Постанова № 20251535, 22.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.12.2011р. справа № 2а- 15849/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Солодовник О.Д.,

відповідача - Сазонов Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ПАТ "Автрамат"

до СДПІ по РВПП у місті Харкові

проскасування податкового повідомлення-рішення, - встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Автрамат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 2-4 т. 1), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001640840 від 22.11.2011 р. (а.с 55 т. 1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків СДПІ по РВПП у м. Харкові про непідтвердженість реальності господарських операцій у серпні 2011 року з контрагентами ТОВ “Метал-Ресурс”, ТОВ “Оттімо”, ТОВ “Імпульс плюс 2010”, оскільки за даними операціями товар та роботи були поставлені в повному обсязі, оплату здійснено, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а також в податкових деклараціях з ПДВ. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, СДПІ по РВПП в м. Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову (а.с 124-126 т. 1) відповідач зазначив, що внаслідок порушення ПАТ “Автрамат” вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платником податків завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Метал-Ресурс" (ідентифікаційний код - 36833386; ДПІ обліку - Алчевська ОДПІ), ТОВ "Оттімо" (ідентифікаційний код 35247423; ДПІ обліку - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова), ТОВ "Імпульс плюс 2010" (ідентифікаційний код - 37363648, ДПІ обліку - ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова). Суть допущеного платником податків, на думку СДПІ, порушення закону, полягає у здійсненні господарських операцій з субєктами господарювання, котрі за даними баз обліку податкових органів мають стани 9 та 10 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та запит на встановнення місцезнаходження відповідно). У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ПАТ "Автрамат", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 00236027, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові (а.с. 7-10 т. 1).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 21.10.2011 р. по 18.11.2011 р. СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Автрамат" (ідентифікаційний код - 00236027) з питання законності та достовірності декларування відємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2011 р., відємного значення з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку з ПДВ за жовтень 2010 р. та суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 18.11.2011р. №2198/40-028/00236027 (а.с. 13-54 т. 1).

22.11.2011р. з посиланням на даний акт СДПІ по РВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення №0001640840 про зменшення розміру відємного значення з ПДВ за серпень 2011 р. в загальному розмірі 35.263,00грн. (а.с. 55 т. 1).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 18.11.2011 р. №2198/40-028/00236027 судження субєкта владних повноважень про порушення ПАТ "Автрамат" п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення сум податкового кредиту за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Метал-Ресурс" (ідентифікаційний код - 36833386; ДПІ обліку - Алчевська ОДПІ), ТОВ "Оттімо" (ідентифікаційний код 35247423; ДПІ обліку - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова), ТОВ "Імпульс плюс 2010" (ідентифікаційний код - 37363648, ДПІ обліку - ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова).

За матеріалами справи судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно дані АІС Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, згідно якої контрагент позивача ТОВ "Метал-Ресурс" має стан «10»(запит на встановлення місцезнаходження), а ТОВ "Оттімо" та ТОВ "Імпульс плюс" мають стан «9»(направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 18.11.2011 р. №2198/40-028/00236027, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 15.02.2010 р. між позивачем, ПАТ "Автрамат" (в якості покупця), та ТОВ "Метал-Ресурс" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору №10100076 (а.с. 69 т. 1), предметом якого є поставка нікелю, чорних та кольорових металів.

26.05.2011 р. між Зміївським машинобудівним заводом (надалі - ЗМЗ) - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №05-185/0511 (а.с. 218 т. 1), предметом якого є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів згідно специфікації (вал нижній, вал верхній).

06.06.2011 р. між Зміївським машинобудівельним заводом (далі за текстом ЗМЗ) - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договорів підряду №05-210/0611 (а.с. 181 т. 1) та №05-190/0611, предметом яких є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів згідно специфікацій (ролики, шестерні, гвинти, колеса, пальці, вали, кришки).

14.06.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №05-194/0611 (а.с. 191 т. 1), предметом якого є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів (ролики).

16.06.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договору підряду №05-198/0611 (а.с. 87 т. 1), №05-200/0611 (а.с. 181 т. 1), предметом яких є виготовлення з матеріалів замовника і поставка виробів згідно специфікацій (втулки, ролики).

05.07.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №05-205/0711 (а.с. 173 т. 1), предметом якого є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів згідно специфікації (втулки, ролики).

12.07.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договору підряду №05-210/0711 (а.с. 95 т. 1), №05-211/0711 (а.с. 160 т. 1), №05-213/0711 (а.с. 151 т. 1), предметом яких є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів згідно специфікацій (фланці, шестерні, диски, шківи, втулки, вали, вали приводні, кришки, ступиці, гайки).

15.07.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №05-219/0711 (а.с. 145 т. 1), предметом якого є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів згідно специфікації (повзуни, обойми).

19.07.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості замовника) та ТОВ "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №05-220/0711 (а.с.140 т.1), предметом якого є виготовлення з матеріалу Замовника і поставка виробів (гайки, гвинти).

10.08.2011 р. між ЗМЗ - філією ПАТ "Автрамат" (в якості покупця) та ТОВ "Імпульс плюс 2010" ( в якості продавця) було укладено письмовий правочин шляхом обміну документами: рахунком №10085 від 10.08.2011р., податковою накладною №100806 від 10.08.2011р., податковою накладною №190802 від 19.08.2011р., накладною №190802 від 19.08.2011р., приймальним актом №1311 від 29.08.2011р. (а.с. 110-113 т. 1), предметом якого є купівля-продаж гідроциліндрів.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 7-10 т. 1, 168-178 т. 2), за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 6, 73, т. 1).

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Імпульс-Плюс" видаткові накладні: №РН-0000278 від 01.08.2011 р. на суму 46.202,40 грн. (а.с. 80 т. 1), №РН-0000281 від 03.08.2011 р. на суму 23.794,24 грн., (а.с. 84 т. 1), №190802 від 19.08.2011 на суму 15.438,00 грн. (а.с. 113), виписані ТОВ "Оттімо" акти виконаних робіт: від 02.08.2011 р. (а.с. 99, 149, 153, 162 т. 1), 08.08.2011 р. (а.с. 200, 220 т. 1), 29.08.2011 р. (а.с. 89, 142, 175, 189, 193 т. 1) та податкові накладні: №305 від 01.08.2011 р. (а.с. 75 т. 1), №306 від 03.08.2011 р. (а.с. 76) на загальну суму 69.996,24 грн. (у тому числі ПДВ 11.666,11 грн.), №19 від 02.08.2011 р. (а.с. 90 т. 1), №191 від 29.08.2011 р. (а.с. 91 т. 1) на загальну суму 13.320,00 грн. (у тому числі ПДВ 2.220,00 грн.), №17 від 02.08.2011 р. (а.с. 98 т. 1) на загальну суму 1.071,36 грн. (у тому числі ПДВ - 178,56 грн.), №2 від 01.08.2011 р. (а.с 137 т. 1) на загальну суму 1.080 грн. (у тому числі ПДВ 180,00 грн.), №3 від 01.08.2011 р. (а.с. 136 т. 1) на загальну суму 2.160 грн. (у тому числі ПДВ 360,00 грн.), №16 від 02.08.2011 р. (а.с. 19 т. 1) на загальну суму 7.070,98 грн. (у тому числі ПДВ 1.178,50 грн.), №193 від 29.08.2011 р. (а.с. 131) на загальну суму 24.331,08 грн. (у тому числі ПДВ 4.055,18 грн.), №194 від 29.08.2011 р. (а.с. 130 т. 1) на загальну суму 21.754,80 грн. (у тому числі ПДВ 3.625,80 грн.), №18 від 02.08.2011 р. (а.с. 138 т. 1), №192 від 29.08.2011 р. (а.с. 132 т. 1) на загальну суму 38.700,00 грн. (у тому числі ПДВ 6.450,00 грн.), №56 від 08.08.2011 р. (а.с. 135 т. 1) на загальну суму 13.155,54 грн. (у тому числі ПДВ 2.192,59 грн.), №55 від 08.08.2011 р. (а.с. 134 т. 1) на загальну суму 1.500,00 грн. (у тому числі ПДВ 250,00 грн.), №190 від 29.08.2011 р. (а.с. 133 т. 1) на загальну суму 1.999,87 грн. (у тому числі ПДВ - 333,31 грн.), №100806 від 10.08.2011 р. (а.с. 111 т. 1), №190802 від 19.08.2011 р. (а.с. 112 т. 1) на загальну суму 15.438,00 грн. (в тому числі ПДВ 2.573,00 грн.).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: платіжними дорученнями №2193 від 14.09.2011р. (а.с. 78 т. 1), №2628 від 13.10.2011 р. (а.с. 77 т. 1), №1351 від 02.08.2011р. (а.с. 92 т. 1), №1615 від 29.08.2011 р. (а.с. 93 т. 1), №1353 від 02.08.2011 р. (а.с. 97 т. 1), №1698 від 08.09.2011 р. (а.с. 143 т. 1), №1347 від 01.08.2011 р. (а.с. 150 т. 1), №1346 від 01.08.2011 р. (а.с. 154 т. 1), №1354 від 02.08.2011 р. (а.с 163 т. 1), №1719 від 12.09.2011 р. (а.с. 176 т. 1), №1755 від 16.09.2011р. (а.с. 177 т. 1), №1728 від 14.09.2011р. (а.с. 178 т. 1), №1630 від 30.08.2011р. (а.с. 182 т. 1), №1673 від 07.09.2011р. (а.с. 184 т. 1), №1658 від 05.09.2011р. (а.с. 185 т. 1), №1350 від 02.08.2011р. (а.с. 194 т. 1), №1614 від 29.08.2011 р. (а.с. 195 т. 1), №1631 від 30.08.2011р. (а.с. 196 т. 1), №1843 від 29.09.2011р. , (а.с. 201 т. 1), №1527 від 17.08.2011р. (а.с. 221 т. 1), №1429 від 10.08.2011р. (а.с. 114 т. 1), №1531 від 19.08.2011р. (а.с. 115 т. 1), що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними (а.с. 42-43 т. 2) та подорожніми листами (а.с. 14-41 т.2).

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах порушення порядку заповнення податкових накладних контрагентами позивача, яке полягає в тому, що згідно даних АІС Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, контрагент позивача ТОВ "Метал-Ресурс" має стан «10»(запит на встановлення місцезнаходження), а ТОВ "Оттімо" та ТОВ "Імпульс плюс" мають стан «9»(направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Втім суд відмічає, що дані обставини, з огляду на положення Податкового кодексу України, не є підставами для висновку контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, на виконання вимог ст.11 КАС України стосовно офіційного зясування всіх обставин у справі судом були витребувані від позивача Довідки та Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Оттімо" та ТОВ "Імпульс плюс". Оглянувши надані позивачем довідки та витяги, суд відмічає відсутність записів щодо непідтвердження відомостей про місцезнаходження перелічених субєктів за адресами та записів щодо відсутності юридичних осіб за місцезнаходженням.

Таким чином, судження податкового органу про недотримання контрагентами позивача визначеного законом порядку заповнення податкових накладних не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ПАТ «Автрамат». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Пунктом 188.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У чому саме полягає порушення позивачем положень наведених норм кодексу, в акті перевірки субєктом владних повноважень не зазначено.

Додатково суд зважає, що стверджуючи про порушення контрагентами позивача порядку виписування податкових накладних, субєкт владних повноважень не встановив та не відобразив в акті перевірки факту порушення ПАТ вимог ст.201 Податкового кодексу України, хоча саме положення цієї норми права унормовують правовідносини з приводу складання податкових накладних.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ПАТ п.198.1 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ПАТ "Автрамат" до СДПІ по РВПП у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001640840 від 22.11.2011р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.12.2011р.

Суддя А.В. Сліденко