Постанова № 20581041, 18.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8429/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Гриценко С.В.,

представників відповідача - Похмурко М.Ф., Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (далі - ТОВ "УкрОлія", позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих. №1417 від 17.11.2011) до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Полтавська МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 10.06.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Полтавської МДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції (соняшникового насіння) між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_4 повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 10.06.2011. Зазначав, що на момент укладення та виконання договорів купівлі - продажу СГД-ФО ОСОБА_4 був офіційно зареєстрований платником податку на додану вартість, не був знятий з реєстрації, його свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульоване.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилалися на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "УкрОлія" встановлено порушення останнім вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 58667,78 грн, яка безпідставно віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2010 року. Зокрема, встановлено, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з контрагентом з ознаками фіктивності, а саме, з СГД-ФО ОСОБА_4 Водночас, основним постачальником сільськогосподарської продукції СГД-ФО ОСОБА_4 в свою чергу було підприємство з ознаками фіктивності - ТОВ "Фінвестбуд", у якого відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення його господарської діяльності. В ході перевірки позивачем не доведена реальність операцій, які були здійснені між ним та СГД-ФО ОСОБА_4 (придбання соняшнику), а саме, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Вказували, що договори, укладені між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_4 є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому податкове повідомлення-рішення, що винесене на підставі акту перевірки, вважають правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "УкрОлія" (ідентифікаційний код 31577685) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.06.2001 за №0060223. Розпорядженням голови Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 25.12.2001 за №278 внесені зміни до статуту товариства та до установчого договору в частині місцезнаходження товариства. Розпорядженням голови Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 30.04.2004 №137 внесені зміни до статуту підприємства, щодо зміни місцезнаходження підприємства. Форма власності - приватна. Позивач перебуває на податковому обліку в Диканському відділенні Полтавської МДПІ з 05.04.2002, платником податку на додану вартість зареєстрований 13.05.2004 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23639009).

Основними видами діяльності ТОВ "УкрОлія" за КВЕД є виробництво нерафінованих олії та жирів; вирощування зернових та технічних культур; виробництво рафінованих олії та жирів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Полтавською МДПІ в період з 17.05.2011 по 18.05.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "УкрОлія" по взаємовідносинам з СГД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки податковим органом 25.05.2011 складено акт №466/23-31577685, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 58667,78 грн, яка безпідставно віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з контрагентом з ознаками фіктивності, а саме, з СГД-ФО ОСОБА_4.

У результаті операцій з СГД-ФО ОСОБА_4 позивачем задекларовано податковий кредит від СГД-ФО ОСОБА_4 в податковій декларації з податку на додану вартість у грудні 2010 року в загальній сумі 58667,78 грн, що підтверджено додатком №5 "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

В ході проведеної перевірки використано акт №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011 "Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010", яким встановлено, що усі операції з купівлі-продажу є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача". За результатами вказаної перевірки не встановлено наявність у СГД-ФО ОСОБА_4 активів, власних засобів виробництва, транспортних засобів, земельних ділянок, які використовуються ним для підприємницької діяльності.

Як слідує із акту перевірки №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011, основним постачальником сільськогосподарської продукції СГД-ФО ОСОБА_4, яка в подальшому була нібито реалізована ним в адресу ТОВ "УкрОлія" було підприємство з ознаками фіктивності - ТОВ "Фінвестбуд".

Водночас, в основу висновків акта перевірки №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011 було покладено акт №218/23-104/350726690 від 10.03.2011 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Фінвестбуд" з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, відповідно до якого встановлено, що ТОВ "Фінвестбуд" не може фактично здійснювати господарські операції через: 1) відсутність у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для її здійснення; 2) відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; 3) у зв'язку з не дотриманням ним вимог положень Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; 4) відсутністю у нього об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку, що усі операції щодо купівлі-продажу СГД-ФО ОСОБА_4 у ТОВ "Фінвестбуд" сільськогосподарської продукції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", а СГД-ФО ОСОБА_4 спрямовував свою діяльність на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, у тому числі і для ТОВ "УкрОлія".

Відповідно до наявних під час перевірки документів, не виявлено факти, по яких відбувався рух товару від СГД-ФО ОСОБА_4 (продавця) до покупців, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, в ході перевірки ТОВ "УкрОлія" було встановлено відсутність поставок товарів, передбачених договорами, укладеними між ТОВ "УкрОлія" та СГД-ФО ОСОБА_4, що свідчить про їх укладення без мети настання реальних наслідків, а тому вказані договори є нікчемними, і не створюють реальних наслідків.

У зв'язку із викладеним, податковий орган прийшов до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, на підставі первинних документів, отриманих від СГД-ФО ОСОБА_4, суми податку на додану вартість у розмірі 58667,78 грн.

На підставі висновку акта перевірки №466/23-31577685 Полтавською МДПІ 10.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58668,00 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 10.06.2011 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності зменшення йому розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 10.06.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Полтавської МДПІ №0000012301 від 10.06.2011, суд виходить з наступного.

Із акту перевірки №466/23-31577685 від 25.05.2011 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 58667,78 грн, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 58667,78 грн, що пов'язано із придбанням сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння у СГД-ФО ОСОБА_4 у грудні 2010 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 02.12.2010 між ТОВ "УкрОлія" (покупець) та СГД-ФО ОСОБА_4 (продавець) укладений договір купівлі-продажу №438/1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника на умовах СРТ: Полтавська область, смт Диканька, вул. Полтавська, 4а.

Крім того, 14.12.2010 між ТОВ "УкрОлія" (покупець) та СГД-ФО ОСОБА_4 (продавець) укладений договір купівлі-продажу №454/1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника на умовах СРТ: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146.

На виконання умов вказаних вище договорів, СГД-ФО ОСОБА_4 виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №27 від 03.12.2010 на суму 73521,46 грн, у тому числі ПДВ - 12253,58 грн, №33 від 14.12.2010 на суму 100724,40 грн, у тому числі 16787,40 грн, №34 від 15.12.2010 на суму 177760,80 грн, у тому числі ПДВ 29626,80 грн, видаткові накладні №РН-0000027 від 03.12.2010, №РН-0000033 від 14.12.2010 та №РН-0000034 від 15.12.2010, рахунки-фактури №СФ-0000027 від 03.12.2010, №СФ-0000033 від 14.12.2010 та №СФ-0000034 від 15.12.2010, товарно-транспортні накладні від 03.12.2010, 14.12.2010 та 15.12.2010.

Дослідивши податкові накладні №27 від 03.12.2010, №33 від 14.12.2010, №34 від 15.12.2010, виписані СГД-ФО ОСОБА_4 для документального оформлення виконання умов договорів купівлі-продажу, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Згідно вказаних податкових та видаткових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість в загальному розмірі 58667,78 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СГД-ФО ОСОБА_4, згідно платіжних доручень: №4998 від 09.12.2010, №5133 від 17.12.2010 та №5135 від 20.12.2010. Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з СГД-ФО ОСОБА_4 за придбану сільськогосподарську продукцію.

Як вбачається із умов договорів купівлі-продажу, придбаний позивачем товар транспортувався за рахунок продавця.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №053816 від 03.12.2010 №053895 від 14.12.2010, №053896 від 14.12.2010, №053892 від 15.12.2010, №053897 від 15.12.2010, №053893 від 15.12.2010 та №053894 від 15.12.2010.

Крім того, на підтвердження транспортування товару представником позивача були долучені до матеріалів справи витяги із журналів зважування вантажів на автомобільний вагах за грудень 2010 року, в яких дані - назва культури, вага, марка, державний номерний знак автомобілів, якими здійснювалося транспортування соняшникового насіння, відповідають даним, вказаних в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з книги доручень ТОВ "УкрОлія" за грудень 2010 року судом встановлено, що придбаний позивачем товар (соняшникове насіння) отримувався уповноваженою особою ТОВ "УкрОлія" Деркач Р.В. на підставі довіреностей №Дов-000705/1 від 02.12.2010 та №Дов-000730/1 від 14.12.2010.

Як вбачається із матеріалів справи, придбаний позивачем, згідно договору купівлі-продажу №438/1 від 02.12.2010, товар транспортувався за рахунок СГД-ФО ОСОБА_4 до виробничо-технологічної лабораторії ТОВ "УкрОлія", що розташована за адресою: Полтавська область, смт Диканька, вул. Полтавська, 4а, для проведення лабораторного дослідження (ТТН №053816 від 03.12.2010). Факт наявності у власності позивача вказаної лабораторії та інших необхідних виробничих приміщень для виробництва олії підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підтвердження реальності передачі соняшникового насіння на лабораторне дослідження, до матеріалів справи позивачем долучений витяг з журналу реєстрації лабораторних аналізів (форма 3ХС-49), в якому наявний запис за 03.12.2010 про надходження соняшникового насіння та відвантаження його на склад №2. Крім того, на ваговій складено акт приймання олійного насіння (форма №9), в якому вказано, що насіння надійшло від СГД-ФО ОСОБА_4 в кількості 17170 кг та має показники якості: вологість 7,3%; сміттєві домішки 3,0.

На підтвердження подальшого руху соняшникового насіння, позивачем до матеріалів справи було надано накладну №044177 від 03.12.2010, книгу кількісно-якісного обліку олійного насіння і відходів (цінних і малоцінних) за 2010 рік, звіт про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів №03/12 від 03.12.2010.

Як пояснив представник позивача в ході судового засідання, зі складу №2 соняшникове насіння було передане на переробку, про що складений акт внутрішнього пересування олійного насіння від 03.12.2010.

Судом встановлено, що придбаний позивачем товар згідно договору купівлі-продажу №454/1 від 14.12.2010, доставлявся СГД-ФО ОСОБА_4 на територію ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод", що розташований за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146, для проведення лабораторного дослідження соняшникового насіння, а також для його подальшої сушки, очистки, зберігання та відвантаження. Факт проведення лабораторного дослідження вказаного товару, його подальша сушка, очистка, зберігання та відвантаження, підтверджується наявними у матеріалах документами, а саме: витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтвом про атестацію виробничо-технологічної лабораторії, журналом зважування вантажів на автомобільний вагах за грудень 2010 року, витягом із журналу реєстрації лабораторних досліджень, договором про надання послуг по сушці, очистці, зберіганні та відвантаженню сільськогосподарської продукції №0000001 від 25.08.2010, кількісно-якісним обліком (форма 3б), реєстром накладних на прийняте зерно, звітами про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по прийомці, очистці, сушці, зберіганні та відвантаження соняшникового насіння.

Крім того, як зазначав представник позивача, подальша переробка ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" належного позивачу соняшникового насіння та фасування, у подальшому, готової продукції (соняшникової олії) у пляшки, відбувалася на підставі наступних документів: договору підряду №1 від 31.08.2010 про переробку насіння та додаткової угоди №9 від 29.11.2010 до нього, договору підряду №2 від 31.08.2010 про фасування та додаткової угоди №4 від 29.11.2010. За результатами наданих ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" позивачу послуг, останнім отримано звіти про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по переробці соняшникового насіння та фасуванню соняшникової олії у пляшки (Маслинка та Хуторок).

Таким чином, встановленими в ході судового розгляду фактичними обставинами справи спростовується висновок відповідача про не підтвердження господарських операцій з придбання позивачем соняшникового насіння, відповідно до укладених між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем надано суду бухгалтерську довідку щодо отримання економічної вигоди в результаті придбання товарно-матеріальних цінностей у СГД-ФО ОСОБА_4, відповідно до якої чистий прибуток від реалізації продукції переробки з насіння соняшника, придбаного у СГД-ФО ОСОБА_4, складає 21618,09 грн, в тому числі за реалізацію макухи соняшникової - 5108,49 грн, соняшникової олії в пляшці об'ємом 1 л - 4027,78 грн, соняшникової олії в пляшці об'ємом 0,5 л - 8407,81 грн, соняшникової олії в пляшці об'ємом 4,5 л - 4074,02 грн. Вказана довідка підписана керівником та головним бухгалтером ТОВ "УкрОлія" та скріплена печаткою даного підприємства.

Крім того, суд зазначає, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію СГД-ФО ОСОБА_4 на момент здійснення господарських операцій з позивачем судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також відхиляються судом доводи відповідача щодо відсутності у СГД-ФО ОСОБА_4 трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, оскільки законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби. Доказів того, що СГД-ФО ОСОБА_4 не використовував залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби відповідачем суду не надано.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення ТОВ "УкрОлія" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 58667,78 грн, у результаті придбання сільськогосподарської продукції у продавця СГД-ФО ОСОБА_4, основним постачальником якого є ТОВ "Фінвестбуд", яке має ознаки фіктивності, оскільки в нього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар у СГД-ФО ОСОБА_4 було фіктивно придбано у даного контрагента в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування податкового кредиту, валових витрат та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначав про проведення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відносно ТОВ "Фінвестбуд" перевірки з питань правомірності формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої встановлено порушення останнім податкового законодавства, які викладені у висновку акта перевірки №218/23-104/350726690 від 10.03.2011.

Висновки акта перевірки ТОВ "Фінвестбуд" №218/23-104/350726690 від 10.03.2011 були покладені в основу висновків акту перевірки СГД-ФО ОСОБА_4 №3599/1703/НОМЕР_1 від 22.04.2011, які, в свою чергу, використані в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що неправомірність дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 без винесення податкового повідомлення-рішення, оскаржувалась ТОВ "Фінвестбуд" у судовому порядку. В матеріалах справи наявна копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2011, відповідно до якої позовні вимоги ТОВ "Фінвестбуд" задоволені в повному обсязі, а дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зазначеному в акті документальної планової виїзної перевірки №218/23-104/350726690 від 10.03.2011, визнані судом протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Крім того, суд також зауважує, що у матеріалах справи наявна довідка №71/23/31577685 від 11.05.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків СГД-ФО ОСОБА_4 відповідно до листа-запиту ДПІ у м. Полтаві №5433/7/17-336 від 14.03.2011 за період: грудень 2010 року". Відповідно до висновків вказаної довідки, перевіркою ТОВ "УкрОлія" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від СГД-ФО ОСОБА_4, а також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від СГД-ФО ОСОБА_4, яке мало правові відносини з платником податків.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "УкрОлія" чи стосовно СГД-ФО ОСОБА_4, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що ТОВ "УкрОлія" сума податку на додану вартість у розмірі 58667,78 грн, повязана з придбанням у СГД-ФО ОСОБА_4 соняшникового насіння, правомірно віднесена до складу податкового кредиту у грудні 2010 року, оскільки факт придбання вказаного товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у звязку з чим зменшення йому розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58668,00 грн є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 10.06.2011 та визнати його протиправним і скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області №0000012301 від 10.06.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2011.

СуддяО.В. Гіглава