Постанова № 20570650, 26.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р. № 2а-9703/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Козьміна А.М.

представників сторін:

від позивача Рісна Ю.Б.;

від відповідача Томашівський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Альте»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство “Альте” звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001202320/8198 від 07.04.2011 року та № 0001222320/8200 від 07.04.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить його задовольнити. Покликається на те, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток в сумі 3814414,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року в сумі 364792,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 3449622,00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 3051 531,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 6 635,00 грн., за травень 2010 року на суму 33 160,00 грн., за липень 2010 року на суму 28 291,00 грн., за серпень 2010 року на суму 2 151 169,00 грн., за вересень 2010 року на суму 832 277,00 грн., не відповідають дійсності та чинному законодавству, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001202320/8198 та №0001222320/8200 від 07.04.2011 року.

Пояснила, що під час перевірки позивачем надано оригінали первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт передачі товару від ПП “Альте” до контрагентів. Крім цього, стверджує, що поставлений контрагентам товар повністю оплачений останніми, що додатково підтверджує факт отримання ними вказаного товару. Дохід від реалізації товару включений ПП “Альте” до складу валового доходу відповідного періоду та відображений у деклараціях з податку на прибуток ПП “Альте”. Також згідно виданих податкових накладних позивачем повністю відображено вказані зобов'язання у податковій декларації з податку на додану вартість.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, зазначив, що позивачем не представлено до перевірки відповідних первинних документів, які свідчать про транспортування техніки. Крім цього, відповідач стверджує про неможливість здійснення господарських операцій з огляду на відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності позивача.

У судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Львівській області проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства “Альте” за період з 22.03.2010 р. по 31.12.2010 р.,

За результатами перевірки складено Акт від 15.03.2011р. № 35/23-а/37030580, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова 07 квітня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001202320/8198 та №0001222320/8200, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем “Податок на прибуток”: за основним платежем у розмірі 3814414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 953603,50 грн., та “Податок на додану вартість”:за основним платежем у розмірі 3051532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 762883,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, складеного працівниками ДПІ, підставами для донарахування сум податкових зобовязань стали висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позивачем застосовано заходи досудового врегулювання спору шляхом подання адміністративних скарг на вказані податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПА у Львівській області від 17.06.11 р. № 16648/10/25-005/1294 та рішенням ДПА України від 26.08.2011р. №15398/6/25-0115 позивачу було відмовлено у задоволенні скарг.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №26/05-01, укладеного 26.05.2010 р. ПП “Альте” із ПП «Альфа Ресурс», та згідно накладних № 29/06 1 від 29.06.2010 р. на суму 300000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50000,00 грн., № 16/07 від 16.07.2010 р. на суму 345000,00 грн. в т.ч. ПДВ 57500,00 грн., № 09/07 від 09.07.2010 р. на суму 300000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50000,00 грн., № 12/07 від 12.07.2010 р. на суму 240000,00 грн. в т.ч. ПДВ 40000,00 грн. ПП «Альте»поставлено ПП «Альфа Ресурс»побутову техніку на загальну суму 1185000,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №05/07-01, укладеного 05.07.2010 р. ПП “Альте” із ПП «Домус Плюс», та згідно накладної № 22/07 від 22.07.2010 р. ПП «Альте»поставлено ПП «Домус Плюс» побутову техніку на загальну суму 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №08/04-01, укладеного 08.04.2010 р. ПП “Альте” із ПП «ФПК «Каскад», та згідно накладних № 26/04 1 від 26.04.2010 р. на суму 203365,00 грн. в т.ч. ПДВ 33894,17 грн., № 27/05 1 від 27.05.2010 р. на суму 313000,00 грн. в т.ч. ПДВ 52 166,67 грн., № 16/06 1 від 16.06.2010 р. на суму 94000,00 грн. в т.ч. ПДВ 15666,67 грн., № 17/06 1 від 17.06.2010 р. на суму 140000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23333,33 грн., № 22/06 1 від 22.06.2010 р. на суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 23/06 1 від 23.06.2010 р. на суму 137000,00 грн. в т.ч. ПДВ 22833,33 грн., № 24/06 1 від 24.06.2010 р. на суму 90413,00 грн. в т.ч. ПДВ 15068,83 грн., № 30/06 1 від 30.06.2010 р. на суму 80000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 05/07 від 05.07.2010 р. на суму 135000,00 грн. в т.ч. ПДВ 22 500,00 грн., № 19/08 від 19.08.2010 р. на суму 244000,00 грн. в т.ч. ПДВ 40666,67 грн. ПП «Альте» поставлено ПП «ФПК «Каскад»побутову техніку на загальну суму 1536778,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 01/07-01, укладеного 01.07.2010 р. ПП “Альте” із ТзОВ «КФ «Донпромторг», та згідно накладних № 30/07 від 30.07.2010 р. на суму 146 883,00 грн. в т.ч. ПДВ 24480,50 грн., № 23/08 від 23.08.2010 р. на суму 415000,00 грн. в т.ч. ПДВ 69166,67 грн., № 28/08 від 28.08.2010 р. на суму 80000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 03/09 від 03.09.2010 р. на суму 250000,00 грн. в т.ч. ПДВ 41666,67 грн. ПП «Альте»поставлено ТзОВ «КФ «Донпромторг»побутову техніку на загальну суму 891883,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №06/07-01, укладеного 06.07.2010 р. ПП “Альте” із ПП «Інтех Сервіс», та згідно накладних № 27/07 від 27.07.2010 р. на суму 122000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20333,33 грн., № 29/07 від 29.07.2010 р. на суму 91 117,00 грн. в т.ч. ПДВ 15186,17 грн., № 21/09 від 21.09.2010 р. на суму 180000,00 грн. в т.ч. ПДВ 30 000,00 грн. ПП «Альте»поставлено ПП «Інтех Сервіс»побутову техніку на загальну суму 393 117,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №02/08-01, укладеного 02.08.2010 р. ПП “Альте” із ТзОВ «Мурабе», та згідно накладних № 30/08 2 від 30.08.2010 р. на суму 524 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 87366,67 грн., № 25/08 від 25.08.2010 р. на суму 893 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 148866,67 грн., № 21/08 2 від 21.08.2010 р. на суму 885500,00 грн. в т.ч. ПДВ 147 583,33 грн., № 20/08 1 від 20.08.2010 р. на суму 1541 720,00 грн. в т.ч. ПДВ 256953,33 грн., № 14/08 від 14.08.2010 р. на суму 836000,00 грн. в т.ч. ПДВ 139333,33 грн., № 12/08 від 12.08.2010 р. на суму 1231 180,00 грн. в т.ч. ПДВ 202 196,67 грн., № 10/08 від 10.08.2010 р. на суму 943 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 157 200,00 грн., № 07/08 від 07.08.2010 р. на суму 970 780,00 грн. в т.ч. ПДВ 161796,67 грн., № 04/08 2 від 04.08.2010 р. на суму 1059 270,00 грн. в т.ч. ПДВ 176 545,00 грн., № 04/08 1 від 04.08.2010 р. на суму 890 190,00 грн. в т.ч. ПДВ 148365,00 грн., № 02/08 5 від 02.08.2010 р. на суму 1 182000,00 грн. в т.ч. ПДВ 197 000,00 грн., № 02/08 4 від 02.08.2010 р. на суму 1161 160,00 грн. в т.ч. ПДВ 193526,67 грн., № 02/08 3 від 02.08.2010 р. на суму 129 920,00 грн. в т.ч. ПДВ 21 653,33 грн., № 02/08 2 від 02.08.2010 р. на суму 142 935,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 822,50 грн., № 02/08 1 від 02.08.2010 р. на суму 429 835,00 грн. в т.ч. ПДВ 71639,17 грн. ПП «Альте»поставлено ТзОВ «Мурабе»побутову техніку на загальну суму 12803 090,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №06/05-01, укладеного 06.05.2010 р. ПП “Альте” із ТзОВ «Туріон», та згідно накладних № 31/05 1 від 31.05.2010 р. на суму 63000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 500,00 грн., № 18/06 1 від 18.06.2010 р. на суму 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., № 21/06 1 від 21.06.2010 р. на суму 60000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн., № 25/06 1 від 25.06.2010 р. на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 23/07 від 23.07.2010 р. на суму 126000,00 грн. в т.ч. ПДВ 21 000,00 грн., № 31/07 від 31.07.2010 р. на суму 20 537,72 грн. в т.ч. ПДВ 3422,95 грн., № 06/08 від 06.08.2010 р. на суму 400000,00 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 16/08 від 16.08.2010 р. на суму 140000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23333,33 грн., № 18/08 від 18.08.2010 р. на суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 20/08 від 20.08.2010 р. на суму 38 315,00 грн. в т.ч. ПДВ 6385,83 грн., № 27/08 від 27.08.2010 р. на суму 430000,00 грн. в т.ч. ПДВ 71666,67 грн. ПП «Альте»поставлено ТзОВ «Туріон»побутову техніку на загальну суму 1627 852,72 грн.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується представником відповідача, отриманий товар від ПП “Альте” є повною мірою оплачений вказаними контрагентами.

Відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далізапасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податкупокупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податкупродавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно представлених позивачем документів, оренда складу у м. Львові здійснювалась ПП “Альте” на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 21.04.2010 р. із ТзОВ фірмою «ЮКО»у період з 21.04.2010 р. по 31.08.2010 р., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг № 17/1 від 30.04.2010 р., 21/2 від 30.05.2010 р., № 23/3 від 30.06.2010 р., № 25/4 від 30.07.2010 р., № 27/5 від 31.08.2010 р.

Товар, реалізація якого проведена на користь ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг», ТзОВ «Мурабе», був імпортований ПП «Альте»від фірми "SAGITTARRIUS Corp. Suite 808, 1220 N.Market street, Wilmington, DE 19801, Country of New Castle, USA. (вантажовідправники фірми "ORIONPLUS" Sp. z o.o. 22-600 Tomaszow Lubelski,ul.Laszczowiecka 12 Польща, "Danyang Huaming Electron CO. Ltd." 388 Zhong Xing Middle Road, Houxiang Industry District Danyang Jiangsu C, та фірми "Hangzhou Direct Electronics CO Ltd." Room 1906 Feng Qi Times Building Hangzhou, Китай). Контракт №23/03-01 від 23.03.2010р. (побутова техніка). Поставка товару відбувалася за рахунок продавця; Від фірми "Hayashi Limited " Trade Register No 1050215 Flat/rm 604 Tower A New Trade Plaza on Ping Str. Shatin, Hong Kong. Вантажовідправник фірма "WHIRLPOOL EUROPE S.R.L" ("WHIRLPOOL Polska S.A.") 51-210 Wroclaw ul.Gen.T.Bora-Komorowskiego 6 Польща) контракт №02/06-01 від 02.06.2010р. (побутова техніка); Товар було доставлено перевізниками Республіки Польща (нерезидентами): фірма "Rico-Trans Transport Miedzynarodowy", фірма "Ania-Trans", фірма "Leszek I Agata Sp.z.o.o." Warszawa, фірма "P.P.H.U. DELFIN S.C." 39-400 Tarnobrzed, фірма "JADWIGA Uslugi transportowe Jadwiga Chojnacka" Warszawa Фірма "ORIONPLUS Sp.z.o.o. 22- 600 Tomaszow, фірма "PHU Stanislaw Swiatek" Mielec.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії вказаних контрактів з "SAGITTARRIUS" Corp. та "Hayashi Limited" з усіма наступними змінами та доповненнями. На підтвердження поставки товарів згідно даних контрактів позивачем представлено вантажно-митні декларації, які містять відповідні відмітки митних органів про ввезення товару на митну територію України та сплату ПДВ з вартості товару, а також акти доставки товару за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, згідно яких доставка товару до конкретно визначеного сторонами місця здійснювалась силами та засобами іноземного постачальника.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету. Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (п.п. 7.2.7. п. 7.2. ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Тому суд вважає помилковими висновки податкового органу про безпідставне віднесення ПП “Альте” сплаченої суми ПДВ при розмитненні товару до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених вантажних митних декларацій з огляду на те, що відповідачем не доведено факту використання імпортованого товару не у господарській діяльності. Вказаний товар, як встановлено судом, був проданий контрагентам ПП “Альте”, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні, договори, податкові накладні, акти доставок товару та інші документи.

Крім цього, позивачем представлено суду акт проведеної Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова виїзної позапланової перевірки ПП «Альте»з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, від 09.09.2010 р. № 480/23-4/37030580. Згідно висновків вказаного акту відповідачем не встановлено жодних порушень норм податкового законодавства при формуванні ПП “Альте” податкових зобовязань та податкового кредиту за квітень липень 2010 року, який був сформований на підставі вищевказаних договорів , накладних про поставки товарів та податкових накладних.

Крім того, судом враховано відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстрі платників ПДВ, згідно яких на час виникнення спірних відносин між ПП “Альте” та його контрагентами, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про них були відсутні дані про визнання їх банкрутами чи відсутність за місцем знаходження.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності у ПП “Альте” довіреностей на отримання товару контрагентами. Суд зазначає, що довіреність на отримання товару не є первинним документом, на підставі якого встановлюється факт наявності чи відсутності господарської операції відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не приймаються судом до уваги твердження відповідача про недекларування контрагентами ПП “Альте” податкового кредиту, сформованого за здійсненими господарськими операціями.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а тому його декларування є правом, а не обовязком платника податків.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», дата виникнення права платника податку на податковий кредит не повязана з оплатою в бюджет податку на додану вартість. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Тому покликання позивача про недекларування контрагентами ПП “Альте” податкового кредиту, сформованого за здійсненими господарськими операціями до податкової звітності, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені для цього законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за несплату податку продавцем товару. Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Покликання податкового органу про неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових зобовязань прямо суперечать не лише Закону, а й практиці Верховного Суду України, який у постанові від 22 жовтня 2010 року висловив правову позицію, що Закон України «Про податок на додану вартість»виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Що стосується покликань на нікчемність правочинів, укладених ПП “Альте” та ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг», ТзОВ «Мурабе», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, і який визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено певними доказами, що, укладаючи вищезазначені договори, на підставі яких виникло господарське зобов'язання, позивач діяв без здійснення реальної господарської діяльності.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що оскаржувані рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Судом визнаються необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду доводи відповідача про заниження податку на прибуток в сумі 3814414,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року в сумі 364792,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 3449622,00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 3051 531,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 6 635,00 грн., за травень 2010 року на суму 33 160,00 грн., за липень 2010 року на суму 28 291,00 грн., за серпень 2010 року на суму 2 151 169,00 грн., за вересень 2010 року на суму 832 277,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0001222320/8200 від 07.04.2011 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0001202320/8198 від 07.04.2011 року.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Альте»(місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Ростислава Братуня, буд. 5, кв. 4а, код ЄДРПОУ - 37030580) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Тертичний В.Г.