Постанова № 20581073, 18.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8343/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Гриценко С.В.,

представників відповідача - Похмурко М.Ф., Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (далі - ТОВ "УкрОлія", позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих. №1416 від 17.11.2011) до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Полтавська МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212301 від 02.08.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про неправомірність висновків перевіряючих щодо завищення валових витрат, повязаних з придбанням у СГД-ФО ОСОБА_4 сільськогосподарської продукції (соняшникового насіння), оскільки правомірність включення витрат по оплаті цього товару до складу валових витрат підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, договорами купівлі - продажу, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару. Вказував, що на момент укладення та виконання договорів купівлі - продажу СГД-ФО ОСОБА_4 був офіційно зареєстрований платником податку на додану вартість, не був знятий з реєстрації, його свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульоване.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилалися на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "УкрОлія" встановлено порушення останнім вимог підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 73335,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 73335,00 грн. Зокрема, встановлено, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з контрагентом з ознаками фіктивності, а саме, з СГД-ФО ОСОБА_4 Водночас, основним постачальником сільськогосподарської продукції СГД-ФО ОСОБА_4 в свою чергу було підприємство з ознаками фіктивності - ТОВ "Фінвестбуд", у якого відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення його господарської діяльності. В ході перевірки позивачем не доведена реальність операцій, які були здійснені між ним та СГД-ФО ОСОБА_4 (придбання соняшнику), а саме, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Вказували, що договори, укладені між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_4 є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому податкове повідомлення-рішення, що винесене на підставі акту перевірки, вважають правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "УкрОлія" (ідентифікаційний код 31577685) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.06.2001 за №0060223. Розпорядженням голови Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 25.12.2001 за №278 внесені зміни до статуту товариства та до установчого договору в частині місцезнаходження товариства. Розпорядженням голови Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 30.04.2004 №137 внесені зміни до статуту підприємства, щодо зміни місцезнаходження підприємства. Форма власності - приватна. Позивач перебуває на податковому обліку в Диканському відділенні Полтавської МДПІ з 05.04.2002, платником податку на додану вартість зареєстрований 13.05.2004 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23639009).

Основними видами діяльності ТОВ "УкрОлія" за КВЕД є виробництво нерафінованих олії та жирів; вирощування зернових та технічних культур; виробництво рафінованих олії та жирів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Полтавською МДПІ в період з 24.05.2011 по 06.07.2011 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

За результатами перевірки податковим органом 13.07.2011 складено акт №631/23-31577685, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 73335,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 73335,00 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з контрагентом з ознаками фіктивності, а саме, з СГД-ФО ОСОБА_4.

У результаті операцій з СГД-ФО ОСОБА_4 позивачем віднесено до складу валових витрат підприємства за 4 квартал 2010 року витрати на придбання соняшникового насіння в загальній сумі 293338,88 грн.

Згідно програми автоматизованого співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі платників - розбіжність по взаєморозрахунках ТОВ "УкрОлія" та СГД-ФО ОСОБА_4 становить 58667,78 грн податку на додану вартість.

В ході проведеної перевірки використано акт №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011 "Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010", яким встановлено, що усі операції з купівлі-продажу є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача". За результатами вказаної перевірки не встановлено наявність у СГД-ФО ОСОБА_4 активів, власних засобів виробництва, транспортних засобів, земельних ділянок, які використовуються ним для підприємницької діяльності.

Як слідує із акту перевірки №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011, основним постачальником сільськогосподарської продукції СГД-ФО ОСОБА_4, яка в подальшому була нібито реалізована ним в адресу ТОВ "УкрОлія" було підприємство з ознаками фіктивності - ТОВ "Фінвестбуд", яке не може фактично здійснювати господарські операції через: 1) відсутність у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для її здійснення; 2) відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; 3) у зв'язку з не дотриманням ним вимог положень Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; 4) відсутністю у нього об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку, що усі операції щодо купівлі-продажу СГД-ФО ОСОБА_4 у ТОВ "Фінвестбуд" сільськогосподарської продукції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", а СГД-ФО ОСОБА_4 спрямовував свою діяльність на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, у тому числі і для ТОВ "УкрОлія".

Відповідно до наявних під час перевірки документів, не виявлено факти, по яких відбувався рух товару від СГД-ФО ОСОБА_4 (продавця) до покупців, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, в ході перевірки ТОВ "УкрОлія" було встановлено відсутність поставок товарів, передбачених договорами, укладеними між ТОВ "УкрОлія" та СГД-ФО ОСОБА_4, що свідчить про їх укладення без мети настання реальних наслідків, а тому вказані договори є нікчемними, і не створюють реальних наслідків.

У зв'язку із викладеним, податковий орган прийшов до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат, на підставі первинних документів, отриманих від СГД-ФО ОСОБА_4, витрат по оплаті придбаної сільськогосподарської продукції на загальну суму 293338,88 грн, та як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 73335,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті №631/23-31577685 від 13.07.2011, направив до Полтавської МДПІ заперечення на вказаний акт.

Згідно відповіді Полтавської МДПІ від 28.07.2011 висновки акту №631/23-31577685 від 13.07.2011 податковим органом залишені без змін.

На підставі висновку акта перевірки №631/23-31577685 від 13.07.2011 Полтавською МДПІ 02.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 91668,75 грн, в тому числі 73335,00 грн - за основним платежем та 18333,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000212301 від 02.08.2011 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на прибуток, звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212301 від 02.08.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Полтавської МДПІ №0000212301 від 02.08.2011, суд виходить з наступного.

Із акту перевірки №631/23-31577685 від 13.07.2011 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 73335,00 грн, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року витрати на суму 293338,88 грн, пов'язані із придбанням сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння у СГД-ФО ОСОБА_4 у грудні 2010 року.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 02.12.2010 між ТОВ "УкрОлія" (покупець) та СГД-ФО ОСОБА_4 (продавець) укладений договір купівлі-продажу №438/1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника на умовах СРТ: Полтавська область, смт Диканька, вул. Полтавська, 4а.

Крім того, 14.12.2010 між ТОВ "УкрОлія" (покупець) та СГД-ФО ОСОБА_4 (продавець) укладений договір купівлі-продажу №454/1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника на умовах СРТ: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146.

На виконання умов вказаних вище договорів, СГД-ФО ОСОБА_4 виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №27 від 03.12.2010 на суму 73521,46 грн, у тому числі ПДВ - 12253,58 грн, №33 від 14.12.2010 на суму 100724,40 грн, у тому числі 16787,40 грн, №34 від 15.12.2010 на суму 177760,80 грн, у тому числі ПДВ 29626,80 грн, видаткові накладні №РН-0000027 від 03.12.2010, №РН-0000033 від 14.12.2010 та №РН-0000034 від 15.12.2010, рахунки-фактури №СФ-0000027 від 03.12.2010, №СФ-0000033 від 14.12.2010 та №СФ-0000034 від 15.12.2010, товарно-транспортні накладні від 03.12.2010, 14.12.2010 та 15.12.2010.

Дослідивши податкові накладні №27 від 03.12.2010, №33 від 14.12.2010, №34 від 15.12.2010, виписані СГД-ФО ОСОБА_4 для документального оформлення виконання умов договорів купівлі-продажу, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СГД-ФО ОСОБА_4, згідно платіжних доручень: №4998 від 09.12.2010, №5133 від 17.12.2010 та №5135 від 20.12.2010. Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з СГД-ФО ОСОБА_4 за придбану сільськогосподарську продукцію.

Згідно вказаних податкових та видаткових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість в загальному розмірі 58667,78 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати по придбанню соняшникового насіння в сумі 293338,88 грн віднесено до складу валових витрат товариства за 4 квартал 2010 року.

Як вбачається із умов договорів купівлі-продажу, придбаний позивачем товар транспортувався за рахунок продавця.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №053816 від 03.12.2010 №053895 від 14.12.2010, №053896 від 14.12.2010, №053897 від 15.12.2010, №053893 від 15.12.2010 та №053894 від 15.12.2010.

Крім того, на підтвердження транспортування товару представником позивача були долучені до матеріалів справи витяги із журналів зважування вантажів на автомобільний вагах за грудень 2010 року, в яких дані - назва культури, вага, марка, державний номерний знак автомобілів, якими здійснювалося транспортування соняшникового насіння, відповідають даним, вказаних в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з книги доручень ТОВ "УкрОлія" за грудень 2010 року судом встановлено, що придбаний позивачем товар (соняшникове насіння) отримувався уповноваженою особою ТОВ "УкрОлія" Деркач Р.В. на підставі довіреностей №Дов-000705/1 від 02.12.2010 та №Дов-000730/1 від 14.12.2010.

Як вбачається із матеріалів справи, придбаний позивачем, згідно договору купівлі-продажу №438/1 від 02.12.2010, товар транспортувався за рахунок СГД-ФО ОСОБА_4 до виробничо-технологічної лабораторії ТОВ "УкрОлія", що розташована за адресою: Полтавська область, смт Диканька, вул. Полтавська, 4а, для проведення лабораторного дослідження (ТТН №053816 від 03.12.2010). Факт наявності у власності позивача вказаної лабораторії та інших необхідних виробничих приміщень для виробництва олії підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підтвердження реальності передачі соняшникового насіння на лабораторне дослідження, до матеріалів справи позивачем долучений витяг з журналу реєстрації лабораторних аналізів (форма 3ХС-49), в якому наявний запис за 03.12.2010 про надходження соняшникового насіння та відвантаження його на склад №2. Крім того, на ваговій складено акт приймання олійного насіння (форма №9), в якому вказано, що насіння надійшло від СГД-ФО ОСОБА_4 в кількості 17170 кг та має показники якості: вологість 7,3%; сміттєві домішки 3,0.

На підтвердження подальшого руху соняшникового насіння, позивачем до матеріалів справи було надано накладну №044177 від 03.12.2010, книгу кількісно-якісного обліку олійного насіння і відходів (цінних і малоцінних) за 2010 рік, звіт про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів №03/12 від 03.12.2010.

Як пояснив представник позивача в ході судового засідання, зі складу №2 соняшникове насіння було передане на переробку, про що складений акт внутрішнього пересування олійного насіння від 03.12.2010.

Судом встановлено, що придбаний позивачем товар згідно договору купівлі-продажу №454/1 від 14.12.2010, доставлявся СГД-ФО ОСОБА_4 на територію ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод", що розташований за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146, для проведення лабораторного дослідження соняшникового насіння, а також для його подальшої сушки, очистки, зберігання та відвантаження. Факт проведення лабораторного дослідження вказаного товару, його подальша сушка, очистка, зберігання та відвантаження, підтверджується наявними у матеріалах документами, а саме: витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтвом про атестацію виробничо-технологічної лабораторії, журналом зважування вантажів на автомобільний вагах за грудень 2010 року, картками аналізу зерна, витягом із журналу реєстрації лабораторних досліджень, договором про надання послуг по сушці, очистці, зберіганні та відвантаженню сільськогосподарської продукції №0000001 від 25.08.2010, кількісно-якісним обліком (форма 3б), реєстром накладних на прийняте зерно, звітами про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по прийомці, очистці, сушці, зберіганні та відвантаження соняшникового насіння.

Крім того, як зазначав представник позивача, подальша переробка ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" належного позивачу соняшникового насіння та фасування, у подальшому, готової продукції (соняшникової олії) у пляшки, відбувалася на підставі наступних документів: договору підряду №1 від 31.08.2010 про переробку насіння та додаткової угоди №9 від 29.11.2010 до нього, договору підряду №2 від 31.08.2010 про фасування та додаткової угоди №4 від 29.11.2010. За результатами наданих ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" позивачу послуг, останнім отримано звіти про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по переробці соняшникового насіння та фасуванню соняшникової олії у пляшки (Маслинка та Хуторок).

Таким чином, встановленими в ході судового розгляду фактичними обставинами справи спростовується висновок відповідача про не підтвердження господарських операцій з придбання позивачем соняшникового насіння, відповідно до укладених між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію СГД-ФО ОСОБА_4 на момент здійснення господарських операцій з позивачем судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також відхиляються судом доводи відповідача щодо відсутності у СГД-ФО ОСОБА_4 трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, оскільки законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби. Доказів того, що СГД-ФО ОСОБА_4 не використовував залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби відповідачем суду не надано.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення ТОВ "УкрОлія" до складу валових витрат суми вартості придбаних товарів у продавця СГД-ФО ОСОБА_4, основним постачальником якого є ТОВ "Фінвестбуд", яке має ознаки фіктивності, оскільки в нього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар у СГД-ФО ОСОБА_4 було фіктивно придбано у даного контрагента в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування податкового кредиту, валових витрат та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначав про проведення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відносно ТОВ "Фінвестбуд" перевірки з питань правомірності формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої встановлено порушення останнім податкового законодавства, які викладені у висновку акта перевірки №218/23-104/350726690 від 10.03.2011.

Висновки акта перевірки ТОВ "Фінвестбуд" №218/23-104/350726690 від 10.03.2011 були покладені в основу висновків акту перевірки СГД-ФО ОСОБА_4 №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011, які, в свою чергу, використані в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що неправомірність дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 без винесення податкового повідомлення-рішення, оскаржувалась ТОВ "Фінвестбуд" у судовому порядку. В матеріалах справи наявна копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2011, відповідно до якої позовні вимоги ТОВ "Фінвестбуд" задоволені в повному обсязі, а дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зазначеному в акті документальної планової виїзної перевірки №218/23-104/350726690 від 10.03.2011, визнані судом протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Крім того, суд також зауважує, що у матеріалах справи наявна довідка №71/23/31577685 від 11.05.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків СГД-ФО ОСОБА_4 відповідно до листа-запиту ДПІ у м. Полтаві №5433/7/17-336 від 14.03.2011 за період: грудень 2010 року". Відповідно до висновків вказаної довідки, перевіркою ТОВ "УкрОлія" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від СГД-ФО ОСОБА_4, а також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від СГД-ФО ОСОБА_4, яке мало правові відносини з платником податків.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "УкрОлія" чи стосовно СГД-ФО ОСОБА_4, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що ТОВ "УкрОлія" витрати, повязані з оплатою вартості придбаного у СГД-ФО ОСОБА_4 соняшникового насіння, правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства у 4 кварталі 2010 року, оскільки факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у звязку з чим збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 73335,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18333,75 грн оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 №0000212301 є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212301 від 02.08.2011 та визнати його протиправним і скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 02.08.2011 №0000212301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2011 року.

СуддяО.В. Гіглава