Постанова № 20603998, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 14:29 № 2а-12706/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КузьменкаВ.А., за участю секретаря Хібен Ю.Г. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

ОСОБА_2;

відповідача: Козака О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОПОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Деснянському районі м.Києва), в якому, з урахуванням подальших уточнень, просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 18 серпня 2011року №0001761705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12706/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 жовтня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів, а розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача.

В судовому засіданні 12 грудня 2011 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 18 серпня 2011 року №0001761705 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 73128,00 грн., в тому числі за основним платежем 73127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 липня 2011 року НОМЕР_2 “Про результати невиїзної документальної перевірки правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у звязку з придбанням товару у ТОВ “Трейд Міст” (код ЄДРПОУ 37448967) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., місцезнаходження: АДРЕСА_1” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2011 року встановлено розбіжності між податковим кредитом ФОП ОСОБА_1 та податковими зобовязаннями ТОВ “Трейд Міст” на суму 73127,00 грн.; згідно інформаційної бази даних АІС “ОР” ТОВ “Трейд Міст” має стан: “направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням”; ФОП ОСОБА_1 документи по взаємовідносинам з ТОВ “Трейд Міст” до перевірки не надано.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість; позивач не наділений правом контролювати здійснення контрагентами їх фінансової звітності та порядок здійснення кадрових змін, а Закон України “Про податок на додану вартість” не вставить у залежність відображення податкового кредиту покупцем від відображення податкового зобовязання продавцем; на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає їх обґрунтованими позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 01 березня 2011 року між ТОВ “Трейд Міст” (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) укладено договір №0103/11 на організацію перевезення вантажів та інформаційно-експедиційних послуг, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобовязання виконати перевезення вантажу, а експедитор приймає на себе зобовязання оплатити перевозку вантажу.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 березня 2011 року та від 31 березня 2011 року, рахунками-фактурами ТОВ “Трейд Міст” надало інформаційно-експедиційні послуги за різним маршрутам (наприклад, Жашків-Харків, Жашків-Донецьк) на загальну суму 438760,00 грн.

ТОВ “Трейд Міст” виписало на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 30березня 2011 року №33015 та від 31 березня 2011 року №33111 на загальну суму 438760,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 73126,67 грн.

На підтвердження оплати за надані ТОВ “Трейд Міст” послуги позивач надав суду відповідні виписки банку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Трейд Міст”, у звязку з придбанням інформаційно-експедиційних послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Трейд Міст” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності позивача є організація перевезень вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг на території України автомобільним транспортом.

Як пояснив позивач, власних транспортних засобів він не має, а при отриманні замовлень залучає підрядні організації та фізичних осіб-підприємців, зокрема, ТОВ “Трейд Міст”.

Суд встановив, що ФОПОСОБА_1 замовляла інформаційно-експедиційні послуги ТОВ “Трейд Міст” з метою виконання договірних зобовязань з ТОВ “Напої плюс” на перевезення вантажів (алкогольних напоїв); фактично, позивач виступав посередником між вантажовласником та перевізником, виконуючи при цьому організаційні послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії договору про перевезення вантажів, укладеного з ТОВ “Напої плюс”, виписки банку на підтвердження оплати ТОВ “Напої плюс” за надані послуги; товарно-транспорті накладні на переміщення алкогольних напоїв, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ“Трейд Міст” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а інформаційно-експедиційні послуги замовлялися позивачем у звязку із здійсненням господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 листопада 2011 року ТОВ “Трейд Міст” зареєстроване як юридична особа, а відомості про нього є підтвердженими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ФОПОСОБА_1 правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за березень 2011 року по взаємовідносинам ТОВ“Трейд Міст”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 18 серпня 2011 року №001761705 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині висновків Акта перевірки про не надання позивачем документів по взаємовідносинам ТОВ“Трейд Міст” суд звертає увагу на наступне.

Представником відповідача надано в матеріали справи копію письмового запиту ДПІу Деснянському районі м. Києва, адресованого ФОП ОСОБА_1, від 05 травня 2011року №3006/10/17-550 про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам ТОВ“Трейд Міст”, та копію фіскального чека ДП“Укрпошта”, як доказ відправлення запиту.

Позивач заперечував факт отримання ним письмового запиту відповідача від 05травня 2011року №3006/10/17-550.

Відповідно до частини четвертої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому субєкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

З метою повноти дослідження обставин справи судом витребувано у відповідача копію та оригінал конверта, в якому відправлявся вказаний письмовий запит, фіскального чека та повідомлення про вручення поштового відправлення. Разом з тим, витребуваних судом доказів відповідач до суду не надав.

Таким чином, відповідачем не доведено, що письмовий запит від 05 травня 2011року №3006/10/17-550 про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам ТОВ“Трейд Міст”, вручено ФОП ОСОБА_1, а тому висновки про не надання позивачем до перевірки запитуваних документів не може вважатись обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 18 серпня 2011 року №0001761705.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн. (тригривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко