Постанова № 2058156, 14.08.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2008 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-1982/08

Категорія: 33                                                   Головуючий 1 інстанції: Малафеєва І.В.

                                                                         Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі  Житєньовій Н.М.

за участю представників:

з викликаних та повідомлених осіб у судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Свеський насосний завод» на постанову Господарського суду Сумської області від10.12.2007 року по справі№ АС10/601-07

за позовомВАТ «Свеський насосний завод»

до      Шосткінської МДПІ Сумської області

про     визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Свеський насосний завод», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, Шосткінської МДПІ Сумської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0042731751/0 від 10.08.2007 р. про застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 1059,43 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від10.12.2007 року в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Свеський насосний завод» до Шосткінської МДПІ Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від10.12.2007 року по справі№ АС10/601-07 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану постанову суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0042731751/0 від 10.08.2007 р. про застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 1059,43 грн. є акт від 01.08.07 р. невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період з 15 січня по 16 січня 2007 р.

Як вказано в наданому до матеріалів справи акті перевірки, вона проведена з посиланням на п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно картки особового рахунку підприємства за вказаний період суцільним порядком.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що вказана норма встановлює, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених  законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

З аналізу наведеної норми випливає, що невиїзна документальна перевірка має проводитися виключно на підставі поданих декларацій або звітних документів, які мають ознаки податкових декларацій. Для звітування про визначення податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів в ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлено, що даний податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою,  затвердженою центральним податковим органом України.

З урахуванням наведених положень слід відмітити, що проведення відповідачем перевірки лише на підставі даних облікової картки, а не на підставі поданої звітності, є порушенням встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні» порядку.

Як вбачається з наданого акту перевірки і на цьому наполягає відповідач у запереченні на апеляційну скаргу, перевіряючим були виявлені порушення позивачем приписів ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» щодо граничних термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. В розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки, як підстава для нарахування вказаний довідка № 12 від 12.01.07 р. про зміну задекларованих сум у зв’язку з помилкою та розрахунок № 1094 від 17.02.06 р. При цьому і для довідки і для розрахунку датою нарахування зобов’язань вказана дата 15.01.07 р., а датою сплати зобов’язань – 16.01.07 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення абз. 3 п. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування", в якому передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що в ст. 11 цього ж Закону передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Також, крім положень п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судом першої інстанції постанова вмотивована приписами п. 17.2 ст. 17 даного Закону, який встановлює, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний а)           або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувалися на тому, що ВАТ „Свеський насосний завод" подало 12.01.07 р. до Шосткинської МДПІ довідку про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах № 12 від 12.01.07 р. та уточнений розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 р., донарахувавши 9140,00 грн. податку за 2006 р., але не сплатило відповідну суму недоплати до 12.01.07 р. в термін, встановлений п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чим порушило п. 17.1.7 ст. 17 Закону.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Тобто, з метою застосування штрафних санкцій при визначенні граничного строку подачі декларації (розрахунку) та граничного строку плати податкових зобов’язань відповідач повинен був керуватися приписами п. 4.1.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в якому передбачено, що податкові  декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Оскільки вст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є посилання на строки, визначені законом для річного звітного періоду, то слід вважати, що граничний строк подачі розрахунку та відповідних змін та уточнень до нього має відбуватися до 01.03.07 р.

Відповідно положенням п. 5.3.1 ст. 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Тобто граничним строком сплати зобов’язань для річного звітного періоду є дата 11.03.07 р.

Оскільки довідка № 12 від 12.01.07 р., яка уточнювала зобов’язання за 2006 р., була подана в межах строку на подання податкової звітності, в ній позивач здійснив нарахування штрафу в розмірі 5% від суми донарахування зобов’язань, а чинне законодавство не встановлює окремих термінів сплати податкових зобов’язань, визначених уточнюючими розрахунками, в т.ч. п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який тільки передбачає обов’язкове нарахування штрафу та його сплату, вимоги відповідача про необхідність перерахування до бюджету суму донарахованого податку датою подачі довідки (уточнюючого розрахунку) суперечать положенням вищенаведених норм, а тому є незаконними.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, відповідач датою визначення зобов’язань по довідці від 12.01.07 р. та розрахунку від 17.02.06 р. визначив 15.01.07 р., проте жодних пояснень стосовно того, яким чином ця дата є датою виникнення податкового боргу або граничною датою сплати зобов’язань ні в акті перевірки, ні в подальших документах та поясненнях відповідач не вказує. Також не вказано, чому саме з цієї дати здійснений розрахунок штрафних санкцій, що не відповідає приписам Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Також слід відмітити, що в наданому розрахунку штрафних санкцій для їх обрахування в сумі 57,13 грн. визначений платіж в сумі 571,25 грн. в погашення зобов’язань по розрахунку від 17.02.06 р. Але позивачем до матеріалів справи надана копія платіжного доручення № 50 від 16.01.07 р. на вказану суму платежу, в якому призначенням платежу є сплата штрафних санкцій по донарахованому податку за 4 квартал 2005 р. Також позивачем надана копія платіжного доручення № 49 від 16.01.07 р. на суму 10142,0 грн. в погашення донарахованого податку за 4 квартал 2005 р. та 2006 р. Яким чином перевіряючий встановив окрему суму, яка погашала зобов’язання за 2006 р., в акті перевірки не вказано. З пояснень представника позивача випливає, що даним платіжним дорученням були сплачені зобов’язання як по довідці № 12, так і по іншим довідкам.

Зважаючи на те, що коригування зобов’язань здійснено саме до розрахунку № 1094 від 17.02.06 р., платежі проведені в межах граничного строку для сплати податкового зобов’язання, то застосування штрафних санкцій за порушення цього граничного строку на 1 день є безпідставним.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в оскарженій постанові суд першої інстанції у підтвердження правомірності висновків відповідача послався на положення п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", який передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте в акті перевірки, який був підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, відсутні посилання на факти зарахування здійснених позивачем платежів в погашення існуючого податкового боргу з цього податку. Про будь-які зарахування сплачених сум при наявності станом на 12.01.07 р. переплати по даному податку в сумі 1521,0 грн. вказувалося лише у відповіді від 07.08.07 р. на заперечення до акту перевірки від 01.08.07 р. Тобто дані обставини не враховувалися відповідачем при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення і у суду першої інстанції не було законних підстав застосовувати дану норму при прийнятті постанови.

Оскільки нарахування штрафних санкцій відповідачем було здійснено всупереч приписам законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" та «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», оскаржене податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова суду першої інстанції прийнята без врахування фактичних обставин та положень чинного законодавства, вона підлягає скасуванню.

Відповідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 160, 163, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Свеський насосний завод» на постанову Господарського суду Сумської області від10.12.2007 року по справі№ АС10/601-07 - задовольнити.

Постанову Господарського суду Сумської області від10.12.2007 року по справі№ АС10/601-07за позовом ВАТ «Свеський насосний завод» до Шосткінської МДПІ Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення– скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткінської МДПІ Сумської області №0042731751/0 від 10.08.2007р. про застосування до ВАТ «Свеський насосний завод» штрафу у розмірі 1059,43 грн.

Стягнути з державного бюджету України суму в розмірі 5,10 грн., в якості судових витрат, на користь ВАТ «Свеський насосний завод» (р/р №26005300050011 в СФ АКБ «Форум» м. Суми, МФО 337955 код ОКПО 05785454).

Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.08.2008 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                    Н.С. Водолажська