Постанова № 20604832, 03.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2011 року 15:00 № 2а-6688/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 19.08.2010р. № 14561/9/10-209),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Приватного підприємства «Фірма »

про стягнення податкової заборгованості в розмірі 8013944, 62 грн. та накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Печерському районі м. Києва з позовом до ПП «Фірма »про стягнення податкової заборгованості в розмірі 8013944, 62 грн. та накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 8013944, 62 грн.

У судовому засіданні 03 серпня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 14 червня, 11 липня, 18 липня та 03 серпня 2011 року відповідач не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд на підставі ст. 71. ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ПП «Фірма »(ідентифікаційний код 21646841) було зареєстровано як юридичну особу 18 жовтня 1994 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 № 039934).

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 13 липня 2011 року № 3718 (Форма № 4-ОПП) ПП «Фірма »перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 20 жовтня 1994 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ПП «Фірма »з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток при господарських відносинах з ТОВ «Прим-Трейдполіс»(код ЄДРПОУ 34761802) та ТОВ «Альтагруп Лімітед-Т»(код ЄДРПОУ 35792056) за період з 01.01.2008р.по 31.03.2008р., за результатами якої було складено акт від 18 січня 2010 року № 9/23-10/21646841.

В акті перевірки було встановлено порушення ПП «Фірма »пункту 5.9 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2008 року на загальну суму 4010318, 00 грн.

18 січня 2010 року копія вищевказаного акта перевірки була направлена на адресу ПП «Фірма »рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була отримана останнім 19 січня 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

27 січня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000712310/0, яким донараховано ПП «Фірма FA»суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 8020636, 00 грн., у тому числі 4010318, 00 грн. основний платіж та 4010318, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Корінець вказаного податкового повідомлення рішення було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та був ним отриманий 02 лютого 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідачем було також подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства 29 лютого 2010 року вх. № 497862 (від 29 жовтня 2010 року) за ІІІ квартали 2010 року, в якій самостійно визначив суму податку на прибуток до сплати в розмірі 617, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 ІІІ (далі Закон № 2181 ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку визначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Самостійно узгоджене відповідачем податкове зобовязання з податку на прибуток не було погашено відповідачем протягом граничного строку, а тому визнається податковим боргом.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Доказів оскарження податкового повідомлення рішення від 27 січня 2010 року № 0000712310/0 в судовому або адміністративному порядку суду не надано.

Таким чином, сума податкового зобовязання з податку на прибуток, визначена в цьому податкових повідомленнях рішеннях є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена відповідачем у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва було виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/11573 від 23 листопада 2010 року на суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 8013944, 62 грн., в тому числі 4003626, 62 грн. основний платіж та 4010318, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Корінець першої податкової вимоги був направлений на адресу відповідача з повідомленням про вручення та був отриманий останнім 01 грудня 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна а матеріалах справи.

Доказів оскарження відповідачем першої податкової вимоги суду також не надано.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким не передбачено виставлення другої податкової вимоги.

Крім того, згідно акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 листопада 2010 року перевірки місцезнаходження платника податків встановлено, що за місцезнаходженням ПП «Фірма »не знаходиться, будинок (приміщення) за вказаною адресою належить КП «Липкижитлосервіс, з яким договір оренди (приміщення) відповідачем не укладалось.

З метою погашення податкового боргу ДПІ у Печерському районі м. Києва були вжиті наступні заходи: направлені запити до Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 09 грудня 2010 року № 20913/9/24-109 про надання переліку автотранспортних засобів, що належать відповідачу, та до Київського міського бюро технічної інвентаризації м. Києві від 09 грудня 2011 року № 68368/10/24-1111 щодо обєктів нерухомості відповідача, на які були отримані відповіді щодо відсутності зареєстрованого транспортного засобу за ПП «Фірма »та відсутності зареєстрованого права власності за ПП «Фірма A»за його місцезнаходженням: 01015, м. Київ, вул. Московська, 36, кв. 5.

На день розгляду справи сума податкового боргу з податку на прибуток з урахуванням наявності у відповідача переплати складає 8013944, 62 грн., що підтверджується Довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року № 5460/9/24-109.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обовязкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи те, що заходи з погашення податкового органу позивача не призвели до погашення податкового боргу та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 8013944, 62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва про накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку, суд вважає за необхідне відмовити в огляду на те, що в обґрунтування зазначених позовних вимог податковий орган посилається на підпункт 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, можливе лише у випадку, зокрема відсутності майна платника податку.

Водночас, податковим органом не було доведено відсутності майна у відповідача з урахуванням того, що згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 08 лютого 2011 року № 5806 (И-2011) зазначений орган може підтвердити реєстрацію права власності на обєкти нерухомого майна лише за відповідними поштовими адресами обєктів нерухомості, у звязку з чим він підтвердив відсутність зареєстрованого права власності за ПП «Фірма A»лише за його місцезнаходженням, що не може свідчити про відсутність у відповідача іншого майна, зокрема обєктів нерухомості.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність судових витрат, здійснених позивачем, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма »(місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Московська, 36, кв. 5, ідентифікаційний код 21646841) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 8013944 (вісім мільйонів тринадцять тисяч девятсот сорок чотири) грн. 62 коп.

3. В решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 09 серпня 2011 року.