Постанова № 20603931, 15.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2011 року № 2а-15398/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011 за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 02-07/2822 від 13.12.2011),

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 02-04/977 від 29.12.2010)

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 4420/9/10-009 від 29.09.2011),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.12.2011 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про те, що списання податкової заборгованості на позабалансовий рахунок є по суті його анулюванням, є необґрунтованим з огляду на те, що банк не здійснював прощення кредитної заборгованості позичальників - фізичних осіб, а навпаки, продовжував здійснювати заходи щодо проведення претензійно - позовної роботи з метою стягнення заборгованості з відповідних боржників, а також з огляду на те, що відповідачем не було досліджено та опрацьовано в повному обсязі відповідні документи, які підтверджують здійснення претензійної роботи. Також позивач посилається на те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про закінчення строків позовної давності за кредитними договорами з огляду на те, що було переривання строків позовної давності, оскільки позивачем вживались заходи претензійного характеру та проводилась претензійно - позовна робота. Водночас відповідач посилається на договір факторингу № 27072011-01 від 27.07.2011, відповідно до якого позивачем були передані права вимоги.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.11.2011.

У судовому засіданні 24.11.2011 оголошувалась перерва до 15.12.2011.

У судовому засіданні 15.12.2011, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.12.2011 представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки було встановлено, що позивачем не був утриманий податок з доходів фізичних осіб, а саме, з доходів отриманих платниками податку у вигляді списання кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб за якою минув строк позовної давності, у зв'язку з чим встановлено порушення пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 04.03.2011.

Перевіркою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб встановлено порущення пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у грудні 2010 року на суму 544 363,10 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За перевіряємий період КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" укладав договори про відкриття банківських (карткових) рахунків та обслуговування платіжних карток з фізичними особами.

В ході проведення перевірки до КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" був наданий письмовий запит № 8573/10/17-511 від 25.05.2011 про надання інформації щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб, за перевіряємий період з 01.07.2008 по 04.03.2011.

У відповідь КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" листом від 30.05.2011 №301.8-04/4 було повідомлено, що згідно рішення Правління ПАТ "Укрсоцбанк" від 23.12.2011 (Протокол від 23.12.2011№ 15) щодо списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок сформованих резервів було списано безнадійну кредитну заборгованість за картковими рахунками фізичних осіб.

Керуючись пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва був наданий письмовий запит №8813/10/17-511 від 30.05.2011 про надання інформації та підтверджуючих документів (кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи по вищезазначених кредитних договорах) щодо сум списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб.

На письмовий запит від 30.05.2011 №8813/10/17-511 письмова відповідь до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надано не було, про що складено акт про відмову у наданні копій документів (кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи-щодо безнадійної кредитної заборгованості).

Таким чином, КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" не надані документи на підставі яких можливо визначити, що строки позовної давності не закінчилися, тому суми, списаної безнадійної кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб (за основним боргом на суму З 629 087,36 грн.), підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.

За результатами перевірки складено акт № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011.

14.06.2011 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва були подані заперечення на акт перевірки № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011.

За результатами розгляду зазначених заперечень відповідачем складено відповідь на заперечення № 10327/10/22-111 від 21.06.2011, в якій зазначено про те, що на підставі доданих КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" до заперечень копій кредитних договорів з фізичними особами були визначені договори по яких закінчилися строки позовної давності, та не проводилась претензійна робота, тобто списана кредитна заборгованість фізичних осіб (за основним боргом на суму 430 476,86 грн.), яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та викладено висновки акту перевірки в наступній редакції: "пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у грудні 2010 року на суму 64 571,53 грн."

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 80 714,41 грн., у тому числі за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 16 142,88 грн.

04.07.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011, яка рішенням про результати розгляду скарги № 8766/10/25-214 від 01.09.2008 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

14.09.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1961/6/10-2315 від 23.09.2008 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не погоджуюсь з податковим повідомленням - рішенням № 0000871750 від 24.06.2011, та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 85.2 та 85.8 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу зазначених норм права можна дійти висновку про те, що документальні перевірки проводяться, зокрема, на підставі документів наданих платником податків, обов'язок надання яких у повному обсязі покладений на платника податків пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а у разі відмови платника податків надати такі документи складається акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Таким чином, податковий орган отримуючи від платника податків документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки має всі підстави вважати, що вони надані у повному обсязі, а у випадку відмови платника податків надати документи проводить перевірку за документами, які у нього наявні.

Відповідач в листі "Про надання інформації від 30.05.2011 №8813/10/17-511" просив позивача надати за перевіряємий період з 01.07.2008 по 04.03.2011 інформацію та підтверджуючі документи (кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи по вищезазначених кредитних договорах) щодо списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб.

Позивачем відповіді на зазначений лист надано не було, про що складено акт про відмову у наданні копій документів до довідки № 219-17-517/09322018 від 01.06.2011.

Як вбачається з відповіді на заперечення № 10327/10/22-111 від 21.06.2011 відповідачем разом з запереченнями на акт перевірки № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011 було подано лише копії кредитних договорів з фізичними особами, за якими було списано за рахунок резервного фонду кредитну заборгованість.

Позивачем доказів на підтвердження того, що під час проведення перевірки надавались відповідачу кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи по зазначених кредитних договорах не надано, як і не надано доказів того, що документи що підтверджують проведення претензійної роботи по кредитних договорах надавались разом з запереченнями на акт перевірки № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011 разом з копіями кредитних договорів.

Крім того, в акті перевірки зазначено та засвідчено підписами в.о. керуючого Північним комерційним макрорегіоном ПАТ "Укрсоцбанк" Зверховської С.Д. та заступника головного бухгалтера Північного комерційного макрорегіону ПАТ "Укрсоцбанк" Грачової Г.В., що первинні документи, використані, при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряється, немає (стор.39 акту).

Таким чином посилання відповідача на те, що ним проводилась претензійна робота, а строки позовної давності переривались, що підтверджується відповідними документами, як на підставу неправомірності висновків відповідача викладених в акті перевірки № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011 є необґрунтованими, оскільки документів на підтвердження зазначених фактів відповідачу надано не було.

Необгрунтованість посилань позивача на договір факторингу № 27072011-01 від 27.07.2011 зумовлюється тим, що в період за який проводилась перевірка, а саме, з 01.07.2008 по 04.03.2011 зазначений договір ще не було укладено.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не було надано відповідачу документів на підтвердження проведення претензійної роботи по кредитних договорах по яким за рахунок сформованих резервів було списано безнадійну кредитну заборгованість, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав вважати, що позивачем проводилась претензійна робота по кредитним договорах, а також вважати що строки позовної давності за зазначеними договорами переривались.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 зазначеного Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Згідно з підпунктами 4.2.11 та 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку включаються суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності, а також суми боргу платника податку, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Крім того, фізичні особи - одержувачі кредитів, у випадках списання боргу за кредитом, безоплатно одержують товар (кредит), що згідно з підпунктом 4.2.9 "е" пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є додатковим благом, яке включається до складу загального місячного оподаткованого доходу таких одержувачів. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Підпунктом "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 зазначеного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позивач на підставі підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»повинен включати суму списаної заборгованості за кредитом фізичних осіб а яким минув строк позовної давності, до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, утримувати з неї податок за ставкою у розмірі 15 відсотків та перераховувати податок до бюджету згідно із статтею 8 та статтею 19 зазначеного Закону, тобто повинен виконувати всі встановлені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»функції податкового агенту щодо сум заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, за якими минув строк позовної давності, що списуються.

З огляду на викладене, а також враховуючий той, факт, що на момент складання акту перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки у відповідача були відсутні правові підстави вважати, що позивачем проводилась претензійна робота за договорами, за якими минув строк позовної давності та заборгованість за якими була списана за рахунок страхових резервів, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та необхідність сплати ним на виконання функцій податкового агенту сум заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, за якими минув строк позовної давності, що списуються.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000871750 від 24.06.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2011