Постанова № 20603891, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2011 року 10:58 № 2а-12648/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Савчук Г. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПредставництва "Промакс АГ"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення №0000082203 від 13.04.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача: Якушко Л.А., Гражевський В.В.

від відповідача: Невмержицька І.Л., Каленик В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.12.2011 року о 10 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Представництва «Промакс АГ», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000082203 від 23.04.2011 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов помилкового висновку щодо порушення Представництвом вимог п. п. 13.8 ст. 13 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями (далі Закон України №334) та п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п.п. 4.6.2 п. 4.6 розділу 4 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997р. №274, зі змінами та доповненнями (далі Наказ №274), оскільки Представництво на території України здійснює рекламні послуги, а тому не повинно оподатковуватись на території України (звільнене від оподаткування на підставі міжнародних договорів).

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що діяльність Представництва є діяльністю постійного представництва, у якого відсутні підстави для використання переваг Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, отриманих на території України, а тому така діяльність має оподатковуватись на території України.

В судовому засіданні представник Відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.06.2001р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2001р. по 30.09.2009р., якою встановлено порушення Представництвом п. 13.8 с. 13 Закону України №334 та п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4 розділу 4 Наказу №274 в результаті заниження податку на прибуток на загальну суму 457115 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 31.03.2011р. №52/1-22-30-21693964 (далі Акт), на підставі висновків якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011р. №0000082203. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 360775,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 288620,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 72155 грн.).

Вказане порушення виникло в результаті того, що позивачем у період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. було задекларовано податок на прибуток в розмірі 0,00 грн., у звязку з застосуванням пільги при оподаткуванні податком на прибуток, на підставі міжнародних договорів України.

В матеріалах справи міститься копія Положення про Представництво «Промакс АГ»від 01.03.2011 р. (надалі по тексту Положення).

У відповідності до п. 3.1 Положення, Представництво виконує підготовчі та допоміжні функції по просуванню продукції наданою «Промакс АГ»(Швейцарія); представництво не веде комерційну діяльність, а діє від імені та за дорученням фірми виключно в цілях просування продукції підприємства «Промакс АГ»(Швейцарія) на ринку в Україні.

Згідно п. 4.1 Положення, «Промакс АГ»(Швейцарія) забезпечує цільове фінансування Представництва шляхом перерахування фінансових коштів на рахунковий рахунок Представництва в Україні.

Відповідно до п.4.2 Положення, Представництво в Україні не має право отримувати власний прибуток.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом “а” цієї статті визначено, що одним із видів доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України є проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобовязаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з пунктом 13.2 зазначеної статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Положення п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачають, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал” від 10.01.2002 року № 2929-ІІІ, ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 4 Конвенції визначено резидентом Договірної Держави будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.

У відповідності до п. 1 ст. 5 Конвенції, для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Термін "постійне представництво", зокрема, включає: a) місце управління; b) відділення; c) контору; d) фабрику; e) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; і g) склад або інше приміщення, яке використовується як торгова точка (п. 2 ст. 5).

Згідно п. 4 ст. 5 Конвенції, Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою реклами, для надання інформації, для проведення наукового дослідження або здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Порядок застосування Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал регламентується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”. Відповідно до п. 1 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування цей порядок визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

За змістом п. 2 цього Порядку його дія поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому законом порядку (нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що викладені в Акті перевірки твердження щодо порушення позивачем п. 13.8 ст. 13 Закону України №334, є неправомірними, оскільки податковою не було враховано вимоги цієї статті в частині посилання на норми міжнародних угод, які набрали чинності.

Суд звертає увагу на те, що Представництво, у відповідності до Положення, не займається діяльністю, якою займається головна компанія «Промакс АГ»(Швейцарія), а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000082203 від 23.04.2011 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук