Постанова № 20571149, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-13640/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Карпяк О.О.

при секретарі Голуб О.Є.

За участю представників:

від позивача Галуга Я.І.

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Мережа концептуальних авторських ресторанів "!Фест!"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Галицького району м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0002062321 від 24.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, на підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002062321 від 24.11.2011 року, відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобовязання в сумі 21235, 00 грн., (16988, 00 грн. за основним платежем та 4247, 00 грн. штрафні санкції). Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та оскаржуваним рішенням, не узгоджує суму податкового зобовязання, яка визначена у податковому повідомленні рішенні та вважає його таким що винесене на основі невірних висновків, які суперечать законодавству. На підтвердження реальності операцій подав первинні документи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задоволити.

Представник відповідача двічі в судове засідання не зявився, причин не явки не повідомив, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розписками, заперечень на позов не подав.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, двічі не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання та не повідомив про причин неявки, відтак в прядку ч.4 с.128 КАС України розгляд справи не відкладався і справа вирішувалась на підставі наявних у ній доказів. Повний текст постанови виготовлений і підписаний 26 грудня 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 28.10.2011 року № 1021 ДПІ в Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Мережа концептуальних авторських ресторанів «! Фест»(далі позивач) з питань з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «ВТ Техбуд»(ЄДРПОУ 36873235) за результатами якої складено акт перевірки від 10.11.2011 року № 4044/23-209/35101387 (далі акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки ,податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «Фест»завищено податковий кредит на загальну суму 16988, 12 грн., в тому числі за грудень 2010 р. на суму 16988, 12 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТзОВ «ВТ- Техбуд»по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 24.11.2011 року № 0002062321, яким визначено позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 21235 грн., в тому числі за основним платежем 16988 грн. та за штрафними санкціями 4247 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що за результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ та проведеного аналізу розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, та згідно з результатами автоматизованого співставлених даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України встановлено розбіжність в частині формування ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «Фест» податкового кредиту від ТзОВ «ВТ- Техбуд» у грудні 2010 року на суму 16988, 12 грн. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова направлено акт від 01.03.2011 № 158/23-118/36873235 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ- Техбуд»(код ЄДРПОУ 36873235) з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. В акті перевірки відповідач вказує, що для здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВТ Техбуд»не мало виробничих потужностей, власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчить дані декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, який поданий з нульовими показниками; ТзОВ «ВТ- Техбуд»не мало достатньої кількості трудових ресурсів тому відповідач вважає, що ТзОВ «ВТ- Техбуд»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «ВТ - Техбуд»позивач надав суду наступні документи: договір №04/12 виконання підрядних робіт від 04.12.2010 року, акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт, локальний кошторис №2-1-1, податкові накладні № 29/10-05 від 29.10.2010 р. та № 346 від 31.12.2010 р., виписані ТзОВ «ВТ- Техбуд»для ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «! Фест» на суму 4949, 61 грн., в тому числі ПДВ 988, 12 грн. та 80 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 000,00 грн., договір купівлі продажу нежитлових приміщень, акт прийому передачі нежитлових приміщень від 28.09.2010 року, копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

04.12.2010 року між ТзОВ «ВТ-Техбуд»(підрядник) та позивачем укладено договір №04/12 про виконання підрядних робіт. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, підрядник зобовязується виконати на обєкті замовника за адресою м. Львів, вул. Карбишева, 9 своїми силами, інструментами, механізмами будівельні роботи, вартістю згідно кошторисом, що додається до цього договору із дотриманням технічних умов, ДБН. Перелік робіт зазначається у технічному завданні, яке замовник письмово погоджує з підрядником, що є невідємною частиною цього договору. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Перелік наданих підрядником матеріалів відображається в актах виконаних робіт. Позивачем також подано копії технічного завдання, акти приймання виконаних підрядних робіт, локальний кошторис, податкові накладні. Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що приміщення, у якому здійснювались будівельні роботи по цьому договору належить на праві власності позивача.

Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АЖ № 365491, ТзОВ «ВТ- Техбуд»є зареєстрованим субєктом підприємницької діяльності з 09.04.2010 року та до основних видів його діяльності відноситься будівництво будівель, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними метеріалами, діяльність у сфері інжирінгу, будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхів спортивних споруд, надання інших комерційних послуг.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №059439 від 29.10.2008 року (копія є в матеріалах справи), до основних видів діяльності позивача належить:діяльність барів, кафе, ресторанів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інша поліграфічна діяльність.

Таким чином, операції по вказаному договору були використані позивачем у його господарській діяльності, оскільки будівельні роботи здійснювались для подальшого функціонування в приміщенні за адресою м. Львів, вул. Карбишева, 9 магазину.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Таким чином, всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ «ВТ - Техбуд».

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, прядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (договору виконання підрядних робіт від 04.12.2010 року, акта приймання виконаних підрядних робіт, локального кошторису, податкових накладних, договору купівлі продажу нежитлових приміщень, акта прийому передачі нежитлових приміщень) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання (робіт,послуг) по ремонту приміщення, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростована.

По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість»не повязує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача ТзОВ «ВТ- Техбуд» включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента та про дані обставини не вказується в акті перевірки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту позивачем виконані.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів, то слід зазначити наступне.

Обставини, на які посилається орган державної податкової служби викладені в акті перевірки контрагента ПП «ВТ - Техбуд», складеного ДПІ в Шевченківському районі у м. Львова 01.03.2011 року № 158/23-118/36873235 та обґрунтовуються відсутністю в контрагента виробничих потужностей, власних офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів у володінні та трудових ресурсів.

Дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, оскільки відповідачем не доведено, що надані послуги та роботи потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів, не досліджено і не відображено в акті перевірки кількість працівників, які працювали на підприємстві контрагента.

А тому, висновки органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «ВТ - Техбуд», які ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента, без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача не можуть бути обґрунтованими. При перевірці податковим органом не досліджувалось питання наявності у контрагента приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів належним способом, жодних запитів до Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки чи до УДАІ, центри зайнятості не скеровувалось, не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди контрагентом офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів, трудових договорів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про завищення суми податкового кредиту, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 24.11.2011 року № 0002062321.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»(адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 7/1-Б) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна