Постанова № 20604818, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2011 року 14:17 № 2а-12820/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 134, від 11.08.11, ;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 166, від 15.12.11,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1», (далі-позивач), з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва, (далі-відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. № 0002892311/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1 вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки позивачем не допущено завищення податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Моней Фарм» (код ЄДРПОУ 36010626) за період з 01.05.2010р по 31.08.2010р., як і будь-яких порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, що підтверджується доказами, наданими позивачем.

Також представник позивача зазначав, що висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, прийняте на підставі даного Акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм» (код ЄДРПОУ 36010626), було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, що мало наслідком заниження податкових зобов"язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 115012,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ 36010626) за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт № 7068/23-11/32485208 від 14.06.2011 р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки № 7068/23-11/32485208 від 14.06.2011 р., позивачем порушено вимоги п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в рельтаті чого позивачем завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 115 012 грн.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002892311/0 від 04.07.2011 р., яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 115012,00 грн.

В обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0002892311/0 від 04.07.2011 р. відповідач посилається, зокрема, на Акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм» від 19.07.2010 р. № 10273/15-2/36010626, в якому встановлено, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 07.07.2010 р. у кримінальній справі №51-3099 визначено, що невстановленими особами в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно були вчинені дії по створенню та придбанню суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ - 36010626), яке в подальшому було зареєстроване в Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації, в ДПІ У Солом'янському районі, державних цільових фондах, отримавши печатку вказаного товариства та відкривши рахунки вказаного суб'єкта господарської діяльності в банківських установах, а засновниками та службовими особами ТОВ «Моней Фарм» рахуються фізичні особи, які відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було зроблено висновок, що господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «Моней Фарм» носять характер нікчемних, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, та не породжують відповідних прав та обовязків, а отже суми ПДВ, сплачені в ціні товару (послуг) по господарських операціях із зазначеним контрагентом, не могли бути включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди.

Представником позивача було зазначено, що документами, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Моней Фарм» позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Моней Фарм» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», правовідносини відбувалися на підставі договорів та кошторисів до них, виконання яких підтверджується відповідними актами виконаних робіт, банківськими виписками про сплату коштів за договорами, відповідно до чого ТОВ «Моней Фарм» позивачу були виписані належним чином оформлені податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «Моней Фарм»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були прийняті податковим органом, а також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів про наявність в контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм» заборгованості зі сплати до державного бюджету податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем за вказані періоди, з чого також не вбачається завдання шкоди інтересам держави внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Моней Фарм».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Моней Фарм» було укладено договір підряду № 7/7 від 05.05.2010 р., предметом якого було виконання загальнобудівельних, демонтажних та інших робіт. За даним договором ТОВ «Моней Фарм»зобов"язувалось виконати будівельні роботи, пов'язані з ремонтом та переплануванням квартир підїздів № 2-4 в житловому будинку на вулиці Довженка,2 в Шевченківському районі м. Києва.

Вказані будівельні роботи проводились відповідно до договору будівельного підряду №15 від 25.11.2009 р., у якому Замовником перепланування квартир підїздів № 2-4 в житловому будинку на вул. Довженка,2 в Шевченківському районі м. Києва виступає Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», а виконавцем ТОВ «Рембуд-1».

Факт виконання зазначених робіт підтверджується, зокрема, підписанням сторонами відповідних Актів виконаних робіт, та листом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»від 16.11.2011 р. № 044/24-5664, наданим на підтвердження того, що ТОВ «Рембуд-1» виконало весь обєм робіт на обєкті по вул.Довженка, 2 в Шевченківському районі м. Києва на підставі договору №15 від 25.11.2009 р.

Судом також встановлено, що позивач сплатив ТОВ «Моней Фарм» узгоджену вартість прийнятих робіт з ПДВ, а виконавець робіт - ТОВ «Моней Фарм», надало позивачу відповідні податкові накладні - № 3105515 від 31.05.2010 р, № 300643 від 30.06.2010 р.

Факт сплати коштів за вказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Моней Фарм», позивач та вказаний контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Моней Фарм» не були визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», що також не було спростовано представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Моней Фарм», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість і подавало податкову звітність до податкового органу.

Податковим органом не було надано суду доказів того, що на час укладення та виконання зазначених договорів, установчі документи ТОВ «Моней Фарм» були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Моней Фарм» було анульовано рішенням № 119 від 26.01.2011 р. ДПІ у Солом"янському районі м. Києва з підстав не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Також представником відповідача повідомлено, що, на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ «Моней Фарм», не було вироку суду у кримінальній справі №51-3099 щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», а також, що вирок суду у вказаній кримінальній справі на час розгляду даної адміністративної справи відсутній.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності ТОВ «Моней Фарм».

За відсутності належних та допустимих доказів Окружним адміністративним судом м. Києва не приймаються доводи представника відповідача, що діяльність ТОВ «Моней Фарм» має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «Моней Фарм»носять характер нікчемних та не створюють юридичних наслідків.

Представником позивача надано суду докази виконання вище вказаних підрядних договорів, докази оплати за вказаними договорами та використання позивачем отриманого за вище вказаними підрядними договорами у господарській діяльності.

Судом також встановлено, що вище вказані договір підряду №7/7 від 05.05.2010 р. та договір будівельного підряду № 15 від 25.11.2009 р. недійсними в судовому порядку не визнавались та, що податкові накладні, видані контрагентом позивача ТОВ "Моней фарм" містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Зважаючи на викладене, дослідивши оригінали наданих представником договорів підряду №7/7 від 05.05.2010 р. та будівельного підряду № 15 від 25.11.2009 р., суд приходить до висновку, що вказані договори відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є дійсними (чинними) та правомірними, в звязку з чим створюють обумовлені ними юридичні наслідки.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 7.4.1 ст. 17 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд також звертає увагу, що висновки відповідача щодо неподання контрагентом позивача ТОВ "Моней Фарм" податкових декларацій з податку на додану вартість, зокрема, за березень 2010 р. та травень 2010 р. спростовуються висновками постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 р. у справі № 2а-18220/10/2670.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги вищевказані норми законодавства та надані представниками докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Моней Фарм» в загальному розмірі 166878,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 60427,00 грн., та за серпень 2010 року в сумі 106451,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. № 0002892311/0.

Представник позивача надав суду належні та достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3, 40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 04.07.2011 р. № 0002892311/0.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1» (ідентифікаційний код юридичної особи 32485208) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 19.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 23.12.2011 року.

Суддя Ю.Т. Шрамко