надається, в порушення п. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»підприємство не повідомило державного реєстратора у встановлений законом строк про зміну свого місцезнаходження.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем неодноразово направлялися запити до регіональних податкових органів з метою підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування позивачем. Натомість встановити сплату податку на додану вартість до бюджету підприємствами-постачальниками товару (шкіряного напівфабрикату BLUE»несортованого) ПП «Кожпром», ПП «Сканді - Юг», ПП «УкрКож-Переробка»не виявилося за можливе.

При вирішенні питання щодо товарності операцій придбання позивачем шкіряного напівфабрикату BLUE»колегією суддів враховується той факт, що в акті ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 25.03.09 № 29/14-0210-35359289 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Кожпром»(35359289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Фактор Ексім»(14353305) з 01.05.08 по 01.07.08»серед іншого зазначено, що в ході перевірки встановлено, що транспортування товару здійснювалось фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) згідно укладеного договору № 1/04-08 від 03.08.08, завірену копію якого було надано до перевірки. Предметом договору є здійснення вантажних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг по спеціальному маршруту у відповідності до заяв Замовника. П.п. 2.2.1 п. 2.1 ст. 2 даного договору передбачено доручити перевізнику доставку вантажу в пункт призначення та його видачу вантажоотримувачу на підставі товарно-транспортних накладних, а умовою п. п 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Замовник зобовязує Перевізника підтверджувати дату та час перевезення вантажу письмово в оригінальній заявці.

Проте, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та заявок на перевезення, в той час як відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05 квітня 2001 року № 2355-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна відноситься до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Крім того, відповідно до п. 11.1 п. 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої є обовязковим для субєктів господарювання. За відсутності товарно-транспортних накладних неможливо зробити однозначний висновок про фактичне надання послуг з перевезення приватному підприємству «Кожпром».

Крім того, колегією суддів беруться до уваги до уваги доводи відповідача про необхідність супроводження вказаного вантажу ветеринарними документами.

В силу ч. 1 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»від 10 травня 1993 року № 46-93 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України, відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Відповідно до п. 2, п. 3 Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обовязковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19 квітня 2005 року № 32, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за № 659/10939, (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду підлягають перевезення тварин, продукції тваринного походження, інших обєктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини субєктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності.

Ветеринарні довідки, ветеринарні свідоцтва, ветеринарні сертифікати характеризують ветеринарно-санітарний стан супроводжуваних вантажів і благополуччя місцевості їх походження щодо заразних хвороб тварин.

Ветеринарні свідоцтва та ветеринарні сертифікати чинні на території всієї країни і належать до документів одноразового використання.

Ветеринарним свідоцтвом форми № 2 супроводжується перевезення вантажів відповідно до додатків 2 та 3 даних Правил (п. 4).

До Переліку технічної сировини тваринного походження, кормів і кормових добавок, що підлягають супроводженню ветеринарним свідоцтвом форми № 2 територією України або ветеринарним свідоцтвом форми № 3 в країни СНД (Додаток № 3) відноситься шкіряна та пушно-хутряна сировина.

В силу п. 9 Правил на вантажі, що експортуються, пункти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті видають ветеринарний сертифікат замість ветеринарного свідоцтва, виданого державною службою ветеринарної медицини.

Пунктом 11 Правил передбачено, що дозвіл на вивезення продукції тваринного походження на експорт погоджується з управліннями ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

При цьому враховується наявний в матеріалах справи лист Управління ветеринарної медицини у м. Одеса Державного комітету ветеринарної медицини від 18.08.11 № 664, направлений у відповідь на лист-запит ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 10.08.2011 р. № 29416/10/10-209, з якого вбачається, що ТОВ «УкрКож-Переробка»(35359315) державною службою ветеринарної медицини м. Одеса не обслуговувалось; ПП «Санді Юг»(35118579) в період з травня по липень 2008 р. держслужбою ветмедицини м. Одеса не обслуговувалось; ПП «Кожпром»(35359289) у вказаний вище період супровідні ветеринарні документи на шкірсировину не видавались.

Колегія суддів критично ставиться до пояснень позивача про неможливість надати суду ветеринарні документи з урахуванням їх знищення за закінченням терміну зберігання з урахуванням вимоги щодо зберігання документів (сертифікатів, рішень, експертних висновків, актів) відповідності якості товарів і продукції технічним стандартам, фармакологічним, санітарним, ветеринарним, екологічним та іншим, нормам і вимогампротягом пяти років (стаття № 110Д Частини 3 (Документи, що створюються в управлінській діяльності (додаткова) Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016). При цьому позивачем не було надано відповідних доказів на підтвердження їх знищення (акт про знищення) в силу п. 8.5 8.7 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153, та підпункту 4.5.5, 4.5.7 Правил роботи архівних органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16 березня 2001 року № 16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 травня 2001 року за № 407/5598.

Також позивачем не обґрунтовано придбання вказаного товару з урахуванням його основних видів діяльності (згідно Довідки АА № 219381 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 06 листопада 2009 року до видів діяльності ТОВ «Фактор Ексім»відноситься: 72.50.2 Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки; 51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 63.12.0 Складське господарство; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна), а отже і використання цих товарів в своїй господарській діяльності, яка визначається в підпункті 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В силу ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми законодавства в контексті встановлених фактичних обставин на підставі усіх досліджених доказів в сукупності свідчать про відсутність реальної господарської операції з придбання шкіряного напівфабрикату BLUE»позивачем незалежно від наявності окремих документів, а отже і про відсутність права позивача на податковий кредит незалежно від процесуальних порушень податкового органу, які не призвели до помилковості висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а тому донарахування спірним податковим повідомленням рішення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірною операцією є правомірним.

Доводи позивача вищевикладеного не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя О.В. Дегтярьова

Судді: Н.А. Добрівська

Т.О. Скочок