Постанова № 20588865, 12.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9364/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Остапенко С.В.,

представника відповідача - Рачук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській областідо Спільного підприємства "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник"про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2010 року Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській областізвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спільного підприємства "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник"про стягнення штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 28.07.2009 року Полтавським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято рішення про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, в розмірі 1700 грн. З огляду на те, що сума штрафу у добровільному порядку відповідачем не сплачена, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2011 року рішення судів скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року справу прийнято до провадження суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалася на те, що інформація на будівлі, де знаходиться СП «Дитячо-юнацький оздоровчий центр «Мандрівник», відповідно до п. 7 статті 8 Закону України «Про рекламу»не є рекламою, тому її розміщення не потребує дозволу, а відтак штраф за ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами є безпідставним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спільне підприємство "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" зареєстроване як юридична особа 23.05.1997 року, ідентифікаційний код 24828577.

13.08.2008 року до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів надійшло подання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо порушення Дитячим юнацьким оздоровчим центром “Мандрівник” ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами на будівлі без дозвільних документів. До подання додано відповідний фотозвіт (а.с. 4) .

За таких обставин управління направило директору СП ДЮОЦ «Мандрівник» листи від 11.02.2009 року за вих. № 178, від 10.03.2009 року за вих. № 253, від 05.05.2009 року за вих. № 511, з вимогою надати відомості щодо вартості протиправно розповсюдженої реклами (а.с. 5, 6, 8). Листи від 11.02.2009 року та 10.03.2009 року були отримані адресатом, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

02.07.2009 року управлінням було складено протокол № 33 про порушення законодавства про реклами СП ДЮОЦ “Мандрівник”, а саме, неподання відомостей про вартість розповсюдженої реклами (а.с. 19), та прийнято рішення № 33 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 13).

13.07.2009 року управлінням направлено СП ДЮОЦ «Мандрівник»лист за вих. № 676, яким керівника підприємства запрошено на засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на 28.07.2009 року з 10 до 13 год. Лист отримано адресатом 14.07.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

До часу розгляду справи відповідач інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, а також дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оформленого відповідно до чинного законодавства, не надав. На засідання адміністративної комісії 28.07.2009 року відповідач не прибув, у зв'язку з чим справа була розглянута за його відсутності.

28.07.2009 року управлінням складено протокол №33 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 12), на підставі якого прийнято рішення № 33 від 28.07.2009 року про накладення на СП "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" штрафу в розмірі 1700 грн. за недотримання вимог ст. 16 Закону України "Про рекламу", п.24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003 року (а.с. 13).

Зазначене рішення отримано відповідачем 31.07.2009 року, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржено.

Враховуючи те, що штраф у добровільному порядку відповідачем не сплачено, Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області звернулося до суду з вимогами про стягнення його з відповідача.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначила, що суди не перевірили доводи відповідача про те, що розміщена ним вивіска не є рекламою, а тому управління не мало права вимагати надати відомості про її вартість та застосовувати санкції за неподання таких відомостей.

Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Надаючи оцінку правомірності накладення на відповідача штрафу в сумі 1700 грн., з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюються Законом України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР.

Згідно статті 1 Закону України «Про рекламу»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Законом України «Про рекламу»визначені також випадки, в яких розміщення інформації не вважається рекламою.

Зокрема, частиною 7 статті 8 Закону встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно частини 6 статті 9 Закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Судом встановлено, що відповідачем було розміщено на фасаді будинку № 45 по вул. Першотравневій в м. Кременчуці плакат із інформацією наступного змісту: Дитячо-юнацький оздоровчий центр «Мандрівник», «відпочинок, круїзи, екскурсії Україна, закордонні, дитячий відпочинок», телефон(факс) 74-15-00, 74-20-14, електронна адреса mandrivnik@vicard.net. Крім того, плакат містив графічне зображення особи із рюкзаком (а.с. 35, 100).

Згідно наданого суду договору оренди нежитлового приміщення № 540 від 19.12.2008 року на час виникнення спірних правовідносин відповідач користувався приміщенням площею 31,9 кв.м. за адресою: вул.. Першотравнева, 45 м. Кременчук, на праві оренди (а.с. 147).

Аналізуючи зміст та розміщення інформації відповідача, суд враховує, що вказана інформація розміщена не безпосередньо в місці, де відповідачем реалізуються послуги (у відповідному приміщенні, біля входу до нього тощо ), а на фасаді житлового будинку, в якому відповідач займає лише одне нежитлове приміщення, з іншої сторони від входу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що положення частини 7 статті 8 Закону України «Про рекламу»не поширюються на розміщення вказаної інформації.

Суд також вважає, що вказана інформація не є вивіскою у розумінні частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», з огляду на наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності відповідача є 63.30.0. послуги з організації подорожувань (а.с. 153-155).

З огляду на викладене, інформація на фасаді будинку вул. Першотравнева, 45 в м. Кременчуці включала відомості не про вид діяльності, а про види послуг, які надає відповідач.

Беручи до уваги наявність даних про види послуг, номер телефону та електронну адресу відповідача, інформація на фасаді будинку не підпадала під визначення вивіски.

Посилання відповідача на те, що електронна адреса не належала СП ДЮОЦ «Мандрівник», спростовуються наявними у справі запереченнями та іншими документами відповідача, в яких зазначена ця адреса.

Згідно з п. 3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Кременчуці, затверджених рішенням міської ради 31.07.2007 року, до зовнішньої реклами не відноситься належним чином оформлена вивіска, яка відповідає РСТУ 1846-79 «Вивіска. Класифікація»та РСТУ 1892-80 «Вивіски художньо-шрифтові та з накладними буквами і елементами. Технічні умови»і розміщена на фасаді будинку (будівлі) або його елементах, виконаних у відповідності до проекту, біля входу або в'їзду, де знаходиться особа власник вивіски.

Враховуючи те, що інформація, розміщена відповідачем, не могла вважатися належним чином оформленою вивіскою, п. 3 Правил на неї не поширювався.

Підсумовуючи вищенаведене, інформація про відповідача, розміщена на будинку 45 по вул.. Першотравневій, яка включала дані про види послуг, що надаються відповідачем, контактні дані (телефон, електронну адресу), графічне зображення особи мандрівника, могла сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до підприємства, а тому відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу»була зовнішньою рекламою.

До вказаного висновку також прийшла експертна група при Всеукраїнській рекламній коаліції, якою на запит позивача було складено експертний висновок № 70/06-2009 (а.с. 27-28), виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, який звернувся до позивача із поданням про вжиття заходів реагування на порушення у вигляді розміщення зовнішньої реклами без дозвільних документів.

Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Як встановлено судом, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідачем не оформлявся.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про рекламу»встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про рекламу” на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Таким чином, вимоги позивача про надання інформації щодо вартості розповсюджуваної реклами (листи від 11.02.2009 року за вих. № 178, 10.03.2009 року за вих. № 253, 25.05.2009 року за вих. № 511) ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства України.

Разом з тим, інформація про вартість реклами відповідачем не була надана.

Доводи відповідача в ході розгляду справи про те, що плакат виготовлено безоплатно Кременчуцьким міським клубом туристів, на підтвердження чого надано лист зазначеного клубу № 15 від 09.12.2011 року (а.с. 142), не спростовують факт ненадання будь-якої, в тому числі і наведеної, інформації на вимоги управління у справах захисту прав споживачів.

Частиною 6 статті 27 Закону України “Про рекламу” встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМ України від 26.05.2004 року № 693 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення або Держспоживстандарту і його територіальних органів.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12, 16 Порядку протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Пунктом 18 Порядку визначено, що за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживстандарті або його територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

З огляду на викладене, рішення № 33 від 28.07.2009 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу винесено позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 26, 27 Закону України “Про рекламу”, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області до Спільного підприємства "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" про стягнення штрафу задовольнити.

Стягнути із Спільного підприємства "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" (ідентифікаційний код 24828577) на користь Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області до державного бюджету м. Кременчука (р/р 3119106700008 одержувач ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ УДК 34698778, 21081100, 106) штраф в розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол