Постанова № 20582327, 14.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа №2а-1670/7647/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітон"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нітон"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2011 року №0001942301/384, №0001932301/383.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки висновки в Акті документальної планової виїзної перевірки від 03 лютого 2011 року №497/23-209/21050769 про заниження податку на додану вартість загальну суму 112385,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 515752,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У своїх письмових запереченнях зазначав, що проведеною перевіркою ТОВ "Нітон" встановлено порушення вимог підпунктів 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3. статті 11, пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказував що підприємством не вірно визначено суму валового доходу по взаємовідносинах з Галицькою спеціалізованою школою-інтернат І-ІІІ ступенів імені Є.П. Кочергіна Полтавської обласної ради; віднесення до складу валових витрат сум по отриманих інформаційно-консультаційних послугах від ПП ОСОБА_3 не підтверджено фактичним виконанням цих послуг та зв'язок їх з господарською діяльністю підприємства; отримані позивачем послуги по ремонту автотранспорту від ТОВ "Адамант Групп", ТОВ "АІС-Кременчук", ТОВ "Центр-Авто" не підтверджені договорами оренди автомобілів, технічною документацією, реєстраційними талонами. Віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по отриманих паливно-мастильних матеріалах від ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" та ПАТ ТД "Укртатнафта" не підтверджено документами бухгалтерського обліку. Використання орендованого у СПДФО ОСОБА_4 приміщення та орендованого у ТОВ "Фірма Стаг" автомобільного крану не підтверджено документально. В результаті виявлених порушень підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 112385,00 грн. та завищено валові витрати в загальній сумі 515752,00 грн.

У відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, а тому справа може бути вирішена за даної явки та на підставі наявних в ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 29 грудня 2010 року по 27 січня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нітон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 03 лютого 2011 року №497/23-209/21050769 /том І, а.с. 10-52/, у якому зафіксовано порушення вимог:

- підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3. статті 11, підпункту 5.2.1 пункту 5.2,, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 515752,00 грн., у тому числі:

за ІV квартал 2008 року - 11500,00 грн.,

за І квартал 2009 року - 700,00 грн.,

за ІІ квартал 2009 року - 2450 грн.,

за ІІІ квартал 2009 року - 104818,00 грн.,

за ІV квартал 2009 року - 126804,00 грн.,

за І квартал 2010 року - 113356,00 грн.,

за ІІ квартал 2010 року - 112971,00 грн.,

за ІІІ квартал 2010 року - 43154,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 99752,85 грн., у тому числі: серпень 2009 року - 208,33 грн., вересень 2009 року - 208,33 грн., жовтень 2009 року - 2666,10 грн., листопад 2009 року - 3908,10 грн., грудень 2009 року - 67720 грн., січень 2010 року - 552,33 грн., лютий 2010 року - 6922,33 грн., березень 2010 року - 291,67 грн., травень 2010 року - 9046,16 грн., червень 2010 року - 1965,67 грн., липень 2010 року - 3417,33 грн., серпень 2010 року -1572,50 грн., вересень 2010 року - 1274,00 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року №0001932301/383, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 644690,00 грн., в тому числі 515752,00 грн. за основним платежем, 128935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 8/; та №0001942301/384, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 140481,25 грн., в тому числі 112385,00 грн. за основним платежем, 28096,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 9/.

За наслідками адміністративного узгодження оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /том І, а.с. 57-60/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленнямрішенням від 24 лютого 2011 року №0001932301/383 та №0001942301/384, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, як на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Нітон" орендував автокран у ТОВ "Фірма "СТАГ" згідно договору оренди автокрану від 01 серпня 2009 року №01/08/09. За умовами договору ТОВ "Фірма "СТАГ" передає, а ТОВ "Нітон" приймає в оренду автомобільний кран КС-4562 державний номер НОМЕР_1.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) /том І, а.с. 145-151/ та податкові накладні /том І, а.с. 62-108/.

Разом з тим, абзацом 3 пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України, від 07.09.1998, №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) передбачено, якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження.

Аналогічний обов'язок водія мати при собі реєстраційний талон, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом, закріплено Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001, №1306 "Про Правила дорожнього руху" (в редакції, що діяла на момент укладення договору).

Під час проведення перевірки та на вимогу суду, у зв'язку з чим у справі оголошувалася перерва, позивачем не надано тимчасового реєстраційного талону на підтвердження права керування, користування чи розпорядження орендованим транспортним засобом.

Крім того, в Акті перевірки зафіксовано та не заперечується позивачем, що підприємство має одногодинний робочий тиждень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не доведено фактичне виконання операцій з оренди автокрану.

Таким чином, ТОВ "Нітон" завищено валові витрати в сумі 246037,94 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 40388,85 грн.

Крім того, позивачем віднесено до складу валових витрат суми по отриманих послугах з оренди автомобілів від СПД ФО ОСОБА_4 на сум 454860,00 грн. без ПДВ.

Так, між позивачем та СПД ФО ОСОБА_4 укладено договори оренди автомобіля від 01 липня 2009 року №1 /том ІІІ, а.с. 25-26/ та від 04 січня 2010 року №3 /том ІІІ, а.с. 17-18/, у пунктах 2.1. яких зазначено, що автомобіль, що орендується, буде використовуватися орендарем для службових поїздок персоналу останнього, а також для вантажного перевезення виробничих потреб.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій за договорами від 01 липня 2009 року №1 та від 04 січня 2010 року №3 позивачем надано акти виконання робіт /том ІІ, а.с. 19-24, 27-35/.

Суд зауважує, що при передачі автомобіля в оренду, орендодавець повинен надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди. Крім цього на період дії договору оренди автомобіля необхідно оформити тимчасовий реєстраційний талон, що передбачено абзацом 3 пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України, від 07.09.1998, №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (в редакції, що діяла на момент укладення договору від 01 липня 2009 року №1).

У своїх поясненнях представник позивача зазначав, що орендовані автомобілі використовувалися ТОВ "Нітон" для транспортування будівельних матеріалів та перевезення працівників до місця роботи.

Разом з тим, позивачем на вимогу суду не надано документальні підтвердження використання орендованих автомобілів у господарській діяльності підприємства (технічну документацію, дорожні листи, товарно-транспортні накладні, накази про відрядження тощо). Крім того, зважаючи на те, що в Акті перевірки зафіксовано та не спростовується позивачем, що ТОВ "Нітон" має одногодинний робочий тиждень, суд вважає недоведеним використання орендованих автомобілів у господарській діяльності позивача.

Позивачем віднесено до складу валових витрат суми 798125,00 грн. від отриманих послуг по оренді приміщення згідно договору оренди від 04 січня 2010 року №1, укладеного з СПД ФО ОСОБА_4, згідно якого ТОВ "Нітон" приймає в строкове платне користування наступну споруду, а саме приміщення для виробничих потреб, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /том ІІІ, а.с. 9-10/.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано акти виконання робіт /том ІІІ, а.с. 11-16/.

Разом з тим, пунктом 5.5. вказаного договору передбачається підписання Акту здачі-приймання приміщення.

Згідно пункту 5.6. Договору обє'кт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

На вимогу суду, у зв'язку з чим під час розгляду справи оголошувалась перерва, позивачем не надано акту здачі-приймання приміщення, отже, суд приходить до висновку, що в силу пункту 5.6. Договору, приміщення фактично передане не було.

Крім того, позивачем не надано суду вмотивованих пояснень та письмових доказів використання зазначеного приміщення у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим суд погоджується з висновками відповідача про неправомірне віднесення до складу валових витрат сум, отриманих послуг по оренді приміщення.

Також ТОВ "Нітон" отримувало послуги з ремонту автотранспорту.

Так, у періоді що перевірявся ТОВ "Нітон" від ТОВ "Адамат Групп" отримувало послуги з ремонту автотранспорту на загальну суму 16652,94 грн., в тому числі ПДВ 2775,35 грн.

Договору з надання послуг по ремонту автотранспорту позивачем не надано.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано рахунки-фактури, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по технічному обслуговуванню, податкові накладні /том І, а.с. 130-144/.

Договору з надання послуг по ремонту автотранспорту позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по технічному обслуговуванню від 10 серпня 2009 року №АД-0001463 /том І, а.с. 131/ від 07 серпня 2009 року №АД-0001622 /том І, а.с. 133/, від 27 жовтня 2009 року №АД-0001962 /том І, а.с. 135/, від 09 квітня 2010 року №АД-0003032 /том І, а.с. 148/ позивачу було надано послуги по ремонту автомобіля SKODA OKTAVIA НОМЕР_3; від 26 жовтня 2009 року №АД-0001952 /том І, а.с. 142/, від 11 березня 2010 року №АД-0002725 /том І, а.с. 144/ позивачу було надано послуги по ремонту автомобіля KIA CERATO 2.0 НОМЕР_4.

Разом з тим, ні під час проведення перевірки, ні в судові засідання доказів наявності у позивача автомобілів SKODA OKTAVIA НОМЕР_3 та KIA CERATO 2.0 НОМЕР_4 на праві власності або оренди, доказів використання зазначених автомобілів у власній господарській діяльності ТОВ "Нітон" не надано.

Також ТОВ "Нітон" від ТОВ "А1С - Кременчук" отримувало послуги з ремонту автотранспорту на загальну суму 10382,65 грн., в тому числі ПДВ 1730,45 грн.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано рахунки-фактури, Акти виконаних робіт, податкові накладні /том І, а.с. 109-117/.

Суд звертає увагу, що згідно Актів виконаних робіт від 29 серпня 2009 року №Q02-000270 /том І, а.с. 109/, від 30 серпня 2009 року №Q02-000341 /том І, а.с. 112/, від 07 вересня 2009 року №Q02-000499 /том І, а.с. 114/ надання послуг по ремонту автомобіля УАЗ PATRIOT державний номер НОМЕР_5, який не обліковується на балансі ТОВ "Нітон".

Доказів наявності на праві власності чи на підставі договору оренди автомобіля УАЗ PATRIOT державний номер НОМЕР_5, доказів використання його у власній господарській діяльності, позивачем не надано в жодне судове засідання.

ТОВ "Нітон" у періоді, що перевіряється від ТОВ "Центр-Авто" отримувало послуги з ремонту автотранспорту на загальну суму 10252,06 грн., з них 4942,05 грн. попередня оплата, а сума 5310,01 грн. в тому числі ПДВ 885,00 грн. (надані послуги).

Договору з надання послуг по ремонту автотранспорту позивачем не надано.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано Акти виконаних робіт, податкові накладні /том І, а.с. 118-122/.

Суд звертає увагу, що згідно Актів виконаних робіт від 30 вересня 2010 року №ZAЕ0008974 /том І, а.с. 118/ позивачу було надано послуги по ремонту автомобіля Фольксваген Пасат НОМЕР_2; від 10 березня 2010 року №ZAН0008793 /том І, а.с. 119/ позивачу було надано послуги по ремонту автомобіля SKODA OKTAVIA НОМЕР_3.

Разом з тим, ні під час проведення перевірки, ні в судові засідання доказів наявності у позивача автомобілів SKODA OKTAVIA НОМЕР_3 та Фольксваген Пасат НОМЕР_2 на праві власності або оренди, доказів використання зазначених автомобілів у власній господарській діяльності ТОВ "Нітон" не надано.

Оскільки, позивачем не надано реєстраційних та технічних документів, не надано та не доведено як саме використовувалися автомобілі в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що автомобілі SKODA OKTAVIA НОМЕР_3, KIA CERATO 2.0 НОМЕР_4, Фольксваген Пасат НОМЕР_2, УАЗ PATRIOT НОМЕР_5 не обліковуються на балансі ТОВ "Нітон", а тому включення сум витрат, понесених у зв'язку із їх ремонтом, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та валових витрат.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Нітон" отримувало паливно-мастильні матеріали від ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" на загальну суму 36044,45 грн. в тому числі ПДВ 6005,02 грн. та від ПАТ ТД "Укртатнафта" на загальну суму 34 11,40 грн. в тому числі ПДВ 5706,26 грн.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано договори, видаткові та податкові накладні по зазначеним контрагентам /том І, а.с. 123-129; том ІІІ, а.с. 4-5/.

Разом з тим, перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що підприємство має одногодинний робочий тиждень, приріст запасів згідно декларацій з податку на прибуток та оборотно-сальдових відомостях по рах. 203 «паливо»відсутні, куди та яким автотранспортом використано придбані ПММ невідомо.

На вимогу суду шляхових листів, товарно-транспортних накладних, актів списання ПММ позивачем надано не було. Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання ПММ у контрагентів ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" на загальну суму 36044,45 грн. в тому числі ПДВ 6005,02 грн. та від ПАТ ТД "Укртатнафта" на загальну суму 34 11,40 грн. в тому числі ПДВ 5706,26 грн. документально не підтверджено, а, відповідно, зазначені суми не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту.

Також у перевіряємий період позивачем (Замовник) було віднесено до складу валових витрат суми по отриманих юридичних послугах від ПП ОСОБА_3 (Виконавець) на підставі договору від 12 січня 2009 року №12/05/09, згідно пункту 1.1. якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги з питань та на умовах, передбачених цим Договором /том І, а.с. 152/.

Виконавець зобов'язується надати Замовнику наступні юридичні послуги: консультування Замовника з питань діючого цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства; юридичний аналіз діяльності Замовника з метою мінімізації фінансових, договірних та господарських ризиків; підготовка документів юридичного характеру (договорів, листів, заяв, скарг та ін.), інші послуги юридичного характеру /пункт 2.1. Договору/.

На підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем до суду надано Акти здачі-прийому виконаних інформаційно-консультаційних послуг до договору від 12 січня 2009 року №12/05/09 /том І, а.с. 154-165/.

Проте, всупереч умовам договору щодо визначення складу фактично наданих послуг та загальноприйнятій у таких випадках діловій практиці, Акти відтворюють лише загальний зміст технічного завдання та не містять інформації: щодо конкретизації, які саме консультаційні послуги були надані, щодо розшифровки "інші послуги інформаційно-консультаційного характеру".

Крім того, на вимогу суду позивачем не надано документи, які підготовлені ПП ОСОБА_3 з помісячною деталізацією, надати результати моніторингу сфери будівельної діяльності з помісячною прив'язкою до діяльності підприємства, підготовлені ПП ОСОБА_3

Тобто, під час розгляду справи не надано будь-яких (прямих або опосередкованих) доказів фактичного надання виконавцем послуг, які є предметом договору.

Отже, під час розгляду справи позивачем не доведено наявності розумних економічних (ділових) цілей (комерційного інтересу) щодо укладання цього договору, а також: фактичного виконання (надання) послуг за даним договором, використання результатів досліджень, консультацій у господарській діяльності позивача та наявності звязку понесених витрат за цим договором з господарською діяльністю позивача.

Суд зауважує, що до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), тобто витрати за фактично вчиненими операціями, виконання яких має підтверджуватися первинними документами відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо визначення змісту та обсягу господарської операції ).

При цьому, в контексті вищенаведеного слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів.

В даному випадку під час розгляду справи позивачем не доведено фактичне виконання операцій з надання йому послуг по оренді приміщення, автомобілів, автокрану, купівлі ПММ, юридичних послуг та наявності видимих розумних економічних причин (ділової мети, комерційного інтересу) для укладання договорів.

Виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача вищевказаних операцій, відсутності видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів, а також відсутності чинників, з якими закон повязує можливість формування позивачем валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, відсутності звязку витрат позивача за цими договорами з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за дослідженими вище договорами у звязку з чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, який набрав чинності на час ухвалення оскаржуваних рішень, у звязку з чим підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень - не має.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник