Постанова № 20571033, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-6586/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Балуцький Р.М.;

від відповідача : Карпин Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства “Фірма “Центуріон” до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі від 28.12.2010 р. №0002132302/0/37245,

встановив:

Адміністративний позов заявлено малим приватним підприємством “Фірма “Центуріон” до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 28.12.2010 р. №0002132302/0/37245 по податку на додану вартість на суму 8750,10 грн., у т.ч. за основним платежем 5833,40 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 2916,70 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 20.09.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, вважаючи, що отримання позивачем послуг від ПП “Оптіма-Інформ” по договору №78 від 30.04.2010 р. завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки ПП “Оптіма-Інформ” не включило до податкових зобовязань за травень 2010 р. суму ПДВ 5833,40 грн. Посилається на фактичне виконання договору, отримання послуг та сплату податку в ціні товару. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, наведених в письмовому запереченні. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 20.12.2010 р. №3131/23-2/13825736 “Про результати позапланової документальної перевірки малого приватного підприємства фірми “Центуріон” ЄДРПОУ 13825736 з питань взаємовідносин з ПП “Оптіма-Інформ” за період травень 2010 р.” було встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.3., 7.4.1., 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, що полягало у віднесенні позивачем до податкового кредиту у травні 2010 р. податку на додану вартість в сумі 5833,40 грн. Висновки акту ґрунтуються на нікчемності правочину договору №78 від 30.04.2010 р. з ПП “Оптіма-Інформ”, укладаючи який позивач діяв без належної обачності щодо стану контрагента. Констатовано, що згідно акту ДПІ у Франківському районі м. Львова від 17.09.2010 р. №4250/23-2/36828528 позапланової невиїзної перевірки ПП “Оптіма-Інформ”, даний контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, пояснень з питань відносин з контрагентами не надав, для здійснення господарських операцій не мав необхідних потужностей і подавав декларації з нульовими показниками.

З цієї підстави відповідачем було винесеного оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 р. №0002132302/0/37245 по податку на додану вартість на суму 8750,10 грн., у т.ч. за основним платежем 5833,40 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 2916,70 грн. Рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак було залишено без змін вищестоящими податковими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2010 р. між позивачем (замовник) та ПП “Оптіма-Інформ” (виконавець) був укладений договір №78, за яким виконавець зобовязався технічно обслуговувати мережу кабельного телебачення замовника, яка знаходиться на території м. Львова в межах вулиць Липи, Підголоско, Панча, Чорновола, Варшавської, Плужника, Соснової, Макарика, Кошиця, Окуневського, Липинського, Хімічної, Сорочинської, Джерельної (п. 1.1.). При цьому, виконавець має право залучати на договірних засадах при наданні послуг по даному договору без додаткового узгодження із замовником фахівців різного профілю (юридичних та фізичних осіб або найманих працівників виконавця (п. 2.1.1.), чим спростовуються посилання відповідача на відсутність у ПП “Оптіма-Інформ” необхідних потужностей для самостійного надання зазначених послуг. Вартість послуги визначена сторонами 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (п. 4.1.).

З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, актом від 31.05.2010 р. №ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним сторонами без зауваження. Платіжними дорученнями від 28.09.2010 р. №368 на 20000 грн. на від 28.09.2010 р. №216 на 15000 грн. підтверджується факт оплати зазначених послуг та, відповідно, сплату податку на додану вартість в їх ціні позивачем. Позивачем була отримана податкова накладна від 31.05.2010 р. на відповідну суму.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи, зокрема, Витягу з ЄДРПОУ вбачається, що ПП “Оптіма-Інформ” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виключене не було, дані про відсутність його за юридичною адресою не зазначені.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобовязань встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними і скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі від 28.12.2010 р. №0002132302/0/37245.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства Фірма “Центуріон” (79022, м. Львів, вул. Виговського 29А; ЄДРПОУ 13825736) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26.12.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.