Постанова № 20575169, 18.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:15

18.10.2011 р. Справа № 2а - 1353/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алевайнсе-Україна", вул. пл. Заводська, 1,Миколаїв,54050 доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 проскасування податкових повідомлень-рішень, За участю представників: від позивача за законом директора: ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1, від 14.02.97 р.;

від позивача за довіреністю: ОСОБА_2, довіреність б/н, від 23.03.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1/10-039, від 04.01.11 р.;

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе - Україна»(код ЄДРПОУ 31946476) звернулось до Господарського суду Миколаївської області, як до адміністративного суду, уповноваженого розглядати категорію справ, підсудних окружним адміністративним судам, до початку діяльності останніх, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання нечинними (скасування) повністю податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000022200/0, податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0, Рішення ДПА у Миколаївської області від 26.06.08р. №1755/10/25-014 про результати розгляду повторної скарги (в частині донарахування штрафної (фінансової) санкції 35,80грн.) та податкового повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23 вересня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі №7/554/08, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 27.10.2008 року.

24.10.2008 року Позивачем збільшено позовні вимоги, а саме Позивач, додатково до вимог зазначених вище, просить суд визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0; визнати не чинними повністю Рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про результати розгляду первинної скарги від 05.06.08р. №5048/10/25-016, Рішення ДПА у Миколаївської області від 24.07.08р. №1997/10/25-014 про результати розгляду повторної скарги та Рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 10.10.08р. №9831/6/25-0115.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2008 року адміністративна справа №7/554/08 передана на розгляд до Корабельного районного суду

м. Миколаєва з тих підстав, що справа не підвідомча господарському суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе Україна»була подана апеляційна скарга на ухвалу від 27.10.2008р, яка прийнята до провадження 22.12.2008 року

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2009 року ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2008 року скасована, а справу передано до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 року було відкрито провадження у справі та присвоєно №2а-1353/09/1470.

Зазначена ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2009 року оскаржена Товариством з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе Україна»в касаційному порядку. На підставі чого Ухвалою Миколаївського адміністративного суду від 18.06.2009 року було зупинено провадження у справі №2а-1353/09/1470 до набрання законної сили рішення Вищого адміністративного суду Україна по справі №7/554/08.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2009 року було відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе Україна».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2010 року справу №7/554/08 було повернено для розгляду по суті до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.201 року було поновлено провадження у справі №2а-1353/09/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе Україна»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання нечинним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000022200/0; визнання нечинним та скасувати в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0.; визнання нечинним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2;визнання не чинним та скасувати в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва є такими, що винесені з порушенням чинного законодавства України в сфері оподаткування.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази: документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до: податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000022200/0, визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 62280,00 грн. (код платежу 11020500), з яких 20760,00 грн. за основним платежем, 41520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у суму 856 грн (код платежу 11021000), з яких 686 грн. 00 коп. за основним платежем, 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у суму 35,80 грн. (код платежу 11021000), з яких 35,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0, визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 240499,00 грн. (код платежу 14010100), з яких 160305,00 грн. за основним платежем, 80194,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені податкові повідомлення рішення прийняті на підставі Акту від 20.03.08р. №477-23-31946476 ”Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Алевайнсе - Україна код за ЄДРПОУ 31946476 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04р. по 31.09.07р.

Не погоджуючись з винесеними ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва податковими повідомленнями-рішеннями Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень скарги Товариства були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення без змін.

Як зазначено в Акті перевірки перевіряючими встановлено що ТОВ «Алевайнсе Україна»в порушення пункту 1.21 статті 1, підпунктів «а»- «в») пункту 13.1, пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Крім того, в якості обставин, якими обґрунтовано наявність факту порушення податкового законодавства в Акті перевірки зроблені посилання на те, що ТОВ «Алевайнсе Україна»у ході перевірки не було надано довідок, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни, передбачених Постановою КМУ від №470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», що стосується оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України за 2004, 2005, 2006 роки. Таким чином, зроблено висновок про відсутність у Позивача права на застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента України.

На даному висновку ґрунтується податкове повідомлення рішення від 31.03.08р. №0000022200/0, яким Позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства у сумі 62280,00 грн. (код платежу 11020500), з яких 20760,00 грн. за основним платежем, 41520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання у суму 62280,00 грн., згідно податкового повідомлення рішення від 31.03.08р. №0000022200/0.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справ, у перевіряємий період Позивачем здійснювалась виплата доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента України, а саме: дивідендів - на підставі Протоколу №2 від 10.05.2005 року Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе Україна»; процентів на підставі Угоди про надання кредиту №1 від 01.06.2003р.; роялті на підставі Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 12.01.2005 року, Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 05.01.2006 року та Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 02.01.2007 року. Нерезидентом, на користь якого здійснювалось вищезазначені виплати, є компанія «Алевейнсе ОСОБА_5В.»(Королівство Нідерланди).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом, що визначає, зокрема платників податку на прибуток підприємств, зокрема нерезидентів України, базу, обєкт та ставку оподаткування є Закон України від 28.12.1994р., №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р.).

Положеннями статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлені правила оподаткування доходу, отриманого нерезидентом України з джерелом його (доходу) походження з України.

Разом з тим, пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлені спеціальні правила з оподаткування податком на прибуток підприємств, а саме, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону України від 29.06.04р. №1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Відповідно, укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Імперативною нормою статті 19 Закону України від 18.02.97р. №77/97-ВР "Про систему оподаткування" встановлено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

02.11.1996 року набрала чинності для України Конвенція, укладена між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка була ратифікована Верховною радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно»від 12.07.1996р. №332/96-ВР. Відповідно до положень статті 4 Конвенції під терміном "резидент Договірної Держави" розуміється будь-яка особа, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

Крім того, судом встановлено, що нерезидент, про якого йде мова на стор. 44, 45 Акту перевірки (якому Товариство здійснювало виплату доходів з джерелом їх походження з України) з 7 травня 1992 року являється резидентом Королівства Нідерландів за критеріями передбаченими ст. 4 Конвенції (місце реєстрації). Зазначену вище обставину можуть підтвердити належним чином легалізовані витяги з торгівельного реєстру Торгівельно-промислової палати центральної частини провінції Гелдерланд від 25.03.2004 року, від 09.06.2005 року, від 23.01.2006 року; від 01.03.2007 року, Посвідка про країни пропису від 06.07.07 р.

Суд встановив, що Позивач керуючись положеннями Конвенції, зокрема, пунктом 2 статті 10, пунктом 3, та підпунктом «б»пункту 5 статті 11, пунктом 3 статті 12 здійснюючи виплату (нарахування) дивідендів - на підставі Протоколу №2 від 10.05.2005 року Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе - Україна», процентів на підставі Угоди про надання кредиту №1 від 01.06.2003 та роялті на підставі Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 12.01.2005 року, Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 05.01.2006 року та Ліцензійного договору про передачу права на використання торгівельної марки від 02.01.2007 року на користь нерезидента, який є резидентом Королівства Нідерланди, в розумінні Конвенції, застосовував відповідні ставки оподаткування до доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, передбаченими вищезазначеними нормами Конвенції, а саме, для дивідендів 5%; для процентів 10%; для роялті 0%.

Той факт, що Товариство під час оподаткування доходів нерезидента застосовувало ставки, встановлені відповідними нормами вказаної вище Конвенції підтверджується змістом, зокрема, стор. 46 Акту перевірки.

З аналізу доводів та підстав наведених сторонами, та наданих ними доказів, керуючись нормами чинного законодавства України, суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що доводи Позивача спростовують доводи Відповідача щодо неправомірного застосування Позивачем положень Конвенції, а саме застосування положень Конвенції до правовідносин з виплати доходу на користь нерезидента України, з джерелом його походження з України, а також застосування ставок податку на прибуток передбачених Конвенцією відносно доходів (дивідендів, процентів, роялті) виплачених на користь компанії-резидента Королівства Нідерландів, з джерелом їх походження з України.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність доводів Відповідача щодо заниження податку на доходи нерезидентів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України у сумі 20760,00 грн. в т. ч. за 2005 рік 7950грн., за 2006 рік 12810 грн., відтак є протиправним застосування штрафних санкцій у розмірі 41520,00 грн. передбачених підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (Закону №2181).

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0, яким визначено позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) у суму 856 грн., з яких 686 грн. 00 коп. за основним платежем, 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судом встановлено наступне.

Під час проведення відповідачем перевірки правильності визначення суми валових витрат за ІІ кв. 2007 встановлено завищення валових витрат у розмірі 2745,45 грн. В якості обставин, якими Відповідач обґрунтовує наявність факту порушення податкового законодавства, в Акті перевірки зроблені посилання на підпункт 5.3.9 пункт 5.3 статті 5, підпункт 5.4.8 пункт 5.4 статті 5 Закону оподаткування прибутку підприємств, а також зазначено, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат за ІІ квартал 2007 року суму витрат по проживанню в готелі ОСОБА_1, відрядженого до Німеччини на термін з 25.06.2007 по 28.06.2007р., (Наказ від 22.06.2007 року №19/2007) у розмірі 2754,45грн., не підтверджену відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Миколаївський окружний адміністративний суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення Позивачу податкового зобовязання у суму 856 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0, яким визначено позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000).

Так, Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, визнаються витратами подвійного призначення, що включаються до складу валових витрат з певними особливостями (обмеженнями). Зокрема, підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до валових витрат включаються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

При цьому, абзацом другим підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо визначено, що витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді, зокрема, рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Також судом встановлено, що до перевірки було надано рахунок з готелю та інші визначені підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» підтверджуючи документи, що підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю Позивача, зокрема, посвідчення про відрядження №3 від 28.06.07р., виданого виконавчому директору підприємства ОСОБА_1, відрядженому до Німеччини на термін з 25.06.07р. по 28.06.07р. та наказ №19/2007 від 22.06.07р., рахунок з готелю, який засвідчує вартість витрат на проживання.

З наказу вбачається, що виконавчий директор товариства (ОСОБА_1.) був направлений у відрядження до Німеччини для налагодження технічних та комерційних двосторонніх звязків з суднобудування між ТОВ «Алевайнсе-Україна»та Групою компаній Акер Ярдс (Aker Warnemunde Operations GmbH), обговорення можливості підписання та умов підписання контрактів з будування суден на ВАТ «Дамен Шіпярдс Океан», Україна. Відтак мета відрядження повязана з напрямками господарської діяльністі Позивача.

З аналізу доводів та підстав наведених сторонами, доказів наданих сторонами, керуючись нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що Відповідачем безпідставно включено до складу валових витрат за ІІ квартал 2007 року суму витрат по проживанню в готелі ОСОБА_1, відрядженого до Німеччини у сумі 2745,45 грн., відтак і застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 є протиправним.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) у сумі 35,80 грн., з яких 35,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд встановив наступне.

В процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 31.03.08р. №0000012200/0, за результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення - рішення від 31.03.08р. №0000012200/0 Державною податковою адміністрацією у Миколаївської області прийняте Рішення про результати розгляду повторної скарги від 26.06.08р. №1755/10/25-014, яким було донараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 35,80 грн.

На підставі Рішення ДПА у Миколаївської області від 26.06.08р. №1755/10/25-014 про результати розгляду повторної скарги, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва винесла податкове повідомлення - рішення від 02.07.08р. №0000032200/2. Відповідач вважає, що зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно з підстав зазначених у рішенні ДПА у Миколаївської області від 26.06.08р. №1755/10/25-014 про результати розгляду повторної скарги, а саме у звязку з безпідставним включенням до складу валових витрат за ІІ квартал 2007 року суми витрат по проживанню в готелі виконавчого директора ОСОБА_1, відрядженого до Німеччини, у сумі 2745,45 грн. та не правомірним розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, а саме заниженням штрафних санкцій на 35,80 грн.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, Рішенням ДПА у Миколаївської області від 26.06.08р. №1755/10/25-014 про результати розгляду повторної скарги та прийнятим на їх підставі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва податкового повідомлення рішення від 02.07.08р. №0000032200/2 яким визначено Позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 35,80 грн. (код платежу 11021000).

Судом встановлено, що нарахування фінансової санкції передбаченої підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 здійснюється у разі донарахування сум податкового зобов'язання платнику податків за результатами проведення документальної перевірки результатів діяльності платника податків. Висновки за результатами проведення перевірки, щодо безпідставного (неправомірного) включення до складу валових витрат за ІІ квартал 2007 року суми витрат по проживанню в готелі ОСОБА_1, відрядженого до Німеччини на термін з 25.06.2007 по 28.06.2007р., у розмірі 2754,45 грн., з підстав зазначених вище, не базуються на правових нормах, а відтак і застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 є протиправним.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0, яким Позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 240499,00 грн. (код платежу 14010100), з яких 160305,00 грн. за основним платежем, 80194,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судом встановлено.

За результатами проведеної перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість відповідачем встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 160305 грн.

Матеріали справи свідчать, що в якості обставин, якими обґрунтовано наявність факту порушення податкового законодавства (заниження скоригованого податкового зобовязання з ПДВ) в Акті перевірки та доповненнях до заперечень відповідача зроблені посилання на те, що надані до перевірки контракти про надання послуг з інжинірингу суден з нерезидентом Алевайнсе Норд Б. В. (Нідерланди) (контракти №17 від 14.01.2005 року, №15 від 14.04.2005 року, №20 від 14.04.2005 року, №21 від 01.08.2005 року, №22 від 01.12.2005 року, №23 от 05.01.2006 року, №24 від 05.01.2006 року, №27 від 12.05.2006 року та №29 від 02.01.2007 року не містять в собі адреси електронної скриньки (Е ), на яку мають бути відправлені результати передбачених контрактом послуг, та адреси електронної скриньки (Е ), з якої має бути здійснена відправка результатів передбачених контрактом послуг.

Надання послуг інжинірингу оформлюється актами здачі прийняття робіт (надання послуг), які не містять в собі інформації з якої саме електронної скриньки (Е ) було здійснено відправку результатів передбачених контрактом послуг, та на яку саме електронну скриньку (Е ail) було здійснено відправку результатів передбачених контрактом послуг.

Документів, підтверджуючих перетин фахівцями ТОВ «Алевайнсе Україна»митного кордону України, з метою надання послуг за місцем реєстрації покупця нерезидента Алевайнсе Норд Б. В. (Нідерланди) до перевірки не надано.

У ході проведення перевірки, документи, які підтверджують факт надання послуг по інжинірингу за місцем реєстрації покупця нерезидента Алевайнсе Норд Б. В. (Нідерланди) не надано, а саме:

- документи, що підтверджують факт надання послуг по інжинірингу, передбачених контрактами, безпосередньо за місцем реєстрації покупця нерезидента Алевайнсе Норд Б. В. (Нідерланди) (накази про відрядження відповідних фахівців до Нідерландів, документи, підтверджуючі перетин фахівцями митного кордону України, тощо);

- відсутність угод, за якими передбачено надання послуг по підключенню (використанню) мережі Інтернет, документи, що підтверджують наявність електронної скриньки (Е il) в контрактах на інжиніринг та актах приймання здачі послуг по інжинірингу;

- документи, що підтверджують наявність спеціального програмного забезпечення, яке використовується для виконання послуг по інжинірингу, угоди на придбання програмного продукту, специфікацій програмного продукту, з визначенням ліцензій па право використання програмного забезпечення.

З вище зазначених доводів відповідач дійшов висновку, що фактично ТОВ “Алевайнсе Україна»здійснювались поставки послуг з інжинірингу, місце надання яких знаходиться на митній території України, відтак відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснювались з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., №168/97-ВР, послуги, які надавались Позивачем, підлягали оподаткуванню на загальних підстава за ставкою 20 відсотків.

Суд не може погодитись з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 31.03.08р. №0000652300/0, яким Позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 240499,00 грн. (код платежу 14010100), з яких 160305,00 грн. за основним платежем, 80194,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Алевайнсе Україна»(Україна) та ЗАТ «Алевайнсе Норд Б.В.»(Королівство Нідерланди) укладені контракти про надання послуг з інжинірингу суден №17 від 14.01.2005 року, №15 від 14.04.2005 року, №20 від 14.04.2005 року, №21 від 01.08.2005 року, №22 від 01.12.2005 року, №23 от 05.01.2006 року, №24 від 05.01.2006 року, №27 від 12.05.2006 року та №29 від 02.01.2007 року. Зі змісту послуг, які надавались за цими контрактами, суд дійшов до висновку, що послуги підпадають під термін "інжиніринг", визначення якого наведено в пункті 1.36 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зі змісту контрактів вбачається, що ТОВ «Алевайнсе Україна»надавало послуги з інжинірингу суден, а саме: проведення конструкторського опрацювання проекту судна у відповідності до вимог класифікаційного товариства, з розробкою відповідних рекомендацій які у формі малюнків, діаграм, таблиць, індивідуальних креслень, пояснень повинні надсилатися Замовнику по мірі розробки електронною поштою та використовуються ним для розробки технічної документації для монтажу судна; провадження інженерно-технічного нагляд за монтажем електроустаткування та його підключенням з наданням рекомендацій щодо корегування та оформлення технологічної документації; проводження інженерно-технічний нагляд за пусконалагоджувальними роботами у період швартових та ходових іспитів, предявлення устаткування класифікаційному товариству та замовнику судна з наданням Замовнику консультації та рекомендації щодо корегування та оформлення робочої документації, яка передається їм на судно.

На підставі контрактів замовнику виставлявся рахунок фактура, на підставі якого з поточного рахунку замовника було проведено оплату першого етапу надання послуги, а саме конструкторського опрацювання проекту судна. Кошти було отримано на поточний рахунок ТОВ «Алевайнсе Україна».

Надання послуг з конструкторського опрацювання проекту судна розпочалося після отримання поштою підписаного зі сторони замовника Контракту і документації технічного проекту судна на жорсткому носії (компакт-диск) і тривало до підписання Акту здачі-прийняття робіт.

Підготовка рекомендацій проводилась інженерами відділу інженерно-технічного супроводження проектів в офісі підприємства, сканувалися і передавалися з поштової скриньки відділу інженерно-технічного супроводження проектів auengineer@damen-okean.com на поштову скриньку підприємства alewijnse@damen-okean.com. Після цього рекомендації у формі малюнків, діаграм, таблиць, індивідуальних креслень, текстових пояснень надавалися в офісі замовника шляхом їх передачі з поштової скриньки підприємства alewijnse@damen-okean.com на поштову скриньку менеджерів проекту, ОСОБА_6 (ОСОБА_6), е-mail m.terpstra@alewijnse.nl. ОСОБА_7 (ОСОБА_7, e-mail S.Weijer@alewijnse.nl), або на факс замовника +310512-549166. Зазначене твердження підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, зокрема, роздруківкою з бази даних контактів електронної пошти підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, аналогічно здійснювалось надання послуг по другому і третьому етапам. Оплата по другому та третьому етапу була отримана на поточний рахунок Позивача на підставі рахунків фактур, а факт надання послуг підтверджено актом здачі-прийняття робіт.

Усі акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) оформлювались ТОВ «Алевайнсе Україна»і надсилались на адресу замовника, який зі своєї сторони підписував документи і направляв їх на адресу підприємства. Акти зі сторони замовника підписувались виключно після ознайомлення з зауваженнями та пропозиціями, які надавались ТОВ «Алевайнсе Україна»за результатами проведеної їм роботи. Переважна більшість зауважень та пропозицій були прийняті замовником.

Судом встановлено, що надання послуг проводилось з використанням компютерної техніки та компютерних програм, які не потребують ліцензій, зокрема, Linux, Open office, Adobe Acrobat Reader. Зазначена обставина також відображена в Акті перевірки та запереченнях відповідача.

Наявність серверу www.alewijnse.nl і факсу з номером 0512-549166 підтверджується наявністю штампу замовника на сторінках контрактів. Наявність поштової скриньки Позивача підприємства підтверджується її зазначенням на штампі підприємства, який використовується у повсякденній діяльності підприємства з 2004 року (відбиток штампу в копії трудової книжки виконавчого директора підприємства ОСОБА_1 додається). Наявність у Позивача поштових скриньок також підтверджується Актом перевірки (ст. 28).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У звязку з прийняттям Закону України від 25.03.05р. №2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», які значною мірою вплинули на визначення об'єкта оподаткування та на застосування ставки податку. Зокрема, внаслідок цих змін, об'єкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з їх місця поставки. При цьому, місце поставки послуг, у свою чергу, має визначатися за правилами, встановленими пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при наданні послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями (інших аналогічних послуг), в разі якщо покупці, яким надаються вищенаведені послуги, проживають за межами митної території України, місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання.

При цьому Позивач зазначив, що послуги, які являються предметом контрактів №17 від 14.01.2005 року, №15 від 14.04.2005 року, №20 від 14.04.2005 року, №21 від 01.08.2005 року, №22 від 01.12.2005 року, №23 від 05.01.2006 року, №24 від 05.01.2006 року, №27 від 12.05.2006 року та №29 від 02.01.2007 року, підпадають під термін "інжиніринг", визначення якого наведено в пункті 1.36 статті 1 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Обовязковими для Товариства умовами зазначених вище контрактів передбачено, зокрема те, що в процесі надання послуги Товариство надає замовнику консультації та рекомендації інженерно-технічного характеру. Для виконання зобовязань по цим контрактам Товариство надає інженерів відповідної кваліфікації з складу інженерно-технічного відділу підприємства тощо.

Таким чином, з огляду на приписи підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 6.1 та 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», господарські операції Позивача, які є предметом перелічених в Акті перевірки контрактів, не є оподатковуваними ПДВ операціями, оскільки місцем їх поставки, згідно імперативу п. 6.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідних положень контрактів, укладених Товариством, вважається Королівство Нідерланди, а не митна територія України.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Центральний податковий орган України (ДПА України) у своїх розясненнях податкового законодавства неодноразово наголошував на тому, що з внесенням змін до Закону «Про податок на додану вартість»Законом України від 25.03.05р. №2505-IV порядок оподаткування операцій з надання послуг не залежить від місця їх використання та споживання, а залежить від місця їх поставки.

Місце поставки послуг визначається за правилами, встановленими пунктом 6.5 статті 6 Закону «Про податок на додану вартість». Вищенаведений висновок про те, що місце поставки послуг визначається за правилами, встановленими пунктом 6.5 статті 6 Закону «Про податок на додану вартість»міститься, зокрема, у таких листах ДПА України від 17.06.05р. №12154/7/15-2317; від 19.07.05р. №6773/6/15-2315; від 06.08.05р. №7497/6/15-2315; від 17.10.05р. №8073/я/16-1515-26; від 17.10.05р. №20722/7/16-1517-26; від 17.10.05р. №9979/6/16-1415; від 21.11.05р. №23256/7/16-1517; від 10.01.06р. №28/7/16-1517; від 17.03.06р. №5067/7/16-1517-12; від 19.04.06р. №4440/6/16-1515, №7441/7/16-1517; від 27.04.06р. №8002/7/16-1517-26; від 15.05.06р. №9105/7/16-1517-23; від 06.07.06р. №12710/7/16-1517; від 12.09.06р. №17002/7/16-1517; від 28.09.06р. №18049/7/16-1517-8; від 27.10.06р. №12252/6/16-1515-26; від 02.12.06р. №13626/6/16-1515-04 тощо.

Зокрема в листі ДПА України від 23.12.2008р. №26903/7/16-1517, що носить характер узагальнюючого податкового розяснення, міститься висновок про те, що за обставин аналогічним тим, що наведені в Акті перевірки, при наданні послуг нерезидентам, які не мають постійного представництва на території України, місцем поставки таких послуг на підставі підпункту «д»пункту 6.5. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається місце поза межами митної території України і такі операції не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, мають місце розяснення вищого податкового органу України з протилежною правовою позицією ніж та, що зазначена у листах ДПА України наведених вище. Зазначена позиція наведена, зокрема, у листах ДПА України від 04.05.2005р. №3792/6/15-2415; від 19.07.2005р. №6773/6/15-2315; від 23.02.2006р. №3405/7/16-1517; від 27.02.2006р. №3537/7/16-1517.

Зокрема, в листі ДПА України від 04.05.2005р. №3792/6/15-2415 міститься висновок про те, що за обставин аналогічним тим, що наведені в Акті перевірки, послуги надаються нерезиденту на митній території України, відтак підлягають обкладанню ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Згідно підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Підпунктом "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181 встановлено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0, яким визначено 240499,00 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість (код платежу 14010100), з яких 160305,00 грн. за основним платежем, 80194,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями прийняте з порушенням чинного в Україні законодавства, без врахування норм, які підлягають застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000022200/0, яким визначено 62280,00 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11020500), з яких 20760,00 грн. за основним платежем, 41520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0, яким визначено 856 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000), з яких 686 грн. 00 коп. за основним платежем, 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2, яким визначено 35,80 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000), з яких 35,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0, яким визначено 240499,00 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість (код платежу 14010100), з яких 160305,00 грн. за основним платежем, 80194,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе - Україна»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що Позивачем заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд присуджує понесені ним судові витрати до відшкодування.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе - Україна» задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000022200/0.

3.Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000012200/0.

4.Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0000032200/2.

5.Визнати не чинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 31.03.08р. №0000652300/0.

6.Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Алевайнсе - Україна» (код ЄДРПОУ 31946476) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник