Постанова № 20603983, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2011 року 14:36 № 2а-9208/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Кремньова О.О.;

відповідача: Федорова С.Ф.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” (далі по тексту позивач, ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІу Голосіївському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” стосовно взаємовідносин з ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг” за період з 01грудня 2008 року по 30 червня 2010року; 2) визнати недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання нікчемним договору №08/12-01 поставки мясо продукції від 01грудня 2008 року між ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг”; 3) визнати недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районім.Києва щодо завищення ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” податкового кредиту в розмірі 1834149,76 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 1834150,00 грн.;4)визнати недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районім.Києва щодо сплатиТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” суми 1834150,00грн.; 5)скасувати акт №316/1-23-70-33737356 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д. “КУПЕЦЬ” (код за ЄДРПОУ 34604241) за період з 01.12.2008р. по 30.06.2010р.”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року по справі №2а-9208/2670 позовну заяву ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” залишено без руху у звязку з не доданням доказів щодо адміністративної процесуальної дієздатності ОСОБА_3 в якості директораТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та встановлено строк для усунення недоліків до 18липня 2011 року.

15 липня 2011 року до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків разом з копіями відповідних документів, що підтверджують повноваження директора ОСОБА_3

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” про визнання недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання нікчемним договору №08/12-01 поставки мясо продукції від 01 грудня 2008 року між ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг”; визнання недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районім.Києва щодо завищенняТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” податкового кредиту в розмірі 1834149,76грн., що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 1834150,00 грн.;визнання недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районім.Києва щодо сплатиТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” суми 1834150,00 грн.; та скасування акта №316/1-23-70-33737356 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д. “КУПЕЦЬ” (код за ЄДРПОУ 34604241) за період з 01.12.2008р. по 30.06.2010р.”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9208/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 серпня 2011 року.

В судовому засіданні 02 серпня 2011 року оголошено перерву до 13 вересня 2011 року у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

09 вересня 2011 року до суду надійшло клопотання від позивача про зміну позовних вимог, в якому позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12 липня 2011 року №0001232307/0.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 01 грудня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 12 липня 2011 року №0001232307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану на 2292687,50грн., в тому числі за основним платежем 1834150,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 458537,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 23 червня 2011 року №316/1-23-70/33737356 “Про невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” (код за ЄДРПОУ 33737356) стосовно взаємовідносин з ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг” (код 34604241) за період з 01.12.2008року по 30.06.2009 року.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні обставини: відповідно до протоколу допиту директора ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг” ОСОБА_4, він не причетний до фінансово господарської діяльності підприємства та не підписував будь-яких документів, що стосуються діяльності ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг”; відповідно до висновку спеціаліста Головного управління МВС України в м. Києві науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 08 червня 2011 року №936, підписи від імені ОСОБА_4 на документах за господарськими операціями з ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжність між податковим кредитом ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та податковими зобовязаннями ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг” за грудень 2008 року складає 1834149,76 грн.

Беручи до увагу наведену інформацію, відповідач вважає, що взаємовідносини між ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та ТОВ “Р.А.Ж.-Трейдинг” носять характер недійсного правочину, оскільки він не відповідає обовязковим умовам чинності правочину, а саме частинам першій, третій та пятій статті 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відтак є нікчемним.

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Проподаток на додану вартість”, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 1834150,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки по спірним господарським операціям існують всі первинні документи, що містять передбачені реквізити, спірні господарські операції носили товарний характер, контрагент позивача на момент здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість відбулось правомірно; доказів на підтвердження нікчемності укладених угод в Акті перевірки не наведено.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” (покупець) та ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” (продавець) укладено договір поставки мясопродукції від 01 грудня 2008 року №08/12-01, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та сплачує вартість продукції на мовах даного договору.

Згідно видаткових накладних та рахунків-фактур ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” поставило мясо свинини заморожене, яловичину морожену, лопатку свинячу морожену, свинину 2 кат. в н/т, окорок синячий заморожений всього на суму 11004898,57 грн.

ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” виписало на адресу ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” податкові накладні від 01 грудня 2008 року №11, №12, від 11 грудня 2008 року №27, від 15грудня 2008 року №31, від 19 грудня 2008 року №47, №49 на загальну суму 11004898,57грн., в тому числі податок на додану вартість 1834149,76 грн.

В оплату за поставлену ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” мясопродукцію ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” частково розрахувалось шляхом перерахування на рахунок ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” грошових коштів у розмірі 165100,00 грн.

У подальшому між ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” та ТОВ “АКНОС” укладено договір про відступлення права вимоги від 23 червня 2009 року №09/06-23пв, за яким ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” відступило ТОВ “АКНОС” право вимоги за договором від 01 грудня 2008 року №08/12-01, укладеним з ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ”.

Згідно повідомлення нового кредитора ТОВ “АКНОС” від 23 червня 2009 року позивач повинен перерахувати заборгованість за договором від 01 грудня 2008 року №08/12-01 в сумі 184273,57 грн. на його рахунок, решту суму заборгованості 10655528,00 грн. погасити шляхом поставки мясної продукції.

В рахунок погашення заборгованості перед ТОВ “АКНОС” позивач поставив мясну продукцію в асортименті на загальну суму 10205168,35 грн.

Заборгованість ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” перед новим кредитором ТОВ“АКНОС” станом на день вирішення спору складає 634630,22 грн.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг”, у звязку з придбанням мясної продукції.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені підприємства значився ОСОБА_4

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” є оптова торгівля мясом та мясопродуктами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” є інші види оптової торгівлі.

Суд встановив, що придбана позивачем мясна продукція зберігалась в холодильних камерах, орендованих у ВАТ “Холодокомбінат №3”, та була реалізована на адресу інших субєктів підприємницької діяльності, а саме: ФОП ОСОБА_5, ВАТ “Бердичівський мясокомбінат”, ТОВ “Агротрейд”, ТОВ “Династія Україна”, ВАТ “Миронівський хлібопродукт”, ПП “Фірма “Гармаш”, ТОВ “Салтівський мясокомбінат” та ін.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії видаткових накладних, виписки банку, договорів про оренду холодильних камер, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” технічних, матеріальних чи інших можливостей здійснювати поставку мясної продукції відповідачем до суду не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а мясна продукція придбавалася позивачем з метою використання та була використана у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг” суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду, порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” та ТОВ“Р.А.Ж.-Трейдинг”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість грудень 2008 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4статті7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак збільшення ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 12 липня 2011 року №0001232307/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 12 липня 2011 року №0001232307/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КУПЕЦЬ” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (тригривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко