Постанова № 20580781, 17.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8342/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Гриценко С.В.,

представника відповідача - Вітренка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Технологія"про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УкрОлія")20 жовтня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Полтавська МДПІ)та з урахуванням уточнень до позову просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок податкового органу про заниження ТОВ "УкрОлія" податку на додану вартість за квітень 2010 року вважає безпідставним, оскільки правомірність зарахування до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "БМ Технологія" підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками, банківськими виписками).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до адміністративного позову (т. І, а.с. 3-11, т. ІІ, а.с. 108-110, 134-136).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ТОВ "УкрОлія" вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 155 581 грн. (т. ІІ, а.с. 8-10).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Технологія".

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином (т. ІІ, а.с. 3).

Беручи до уваги положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.06.2001 року (т. І, а.с. 211).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 23639009 від 13.05.2004 року (т. І, а.с. 30).

Фахівцями ДПА у Полтавській області та Полтавської МДПІ у період з 24.05.2011 року по 06.07.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" (код ЄДРПОУ 31577685) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження товариством податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 155 581 грн. (т. І, а.с. 28-63).

На підставі даного висновку акта перевірки Диканським відділенням Полтавської МДПІ 02.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість, 3014010100" в розмірі 194 476 грн. 25 коп. (в т.ч., 155 581 грн. - основний платіж, 38 895 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 22).

За наслідками звернення ТОВ "УкрОлія" в порядку апеляційного узгодження зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення (т. І, а.с. 13-17). Крім того, контролюючим органом, на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 895 грн. 25 коп., у звязку з чим Диканським відділенням Полтавської МДПІ 20.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301 (т. ІІ, а.с. 111).

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Диканського відділення Полтавської МДПІ № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року необхідно зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР).

Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "БМ Технологія" (код ЄДРПОУ 36553852), в березні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 298 735 грн. 50 коп. (т. ІІІ, а.с. 7-14). Зазначену суму платником податків задекларовано у гр. 17 податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року (т. ІІІ, а.с. 8) та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (т. ІІІ, а.с. 14).

Полтавською МДПІ у період з 31.05.2011 року по 02.06.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 505/23/31577685 від 03.06.2011 року порушення платником податків вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело, зокрема, до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 298 736 грн. (за березень 2010 року) (т. І, а.с. 64-101).

Як пояснили в судовому засіданні представники сторін, податкове повідомлення-рішення на вищевказану суму Полтавською МДПІ не приймалося.

Разом з тим, як пояснив представник відповідача, оскільки перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 298 736 грн., сума відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за березень 2010 року (рядок 22.2) підлягає зменшенню на 298 736 грн. та має становити 930 075 грн. (1 228 811 грн. - 298 736 грн.).

19.05.2010 року ТОВ "УкрОлія" до податкової інспекції подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року (т. І, а.с. 139-142; т. ІІІ, а.с. 15-18). Відповідно до даної декларації позивачем розраховано суму податкового зобовязання (р. 9) в розмірі 2 986 207 грн. та суму податкового кредиту (р. 17) 1 900 551 грн. Відтак, різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту має позитивне значення та становить 1 085 656 грн., чим, у свою чергу, зменшується сума від'ємного значення (р. 22) за березень 2010 року. При цьому, у р. 23 декларації платником податків задекларовано залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (березень 2010 року), що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду (квітень 2010 року) в розмірі 1 228 811 грн., тобто без вирахування 298 736 грн. Таким чином, ТОВ "УкрОлія" обчислено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 143 155 грн. (1 228 811 грн. - 1 085 656 грн.).

Однак, оскільки документальною невиїзною перевіркою ТОВ "УкрОлія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування (акт перевірки № 505/23/31577685 від 03.06.2011 року - т. І, а.с. 64-101) виявлено факт завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 298 736 грн. (за березень 2010 року), відповідач за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" (акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року - т. І, а.с. 28-63) дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 143 155 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати за квітень 2010 року в розмірі 155 581 грн. (298 736 грн. - 143 155 грн.).

З огляду на вищезазначене, дослідженню підлягає правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2010 року суми ПДВ в розмірі 298 736 грн., тобто реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "УкрОлія" та ТОВ "БМ Технологія" у вказаному періоді.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ "УкрОлія" (Покупець) та ТОВ "БМ Технологія" (Продавець) 10.03.2010 року укладено договір купівлі - продажу № 10/03-1, за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує олію соняшникову нерафіновану, І сорт (т. І, а.с. 170).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором у березні 2010 року позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 408 від 17.03.2010 року на загальну суму 163 296 грн., в т.ч. ПДВ - 27 216 грн., № 409 від 18.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 410 від 19.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн., № 411 від 20.03.2010 року на загальну суму 163 170 грн., в т.ч. ПДВ - 27 195 грн., № 412 від 22.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 413 від 23.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 414 від 24.03.2010 року на загальну суму 163 107 грн., в т.ч. ПДВ - 27 184 грн. 50 коп., № 415 від 25.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 416 від 26.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 417 від 30.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 418 від 31.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн. (т. І, а.с. 159-169).

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року (т. ІІ, а.с. 80).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ТОВ "БМ Технологія" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 206-210).

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Відтак, вказані податкові накладні підтверджують факт купівлі ТОВ "УкрОлія" у ТОВ "БМ Технологія" протягом березня 2010 року товарно-матеріальних цінностей - олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 1 792 413 грн., в т.ч. ПДВ - 298 735 грн. 50 коп. та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що за умовами договору № 10/03-1 від 10.03.2010 року Продавець на кожну партію товару надає Покупцю видаткову накладну (т. І, а.с. 170).

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано належним чином оформлені та завірені копії видаткових накладних: № 461 від 17.03.2010 року на загальну суму 163 296 грн., в т.ч. ПДВ - 27 216 грн. (т. І, а.с. 191), № 462 від 18.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн. (т. І, а.с. 189), № 463 від 19.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн. (т. І, а.с. 187), № 464 від 20.03.2010 року на загальну суму 163 170 грн., в т.ч. ПДВ - 27 195 грн. (т. І, а.с. 185), № 465 від 22.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн. (т. І, а.с. 183), № 466 від 23.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн. (т. І, а.с. 181), № 467 від 24.03.2010 року на загальну суму 163 107 грн., в т.ч. ПДВ - 27 184 грн. 50 коп. (т. І, а.с. 179), № 468 від 25.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн. (т. І, а.с. 177), № 469 від 26.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн. (т. І, а.с. 175), № 470 від 30.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн. (т. І, а.с. 173), № 305 від 31.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн. (т. І, а.с. 171).

Крім того, згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5, 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідно до п. 3.1 договору передача товарно-матеріальних цінностей здійснюється на умовах EXW: с. Пересічна, Харківська область (т. І, а.с. 170).

Так, позивачем до матеріалів адміністративної справи долучено належним чином оформлені та завірені копії товарно-транспортних накладних, зі змісту яких судом встановлено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової наливної нерафінованої) здійснювалося ТОВ "Яртрансавто" від с. Пересічне (Харківська область) до м. Зіньків (Полтавська область) (т. І, 172,174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192).

Окрім вищевикладеного, на виконання вимог Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 року за № 1163/17179, позивачем складено та долучено до матеріалів адміністративної справи копії звітів про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних відходів (т. ІІ, а.с. 24-26), виробничого звіту з фасування олії за березень 2010 року (т. ІІ, а.с. 27-28), виробничого звіту олієзаводу за березень 2010 року (т. ІІ, а.с. 29), прибуткових ордерів приймання жирової сировини (т. ІІ, а.с. 30-41), актів приймання складом готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (т. ІІ, а.с. 42-55).

За умовами договору купівлі - продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року оплата товарно-матеріальних цінностей проводиться у національній грошовій одиниці України у безготівковій формі (т. І, а.с. 170).

Оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується копіями рахунків-фактур та платіжних доручень, наявних у матеріалах справи (т. І, а.с. 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191; 193-205; т. ІІ, а.с. 65-77).

Факт отримання ТОВ "УкрОлія" товарно-матеріальних цінностей також підтверджується копіями сторінок з журналу надходження олії соняшникової на підприємство (т. ІІ, а.с. 92-105), журналу вагаря (т. ІІ, а.с. 106).

З пояснень представника позивача, наданих в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності (олія соняшникова нерафінована) у подальшому позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом фасування у пляшки місткістю 1 л ТМ "Диканька" та продажу третім особам.

Суд зазначає, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності ТОВ "УкрОлія" за КВЕД є: 15.41.0 "Виробництво нерафінованих олії та жирів", 15.42.0 "Виробництво рафінованих олії та жирів" (т. І, а.с. 212).

Крім того, за даним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності за КВЕД ТОВ "БМ Технологія" є інші види оптової торгівлі (т. І, а.с. 209 - зворот).

Отже, укладення платником податків договору купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої відповідає меті та змісту господарської діяльності позивача та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

Окрім того, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 24 жовтня 2011 року до матеріалів справи надано бухгалтерську довідку щодо отримання економічної вигоди в результаті придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "БМ Технологія" (т. ІІ, а.с. 78-79), зі змісту якої судом встановлено, що за наслідками здійснення спірних господарських операцій ТОВ "УкрОлія" отримано прибуток в сумі 26 298 грн. 42 коп.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої розливної), встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 298 735 грн. 50 коп. та використання таких товарів у власній господарській діяльності ТОВ "УкрОлія".

Що стосується посилань податкової інспекції на нікчемність договору купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "УкрОлія" та ТОВ "БМ Технологія" на підставі договору купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір купівлі-продажу суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суму податку на додану вартість, що сплачена ним в ціні придбаних у ТОВ "БМ Технологія" товарів в розмірі 298 735 грн. 50 коп.

Суд зазначає, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (акт перевірки № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року) відповідачем не досліджувалася первинна документація бухгалтерського обліку за березень 2010 року. Даний факт не заперечується відповідачем та підтверджується додатком № 3 до акта перевірки.

Первинні документи бухгалтерського обліку стосовно господарських операцій з ТОВ "БМ Технологія" у березні 2010 року досліджувалися в ході проведення контролюючим органом планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. Суд наголошує на тому, що вказаною перевіркою не встановлено фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаним контрагентом (т. ІІ, а.с. 137-173).

Окрім того, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БМ Технологія" у березні 2010 року досліджувалася відповідачем в ході проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. При цьому, податкові повідомлення-рішення, прийняті Диканським відділенням Полтавської МДПІ на підставі висновку акта перевірки № 741/23-31577685 від 31.11.2010 року скасовано в ході їх апеляційного узгодження рішеннями Полтавської МДПІ (т. ІІ, а.с. 188-226).

Посилання Полтавської МДПІ на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БМ Технологія" від 07.09.2010 року № 5436/23-1 36553852 судом оцінюються критично з огляду на те, що листом від 04.11.2010 року № 32027/7/23-103 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси повідомила про відкликання даного акта перевірки (т. ІІ, а.с. 129; т. ІІІ, а.с. 24-38).

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "БМ Технологія" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "БМ Технологія" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів, а зустрічна перевірка вказаного підприємства відповідачем не проводилася. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість судом оцінюються критично з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.3 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом п. 10.2 ст. 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, суд зазначає, що загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Суд також наголошує на тому, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ТОВ "УкрОлія" чи ТОВ "БМ Технологія".

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 155 581 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року.

Разом з тим, ТОВ "УкрОлія" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року у березні 2010 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за березень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних товарів, в розмірі 155 581 грн. та, як наслідок, зарахування даної суми до р. 23 декларації з ПДВ за квітень 2010 року в якості залишку відємного значення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Технологія"про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000222301 від 02.08.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000232301 від 20.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба