Постанова № 20594713, 24.11.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3431/11

"24" листопада 2011 р., Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої Подлісної І.М.

секретаря Будзик Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 15 червня 2011 року № 0002541602

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біг»звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, про скасування податкового повідомлення - рішення від 15 червня 2011 року № 0002541602, посилаючись на те, що при проведенні перевірки податковим органом не встановлено порушення вимог законодавства, яке б позбавляло товариство права на формування податкового кредиту. Крім того, товариство при формуванні податкового кредиту не допустило порушень п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а тому відповідач не мав підстав для висновку про відсутність у позивача підстав для податкового кредиту.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення рішення від 15 червня 2011 року № 0002541602.

Представник відповідача Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів викладених у запереченні на адміністративним позов.

Представник відповідача Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та пояснив, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що товариством укладались правочини без мети реального настання наслідків та з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання податкової вигоди та несплата до бюджету обовязкових платежів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової інспекції мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Так, працівником Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на підставі наказу від 26.04.2011 року № 1746 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ»щодо правильності формування податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж»за період з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 17.05.2011 року за №3 045/16-02/31602590 в якому встановлено порушення:

-вимог ч. 1 ст. 203, 215, 228, ч. 1 ст. 626, ч. 1, ч. 2 ст. 828, ст.ст. 629, 655, 662, 658, 664, 689 Цивільного кодексу України, в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними п. 5 ст. 203 ЦК України;

-пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість, в сумі 5900 грн.

За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ»встановлено, що на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, мало вплив віднесення до податкового кредиту нараховану суму ПДВ по здійснених операціях з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж».

Як вбачається із рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2010 р. звіт арбітражного керуючого Рабушко В.С. прийнято до відома. Задоволено клопотання комітету кредиторів. Скорочено процедуру розпорядження майном боржника, визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж»- банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2010 р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено. Банкрута товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж»м. Мелітополь, Запорізької області ліквідовано. Провадження по справі припинено.

Проведеною перевіркою позивача податковим органом встановлено, що усі операції купівлі продажу відображені в акті не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже підприємство проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податної вигоди покупцям, за допомогою контрагентів, які не підтверджують свої податкові зобовязання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У відповідності до вищевказаного податковий орган прийшов до висновку, що підприємством в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту було віднесено суми ПДВ по операціях, що фактично не здійснювалися та не мали на мені подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що дані відображені у деклараціях з ПДВ не відповідають показникам фінансово господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж», а також про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж»обєктів які підлягають під визначення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного код кусу України за договором поставки продавець (постачальник) який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязує передати у встановлений строк товар у власність покупця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІY «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише та первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбавання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, за відсутності факту придбавання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначенні для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до наведених норм законодавства обовязковою умовою купівлі продажу є наявність у продавця товару. Як встановлено результатами перевірки та зазначено вище, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж»були відсутні будь які товари, а тому операції з купівлі продажу не спричиняють реального настання правових наслідків.

Отже, незважаючи на наявність формально складених документів, господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж» фактично були відсутні, а тому позивачем не правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість нараховані суми податків по операціях із Товариством обмеженою відповідальністю «Авантаж»у розмірі 5900 грн.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог.

Правочин який порушує публічний порядок є нікчемний (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У відповідності до ст. 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі. Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток та податок на додану вартість, внаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, податкового кредиту є дохідною частиною Державного бюджету, власністю держави.

Таким чином суд приходить до переконання, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГ»укладалися правочини без мети реального настання передбачених наслідків та виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією позовні вимоги були належним чином заперечені, податкове повідомлення рішення від 15 червня 2011 року № 0002541602 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства України, застосування податковим органом штрафних санкцій та їх розмір є обґрунтованим, а тому заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГ»позовні вимоги до задоволення не підлягають

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 163 КАС України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення від 15 червня 2011 року № 0002541602 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддяПодлісна І.М.

копія вірна

СуддяПодлісна І.М.