Постанова № 20595190, 19.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2011 р. № 2-а- 13717/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Б" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс Б" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від від 07.10.2011 року № 0004702305, прийняте щодо нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що у відповідності до останнього позивачу були визначені податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Б" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Афінас-11" (код 37363847) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року., за результатами якої 23.09.2011 року було складено акт перевірки № 4502/2305/33066964, де були зафіксовані порушення вимог

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, у наслідок чого підприємством ТОВ "Базіс Б" було завищено податковий кредит за червень 2011 р. на суму 24 849,60 грн.

Порушення вищезазначених норм на думку відповідача виникли з тих підстав, що нібито, був відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011 р. із платником податків та зборів: ТОВ "Афінас-11" (код 37363847) за червень 2011 року на загальну суму 149 097,60 грн. (в т.ч. сума ПДВ 24 849,60 грн.).

В свою чергу, висновок про відсутність факту реального вчинення підприємством господарських операцій за червень місяць 2011 р. із зазначеним контрагентом позивача за червень 2011 року на загальну суму 149 097,60 грн. (в т.ч. сума ПДВ 24 849,60 грн.) ДПІ робить з тієї підстави, що перевіркою встановлено порушення вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем 07.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004702305 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 24 851,00 грн., з яких : 24 850,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - штрафна санкція.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення вищевказаних порушень відповідачем стало наступне.

Так, вищевказаним актом перевірки, встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, у наслідок чого, на думку податкового органу підприємством ТОВ "Базіс Б" було завищено податковий кредит за червень 2011 р. на суму 24 849,60 грн. з тих підстав, що нібито, був відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011 р. із платником податків та зборів: ТОВ "Афінас-11" (код 37363847) за червень 2011 року на загальну суму 149 097,60 грн. (в т.ч. сума ПДВ 24 849,60 грн.), у зв'язку з чим суд звертає увагу на те, що формування ТОВ "Базіс Б" податкового кредиту в періоді, що перевірявся, здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, до яких відповідач у акті перевірки не зазначив будь яких претензій.

Окрім того, ДПІ у акті підтверджено факт надання до перевірки наступних первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Афінас-11": договір, податкові накладні за червень 2011 р., видаткові накладні, банківські виписки, сертифікати якості продукції.

ДПІ у акті також підтверджує факти здійснення оплати за товар та наявність документів, що свідчать про рух грошових коштів та відсутність заборгованості між підприємствами.

Таким чином, суми податку на додану вартість за вказаними у акті податковими накладними правомірно включено ТОВ "Базіс Б" до складу податкового кредиту за червень 2011р., вони відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2011 року, що також не заперечується, а підтверджується ДПІ у акті перевірки.

У відповідності до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

А отже, позивачем в даному випадку не було порушено вказану норму, а навпаки, ним було здійснення віднесення сум ПДВ до податкового кредиту своєчасно, у повній відповідності до цієї норми.

Також, суд звертає увагу, що згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вимоги вказаної норми теж повністю дотриманими позивачем у перевіряємому періоді, тобто підприємство правомірно скористалося своїм правом на нарахування податкового кредиту. ДПІ у акті не конкретизує, в чому саме полягає порушення вказаної норми ТОВ "Базіс Б".

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Але ТОВ "Базіс Б" правомірно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ, оскільки вони підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Зазначаючи у акті порушення п. 201.1, п. 201.4 Податкового кодексу України, ДПІ не бере до уваги, що ТОВ "Базіс Б" повністю виконало вимоги вказаних норм, у відповідності до яких платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

В ст. 61 ПК України наведено визначення податкового контролю та повноваження ДПІ як органу державної влади щодо здійснення податкового контролю. У відповідності до п. 61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є:

41.1.1 органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності до п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль зокрема, здійснюється шляхом:

62.1.3 перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В акті перевірки зазначено, що підставою для висновків акту є результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю "Афінас-11" (код ЄДРПОУ 37363847) щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року., які були надані листом від 15.09.2011 року за № 8304/7/23-233 ДШ у Київському районі м. Харкова.

Така позиція ДПІ суперечить вимогам закону, тому що ведення податкового обліку покладено на окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Конституцією України, Податковим кодексом України, іншими актами чинного законодавства України ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до покладених на неї функцій та повноважень не надано право на вчинення дій щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність господарських операцій платника податків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними та реальними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність та нереальність правочину має бути встановлено тільки судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та нереальність такого правочину. Про недійсність чи нереальність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність (нереальність) визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, відсутні судові рішення про визнання недійсними (нереальними) правочинів, укладених ТОВ «БАЗІС Б»з контрагентами. Сам же факт неналежного ведення бухгалтерського обліку та відсутність первинних бухгалтерських документів не може бути підставою для висновку в акті перевірки про визнання податковими органами угод нереальними.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з вищевказаної норми, орган державної податкової служби не наділений повноваженнями встановлювати в ході перевірок відсутність фактів реального вчинення господарських операцій та робити висновки у акті перевірки про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій платника податків.

Тобто ДПІ, зробивши висновок у акті про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій, не мала права керуватися лише припущеннями щодо відсутності фактів реального вчинення господарських операцій, її позиція про те, що факти реального вчинення господарських операцій ТОВ "Базіс Б" у перевіряємому періоді відсутні, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду.

А тому висновки акту перевірки, що стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 24 851,00 грн., з яких : 24 850,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - штрафна санкція, не узгоджуютьмя з приписами чинного законодавства.

При вирішенні спору, суд враховує положення ст. 19 ч. 2 Конституції України, де зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 07.10.2011 року № 0004702305, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Б".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23.12.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.