Постанова № 20584149, 01.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9241/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Радюк М.М.,

представника відповідача - Солодовника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській областідо відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_3про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2011 року Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач)про скасування постанови про арешт коштів боржника від 30.09.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30.09.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника за невиконання судового рішення, не сплату виконавчого збору та витрат на проведення виконавчий дій. Стверджує, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, оскільки кошти повинні стягуватися рахунку позивача № НОМЕР_2 в ГУДК України у Полтавській області за виключенням коштів у розмірі 664 грн. 05 коп., які підлягають стягненню з іншого рахунку позивача, на який відповідачем арешт не накладався. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не виконано через відсутність бюджетного фінансування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що судовим рішенням з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 29610 грн. 54 коп., тому до спірних правовідносин слід застосовувати ст.ст. 52, 65 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, відповідно до вимог якого кошти підлягають безспірному списанню з рахунку боржника, у зв'язку з чим державний виконавець зобов'язаний накласти арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства. Пояснює, що оскаржувана постанова частково скасована постановою начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 30.11.2011 року в частині накладення арешту на кошти позивача на рахунку № НОМЕР_2 в ГУДК України у Полтавській області в сумі 664 грн. 05 коп., які повинні стягуватися з іншого рахунку позивача. Посилається на ст. 124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України та на рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вона належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_3 18615 грн. 60 коп. недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, 2455 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, 3280 грн. 48 коп. невиплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік, 3360 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, а всього: 29610 грн. 54 коп.

03.07.2009 року для примусового виконання вказаного рішення Крюківським районним судом м. Кременчука видано виконавчий лист № 2а-53/2008 р. (а.с. 49-50).

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що на виконання судового рішення за виконавчим листом № 2а-53/2008 р. на користь ОСОБА_3 з позивача примусово стягнуто кошти в сумі 6640 грн. 48 коп. та виконавчий лист повернуто стягувачу згідно ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується відповідною відміткою на виконавчому листі (а.с. 50).

13.01.2011 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із повторною заявою про примусове виконання судового рішення за виконавчим листом № 2а-53/2008 р. із зазначенням реквізитів рахунку, на яких необхідно стягнути кошти (а.с. 48).

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання даної норми Закону 14.01.2011 року на підставі заяви стягувача постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП № 23637756 з примусового виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука та боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у строк наданий для добровільного виконання, відповідачем 13.05.2011 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2961 грн. 05 коп. (а.с. 61) та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 35 грн. 81 коп. (а.с. 59).

Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що дані постанови боржником (позивачем) не оскаржувалися та є чинними.

30.09.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника за невиконання судового рішення, не сплату виконавчого збору та витрат на проведення виконавчий дій, яким накладено арешт на кошти у межах суми 25967 грн. 46 коп., що містяться на рахунку № НОМЕР_2 в ГУДК України в Полтавській області та належать боржнику: Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, адреса: м. Полтава, вул. Ціолковського, 47, код ЄДРПОУ 02770127.

Суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи), встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (надалі - Порядок).

Відповідно до пунктів 28, 29 цього Порядку постанова про арешт рахунків боржника виконується органом Казначейства протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж в останній робочий день бюджетного періоду з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи органу Казначейства у період завершення обслуговування, і знімається з обліку наступного робочого дня після закінчення бюджетного періоду та повертається державному виконавцеві протягом трьох робочих днів.

При цьому державний виконавець подає щороку не пізніше 15 грудня до органу Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт.

У разі відсутності відкритих асигнувань за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків боржника, платіжні вимоги для стягнення коштів із зазначених рахунків повертаються разом з постановою про арешт рахунків боржника відповідно до абзацу другого пункту 28 цього Порядку.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, оскаржувана постанова на момент розгляду справи судом є чинною, оскільки виконується протягом бюджетного періоду (з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року), та у разі відсутності відкритих асигнувань на відповідному рахунку буде повернута Казначейством відповідачу без виконання після 31 грудня 2011 року.

Позивач не погодився з даною постановою про арешт коштів боржника, в зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника, суд виходить із наступного.

Судовим рішенням, що набрало законної сили, стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_3 18615 грн. 60 коп. недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, 2455 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, 3280 грн. 48 коп. невиплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік, 3360 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, а всього: 29610 грн. 54 коп.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання судового рішення за виконавчим листом № 2а-53/2008 р. на користь ОСОБА_3 відповідачем примусово стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області кошти в сумі 6640 грн. 48 коп.

Разом з тим, рішення суду в іншій частині позивачем не виконано. Також позивачем добровільно не сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій на виконання постанов державного виконавця від 13.05.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю відповідного фінансування.

Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Таким чином, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії”, від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіунєне проти Литви” від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” від 17червня 2003 року).

При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобовязання взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).

Таким чином, відсутність грошових коштів для їх виплати не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень про звернення стягнення на кошти боржника передбачений статтями 52, 65 Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, відповідно до частини 2, 3, 4 статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно положень статті 65 Закону України “Про виконавче провадження” готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи), встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (надалі - Порядок).

Пунктами 27-29 цього Порядку передбачено, що примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі не подання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію, або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника.

Державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій.

Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню.

Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника.

У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.

Орган Казначейства частково виконує або не приймає до виконання та повертає державному виконавцеві постанову про арешт рахунків боржника, якщо її оформлено з порушенням вимог, установлених абзацом другим пункту 27 цього Порядку, або рахунки, зазначені у такій постанові, чи кошти на таких рахунках не належать боржникові.

При цьому, відповідно до пункту 36 Порядку судові витрати, штрафи, виконавчий збір, інші витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, безспірно списуються за кодом економічної класифікації видатків бюджету "Інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів боржника зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за даним кодом, безспірне списання судових витрат, штрафів, виконавчого збору, інших витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків боржника.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до ГУДК України у Полтавській області із письмовим запитом, за результатами розгляду якого ГУДК України у Полтавській області направило на адресу відповідача лист від 22.02.2010 року № 09.2-08/1562 "Щодо надання інформації" (а.с. 54-55), у якому повідомило орган виконавчої служби, що виплата щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації при зміні групи інвалідності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюються відповідно до паспорту бюджетної програми за КПКВ 2501250 "Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для проведення таких витрат Центром в Головному управлінні відкрито рахунок № НОМЕР_2. Видатки для проведення виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", передбачений паспортом бюджетної програми "Щорічна грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" (КПКВ 2501150). На виконання зазначеної програми Центру в Головному управлінні відкрито рахунок № НОМЕР_1.

Із позовної заяви вбачається та не заперечується відповідачем, що постанова суду виконана в примусовому порядку в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги, виплата якої проводиться з реєстраційного рахунку № НОМЕР_1 "Щорічна грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" (а.с. 3).

Разом з тим, постанова суду в частині стягнення коштів, виплата якої проводиться з реєстраційного рахунку № НОМЕР_2 "Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачем не виконана.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Постанови від 13.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій позивачем не оскаржені та на момент винесення оскаржуваної постанови є чинними.

Таким чином, безспірне списання виконавчого збору повинно було проводитися з рахунку Центру № НОМЕР_1 "Щорічна грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", з якого у примусовому порядку стягнуто кошти у розмірі 6640 грн. 48 коп., та в іншій частині судового рішення з рахунку Центру № НОМЕР_2 "Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35 грн. 81 коп., то розрахунок витрат наведено у акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 13.05.2011 року на виконання судового рішення вцілому (а.с. 58), відтак, розмежувати зазначені витрати неможливо.

Відтак, кошти в сумі 664 грн. 05 коп. (виконавчий збір - 10% від суми 6640 грн. 48 коп.) із загального розміру боргу підлягають стягненню з рахунку № НОМЕР_1 "Щорічна грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", з якого відбувалось списання у примусовому порядку коштів у розмірі 6640 грн. 48 коп., а не з рахунку № НОМЕР_2 "Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як зазначено в оскаржуваній постанові про арешт коштів.

Разом з тим, оскаржувана постанова у порядку здійснення контролю за законністю виконавчого провадження, визначеному статтею 83 Закону України “Про виконавче провадження”, частково скасована постановою начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 30.11.2011 року в частині накладення арешту на кошти позивача на рахунку № НОМЕР_2 в ГУДК України у Полтавській області в сумі 664 грн. 05 коп., які повинні стягуватися з іншого рахунку позивача: № НОМЕР_1 "Щорічна грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань". Постанова від 30.11.2011 року разом із супровідним листом наявна у матеріалах справи.

Таким чином, станом на момент розгляду справи оскаржувана постанова в частині, не скасованій постановою від 30.11.2011 року, ґрунтується на вимогах Закону України “Про виконавче провадження” та вимогах Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_3про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2011 року.

СуддяС.С. Сич