Постанова № 20570971, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-10073/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Катков М.Ю.;

від відповідача : не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтажпроект” до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі від 28.04.2011 р. №0000422350,

встановив:

Адміністративний позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтажпроект” до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі від 28.04.2011 р. №0000422350 по податку на додану вартість на суму 3893 грн., у т.ч. за основним платежем 3144 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 779 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 20.09.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення вважаючи, що отримання позивачем послуг від ПП “Галторгцентр” по договору №02/03-09 від 02.03.2009 р. завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки ПП “Галторгцентр” не включило до податкових зобовязань за відповідний період суму ПДВ з вказаної операції, перебуває в стадії банкрутства, належить до підприємств групи ризику, які не виконують свої податкові зобовязання. Посилається на фактичне виконання договору, отримання послуг та сплату податку в ціні товару. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Посилається на нікчемність правочину. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 14.04.2011 р. №178/232/30790714 “Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтажпроект”, код ЄДРПОУ 30790714 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП “Галторгцентр”, код ЄДРПОУ 36078690 за період з 09.09.2008 по 26.10.2010” було встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.3., 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, що полягало у завищенні позивачем податкового кредиту у квітні та липні 2009 р. на загальну суму 3114 грн. Висновки акту ґрунтуються на даних системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за якими виявлено розбіжність у даних щодо податкового кредиту позивача та податкового зобовязання його контрагента ПП “Галторгцентр”, яке з 2-го кварталу 2009 р. не подавало звітності, не має необхідних потужностей для фактичного виконання зобовязань та підпадає під критерії відбору субєктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам.

На підставі вказаного акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі від 28.04.2011 р. №0000422350. по податку на додану вартість на суму 3893 грн., у т.ч. за основним платежем 3144 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 779 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2009 р. між позивачем (покупець) та ПП “Галторгцентр” (продавець) був укладений договір поставки №02/03-09, за яким покупець купує обладнання і матеріали згідно виставленого рахунку.

Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковими накладними №РН-4-23001 від 23.04.2009 р., №РН-4-30002 від 30.04.2009 р., №РН-7-28001 від 28.07.2009 р., за якими позивач придбав зазначений у них товар, відповідними податковими накладними.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ПП “Галоптцентр” з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату існування відповідних відносин виключене не було.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р. первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобовязань встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 28.04.2011 р. №0000422350.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтажпроект” (79054, м. Львів, вул. Садова 2А; ЄДРПОУ 30790714) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26.12.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.