Постанова № 20588913, 20.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 рокум.ПолтаваСправа № 2а-1670/9332/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Марьоріна С.О., Пушкаренка І.В.

представників відповідача - Сердюк Л.І., Ніколенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка"до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2011 року позивач ДП "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий орган)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000332301, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 659273,75 грн. в тому числі: за основним платежем 527419,00 грн. та за фінансовими (штрафними) санкціями 131854,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року - грудень 2010 року, що є наслідком порушення позивачем підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7, підпунктів 81.15.1-81.15.2 пункту 81.15 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначав, що надання послуг з обробки землі є діяльністю у сфері сільського господарства, яка, за умови відповідності критеріям пункту 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", дає право платнику податку користуватися спеціальним режимом оподаткування. Наполягав на тому, що надання сільськогосподарських послуг, суб'єктами спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість підлягає відображенню виключно у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченій). У зв'язку із цим вважає, що підприємство позивача правомірно відображало суми податку на додану вартість з обсягів надання послуг з обробки землі у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених). Таким чином, виключення податковим органом сум податкових зобов'язань з обсягів поставки сільськогосподарських послуг з податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочених) та включення таких сум до податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, та як наслідок, вплинуло на результати розрахунку питомої ваги за період, що перевірявся. З огляду на викладене, ДП"Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" просило визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000332301.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії податкового органу вважають правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту сум вартості надання сільськогосподарських послуг.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" 10 квітня 2009 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 36475303) державним реєстратором Миргородської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Миргородській ОДПІ.

Відповідачем в період з 18 квітня 2011 року по 19 травня 2011 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки 26 травня 2011 року складено акт № 614/23-420/36475303/154, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7, підпунктів 81.15.1-81.15.2 пункту 81.15 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року - грудень 2010 року на загальну суму 527419,00 грн.

На підставі акта перевірки від 26 травня 2011 року № 614/23-420/36475303/154 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000332301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 527419,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 131854,75 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000332301 вищі контролюючі органи зменшили податкове зобов'язання позивача на 03,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - на 0,75 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 26 травня 2011 року №614/23-420/36475303/154 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Миргородської ОДПІ від 08 червня 2011 року №0000332301, суд виходить з наступного.

У періоді, що перевірявся, відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, позивачем здійснювались операції, що пов'язані із сільськогосподарським виробництвом відповідно до зазначених у свідоцтві кодів КВЕД, та які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, 01.41.0 - надання послуг в рослинництві, облаштування ландшафту, в межах створення спільної діяльності, як надання сільськогосподарських послуг, з 01 квітня 2010 року.

В січні 2010 року ДП «СГП ім. Іваненко»уклало договір з ТОВ фірма "Астарта-Київ" (м. Київ, ідентифікаційний код 19371986, яке являється юридичною особою і платником податку на прибуток на загальних підставах) за №5/0110/27 від 26 січня 2010 та № 5/0210/39 від 15 лютого 2010 року "Про спільний обробіток земельної ділянки", за яким ДП «СГП ім. Іваненко»надало земельну ділянку площею 4421 га, яка підлягає обробітку у спільній діяльності, а ТОВ фірма "Астарта-Київ" здійснює керівництво спільною діяльністю, веде окремий податковий і бухгалтерський облік.

Відповідно до умов зазначеного договору сторони домовились, що ДП «СГП ім. Іваненко» реалізує у спільній діяльності незавершене виробництво під урожай 2010 року за вартістю, визначеною в акті приймання-передачі незавершеного виробництва №1/39 на площі 4543 га на суму 2725564,70 грн. Дана операція відображена в податковому обліку ДП «СГП ім. Іваненко»в складі податкового зобов'язання декларації (скорочена).

Договір спільної діяльності №5/0110/27 від 26 січня 2010 року ТОВ фірма "Астарта-Київ" зареєстрований в ДПІ у Подільському районі м. Києва, основний вид діяльності - оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

За висновком податкового органу, операції з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі з використання сільськогосподарської техніки, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" і, відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

З огляду на вказані вище факти, які виявлені в ході перевірки, на порушення пункту 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" при проведенні підрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) встановлено, що у липні 2010 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів вироблених ДП «СГП ім. Іваненко»становить 68,67 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, тому відповідно до пункту 81.11 статті 81 вказаного вище Закону на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею.

Таким чином, ДП «СГП ім. Іваненко», за висновком відповідача, вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення, а саме з 01 липня 2010 року, і повинно сплачувати податок до бюджету в загальному порядку.

В результаті встановлених порушень, податковим органом до податкового зобов'язання декларації (загальна) було перенесено всі суми податку на додану вартість, які були відображені в декларації (скорочена.

Суд не погоджується із висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладеними в акті перевірки від 26 травня 2011 року №614/23-420/36475303/154 та з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 08 червня 2011 року №0000332301, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для резидентів, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, та відповідають критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, запроваджено спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 81.15.2 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

Належність підприємства до будь-якої сфери діяльності (в тому числі, для цілей оподаткування податком на додану вартість) визначається згідно Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (далі - Класифікатор), про що прямо зазначено у підпункті 81.15.7 пункту 81.15 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість".

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є надання послуг в рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0). Вказана діяльність проводилася останнім в рамках створення спільної діяльності, як надання сільськогосподарських послуг з 01 квітня 2010 року, згідно договору про спільну діяльність №5/0110/27 від 26 січня 2010 року.

Відповідно до положень Класифікатора секція "Сільське господарство, мисливство, лісове господарство" включає в себе, окрім вирощування рослинних і тваринних природних ресурсів (код підкласу 01.1), також надання послуг у рослинництві і тваринництві (код підкласу 01.4). Цей підклас включає надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі.

Враховуючи викладене, надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі є діяльністю у сфері сільського господарства, яка, за умови відповідності критеріям пункту 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", дає право платнику податку користуватись спеціальним режимом оподаткування податку на додану вартість.

Згідно із підпунктом 81.15.7 пункту 81.15 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що виходячи з цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" .

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року №23 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено "Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такі види діяльності як надання послуг у рослинництві і тваринництві за винагороду або на договірній основі (КВЕД 01.41, КВЕД 01.42) визначені пунктами 13, 14 даної постанови, а тому на них поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" як у частині формування податкових зобовязань, так і в частині формування податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу, що у свідоцтві позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість вказаний код 01.41.0 "надання послуг в рослинництві.

Відповідно до пункту 81.10 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" у такому свідоцтві міститься перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, які відображаються згідно пункту 81.13 статті 81 вказаного Закону виключно у податковій декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування, форма якої затверджується податковим органом.

Згідно підпункту 5.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у розділі "Податкові зобовязання" податкової декларації (скороченої) відображаються операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у результаті здійснення діяльності відповідно до підпунктів 81.15.2 - 81.15.6 пункту 81.15 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, у пункті 81.6 статті 81 цього Закону зазначено, що основною діяльністю субєкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Отже, сільськогосподарські послуги надаються виключно у сфері сільського господарства і спрямовані на виробництво продукції тваринництва та рослинництва. Ніяка інша продукція, окрім продукції тваринництва та рослинництва, в результаті надання таких послуг не може бути вироблена (отримана) тощо.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується Миргородською ОДПІ, позивач протягом 2010 року надавав сільськогосподарські послуги на договірній основі в рамках створеної спільної діяльності згідно договору про спільну діяльність №5/0110/27 від 26 січня .2010 року з ТОВ фірма "Астарта-Київ".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність відображення позивачем сум податку на додану вартість з обсягів поставки сільськогосподарських послуг у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 81.5 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Аналіз даної правової норми дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість будь-якому платнику податків придбавати у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, сільськогосподарські товари (послуги) та в результаті цього збільшувати податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку. Відповідно сільськогосподарському підприємству, яке обрало спеціальний режим оподаткування, надано право реалізовувати такому платнику податків сільськогосподарські товари (послуги). При цьому, законодавець не вирізняє в понятті "платник податку" чи то юридичну особу, чи фізичну особу-підприємця та види діяльності, які здійснює такий платник податків.

Як встановлено судом, договір про спільну діяльність №5/0110/27 від 26 січня 2010 року , укладений між позивачем та ТОВ фірма "Астарта-Київ", зареєстрований як платник податків в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість по наданих сільськогосподарських послугах, податковий орган також зазначав, що Міністерством аграрної політики України в листі від 23 квітня 2009 року №37-21-1-15/6802 роз'яснено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року №23, не відносяться до сільськогосподарської діяльності.

З цього приводу судом зазначається, що надання роз'яснень податкового законодавства, а саме застосування статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", якому присвячений лист від23 квітня 2009 року №37-21-1-15/6802, не належить до повноважень Міністерства аграрної політики України.

Таким чином, висновок Миргородської ОДПІ про неправомірність віднесення ДП «СГП ім.. Іваненка»до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість за наслідками наданих сільськогосподарських послуг на договірній основі в рамках створеної спільної діяльності згідно договору про спільну діяльність №5/0110/27 від 26 січня 2010 року з ТОВ фірма "Астарта-Київ", є неправомірним та безпідставним.

Пунктом 81.9 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Вимогами підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Поряд із тим, судом встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму в розмірі 29315,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними. Представники позивача в судовому засіданні проти зазначеного факту не заперечували.

З урахуванням вищевикладеного, сума в розмірі 29315,00 грн., що не підтверджена податковими накладними, правомірно виключена відповідачем зі складу податкового кредиту позивача.

Відповідно до п.п. 5.1.2 п. 5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року N 985 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 5.3. даного Порядку передбачено, що у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні докази надходження податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання, до ДП «СГП ім.. Іваненка».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 08 червня 2011 року №0000332301 підлягає частковому скасуванню в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 498 104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 124 526,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статті 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, отже, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "ім.Іваненка" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 08 червня 2011 року №0000332301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 498104 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сто чотири) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 124526 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" (вул. Жовтнева, 120, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ЄДРПОУ 36475303) витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.

СуддяА.О. Чеснокова