Постанова № 20580179, 11.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7140/11 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК Украгроімпекс"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "АРС і К"про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТК Украгроімпекс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЗТК Украгроімпекс")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242305/0 від 10.03.2011 року, № 0003632302/0 від 20.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок податкового органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 66 005 грн. 58 коп. та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) за травень 2009 року в розмірі 91 212 грн. 42 коп. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки факт здійснення між ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" та ПП "АРС і К" фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями), а відтак господарські операції з цим субєктом господарювання відповідають вимогам закону.

Представники позивача в судовому засіданні 21 жовтня 2011 року позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання 31 жовтня 2011 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням директора ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" на лікарняному (а.с. 180).

Разом з тим, оскільки позивачем доказів в підтвердження наявності підстав для відкладення розгляду справи надано не було, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України відкладено розгляд справи на 11 листопада 2011 року (а.с. 181).

У судове засідання 11 листопада 2011 року представник позивача не зявився, повторно надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи строком на один місяць у звязку з перебуванням директора ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" на лікуванні (а.с. 185). Однак, доказів перебування гр. Головченка О.В. на лікарняному позивачем до суду не надано, у звязку з чим судом у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Зясовуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Частиною першою статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.

Суд зазначає, що відповідно до довіреності № 1 від 21.10.2011 року, що видана ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" та підписана директором товариства Головченком О.В. право представлення інтересів позивача в суді надано гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 164). Так, в судовому засіданні 21.10.2011 року інтереси ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" представляли Головченко О.В. (директор) та ОСОБА_3 (представник за довіреністю) (а.с. 165).

Позивачем не надано доказів неможливості прибуття в судові засіданні 31 жовтня 2011 року та 11 листопада 2011 року представників ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" за довіреністю.

Відтак, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, та, як наслідок, вбачаючи в діях позивача намагання безпідставно затягнути строки розгляду справи судом визнано причину неявки представника позивача в судове засідання неповажною.

Представником відповідача в судовому засіданні 11 листопада 2011 року заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у ній матеріалами (а.с. 186).

При цьому, у наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення платником податків вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 66 005 грн. 58 коп. та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) за травень 2009 року в розмірі 91 212 грн. 42 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "АРС і К" (код ЄДРПОУ 32908473).

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання 31 жовтня 2011 року та 11 листопада 2011 року не забезпечила, про дату час та місце його проведення повідомлялася належним чином (а.с. 167, 184); причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не надала.

Зважаючи на те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України), суд, беручи до уваги положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТК Украгроімпекс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 10.10.2004 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 790971 (а.с. 158).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100330775 (а.с. 160).

ДПІ у м. Полтаві 14.02.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" (код ЄДРПОУ 33804258) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року в частині взаємовідносин з ПП "АРС і К" (код ЄДРПОУ 32908473) у березні - квітні 2009 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 1121/23-8/33804258 від 18.02.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення платником податків заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 66 005 грн. 58 коп. та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) за травень 2009 року в розмірі 130 920 грн. 42 коп. (а.с. 10-15).

На підставі висновків даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 10.03.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000242305/0, відповідно до якого ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 66 005 грн. 58 коп. (а.с. 17);

- № 0000252305/0, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2009 року на 130 920 грн. 42 коп. (а.с. 18).

За наслідками звернення товариства в порядку апеляційного узгодження зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 10.03.2011 року № 0000252305/0 в частині зменшення суми відємного значення податку на додану вартість в розмірі 39 708 грн. (а.с. 22-25), у звязку з чим ДПІ у м. Полтаві 20.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003632302/0, відповідно до якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2009 року на 91 242 грн. 42 коп. (а.с. 16).

Рішенням ДПА України від 02.08.2011 року № 13926/6/25-0115 скаргу ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" на вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 31-33).

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ № 0000242305/0 від 10.03.2011 року, № 0003632302/0 від 20.05.2011 року необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відтак, право на формування податкового кредиту та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо повязане з господарською діяльністю платника такого податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ПП "АРС і К" (Продавець) та ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" 28.01.2009 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобовязується на умовах, визначених даним договором, передати партіями у власність Покупця продукцію: гранули паливні із лушпиння соняшника, а Покупець прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного договору та специфікацій, що являються невідємною частиною договору (а.с. 34).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 37-57).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зі змісту договору купівлі продажу б/н від 28.01.2009 року судом встановлено, що Продавець з кожною партією товару надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості виробника (а.с. 34).

Разом з тим, на неодноразову вимогу суду (ухвала від 10.10.2011 року, протокольна ухвала від 21.10.2011 року) позивачем до матеріалів справи не надано належним чином завірені копії рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості виробника.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до п. п. 11.5, 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З огляду на вищенаведене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі товарів від ПП "АРС і К" до ТОВ "ЗТК Украгроімпекс", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, у звязку з тим, що позивачем до матеріалів справи не надано копій рахунків-фактур не можливо підтвердити факт оплати ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" вартості товарно-матеріальних цінностей. Так, зі змісту долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень судом встановлено, що позивачем на розрахунковий рахунок ПП "АРС і К" протягом березня - квітня 2009 року перераховувалися грошові кошти (а.с. 79-86). При цьому, як призначення платежу платником зазначено "за лузгу соняшникову згідно рахунку № 1 від 06.02.2009 року, рахунку № 3 від 04.03.2009 року, рахунку № б/н від 02.04.2009 року". Разом з тим, суд наголошує на тому, що за умовами договору купівлі-продажу ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" придбавало у ПП "АРС і К" гранули паливні з лушпиння соняшника.

Також, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом третім Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Однак, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей.

Окрім вищевикладеного, аналізуючи господарські взаємовідносини між ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" та ПП "АРС і К" суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу частини другої вказаної статті господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, основною метою господарської діяльності є отримання прибутку, тобто визначальним є економічний ефект від здійснення такої діяльності.

Як слідує з акта перевірки та не заперечується сторонами у справі, ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" придбавало у ПП "АРС і К" гранули паливні з лушпиння соняшника за ціною 833 грн. 33 коп./т - 937 грн. 50 коп./т (без ПДВ) (а.с. 37-57). Разом з тим, відповідно до довідки "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сателлит" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "АРС і К" за березень - квітень 2009 року" вказані гранули паливні з лушпиння соняшника ПП "АРС і К" були придбані у ТОВ "Сателлит", що являється виробником даних товарно-матеріальних цінностей, за ціною приблизно 255 грн./т (без ПДВ) (а.с. 117-121).

У звязку з наведеним, суд вважає за доцільне наголосити, що станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин поняття, принципи визначення звичайної ціни було встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відтак, беручи до уваги той факт, що продаж гранул паливних з лушпиння соняшника в адресу ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" за ціною 833 грн. 33 коп./т - 937 грн. 50 коп./т (без ПДВ) здійснювалося ПП "АРС і К" у той самий період, що й придбання даних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Сателлит", за ціною приблизно 255 грн./т (без ПДВ), суд дійшов висновку щодо необґрунтованого завищення ціни вказаних товарів та економічної недоцільності здійснення таких господарських операцій для позивача.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ "ЗТК Украгроімпекс" не надано доказів використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 66 005 грн. 58 коп. та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) за травень 2009 року в розмірі 91 212 грн. 42 коп.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000242305/0 від 10.03.2011 року, № 0003632302/0 від 20.05.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у м. Полтаві норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК Украгроімпекс"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "АРС і К"про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяО.О. Кукоба