Постанова № 20567946, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-8352/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Солоніченко О.В.,

при секретарі: Балябі В.С.,

за участю

представника позивача : ОСОБА_1. (довіреність від 01.01.2011 року),

представника відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 07/10 від 04.01.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом прийнято до провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001292301/0 від 20 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 91899,00 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2011 провадження у справі було зупинено на підставі п.4 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України. Провадження поновлено ухвалою суду від 13.12.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення податкового органу прийнято на підставі акту перевірки у звязку з порушенням позивачем абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою відповідача встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 91590,00 грн. У звязку з відображенням у податковому обліку операцій, які не підтверджені відповідними первинними документами. При цьому перевіркою підтверджено сплату позивачем податку на додану вартість у ціні товарів (робіт, послуг). Такі висновки акту перевірки позивач вважає безпідставними, посилаючись на норми п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказує, що право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ обумовлено лише фактичною сплатою цього податку постачальникам товару та засвідчення платником податку покупцем товару факту придбання відповідними податковими накладними. Висновки податкового органу щодо необхідності підтвердження транспортними накладними та дорожніми листами операцій для їх відображення у податковому обліку позивач вважає безпідставними, оскільки цього не вимагає Закон.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлений позов, просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001292301/0 від 20 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 91899,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.187-190), в яких, зокрема, вказав, що перевіркою позивача встановлено, що позивачем протягом 2009 року було укладено договори з ПП «Європорт» про надання маркетингових послуг та про постачання товарно-матеріальних цінностей. Представник відповідача вказує, що з метою перевірки правильності формування податкового кредиту ПП «Європорт» відповідачем було направлено запит до ДПІ в Печерському районі м. Києва, на який отримано відповідь про неможливість проведення перевірки у звязку з відсутністю підприємства за юридичною адресою, про що й було внесено запис до АІС «РПП».

Представник відповідача вказав також на неможливість здійснення ПП «Європорт» господарських операцій у звязку з відсутністю у підприємства основних засобів, що встановлено за результатами аналізу звітності підприємства.

Крім того, представником відповідача зазначено про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які необхідні як підстава для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту, що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України № 88 від 24.05.1995., Законами України «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про міліцію», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» №488/346 від 29.12.1995.

Позивачем не надано до перевірки й доказів, що засвідчують склад та зміст виконаних робіт щодо надання послуг з маркетингових досліджень, що унеможливлює оцінку їх звязку з господарською діяльністю позивача та віднесення до валових витрат, та, відповідно до складу податкового кредиту підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача послався також на внесення 01.11.2010 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи ПП «Європорт» за адресою місцезнаходження.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» зареєстровано в якості юридичної особи Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.02.2007, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції в Луганській області як платник податку на додану вартість з 13.03.2007.

З 11.10.2010 по 10.12.2010 відповідачем Рубіжанською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 17.12.2010 складено акт за № 1516-2301-34933894 (а.с. 9-44).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Актом зафіксовано встановлені перевіркою, серед іншого, порушення позивачем абзацу «а» пп.7.7.2 п. 7.7., пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на суму 91899,00 грн., у тому числі за травень 2009 32083,00 грн., за червень 2009 12007,00 грн., за липень 2009 26000 грн., за серпень 2009 21500,00 грн., за вересень 209 року 309,00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем 20.12.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292301/0, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 91899,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались. Безпосередньо розмір сум визначених вказаним рішенням відповідача позивачем не оскаржувався.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 (у період, за який податковим органом здійснювалась перевірка позивача) визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон № 168). 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, N 2755-VI, прийнятий 02.12.2010, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при зменшенні сум бюджетного відшкодування ПДВ саме нормам Закону № 168.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2 ст.7 Закону 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп.7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Виходячи з вимог вказаних норм, Закону єдиною підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобовязання є податкова накладна.

Надані позивачем до матеріалів справи разом із податковими деклараціями за вказаний період отримані податкові накладні підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ (а.с.70-107).

Відповідно до пп.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181, який діяв на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується відповідачем, висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. «а» пп.7.7.2 п. 7.7., пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на суму 91899,00 грн. ґрунтуються на відсутності первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Європорт». А саме, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які необхідні як підстава для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту, що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України № 88 від 24.05.1995., Законами України «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про міліцію», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» №488/346 від 29.12.1995. , а також доказів, що засвідчують склад та зміст виконаних робіт щодо надання послуг з маркетингових досліджень, що унеможливлює оцінку їх звязку з господарською діяльністю позивача та віднесення до валових витрат, та, відповідно до складу податкового кредиту підприємства.

Проте, суд не погоджується з вказаними посиланнями відповідача, враховуючи наступне.

Наявні в матеріалах справи договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, в яких позивач виступає покупцем, містять умову, що датою постачання товару вважається дата відмітки на накладній при отриманні товару уповноваженим представником покупця на складі продавця. Додані позивачем до матеріалів справи рахунки-фактури до вказаних договорів, видаткові накладні, платіжні доручення та виписки з банківських рахунків підтверджують отримання позивачем передбачених договорами товарно-матеріальних цінностей (а.с.70-107).

Склад та зміст наданих позивачу ПП «Європорт» маркетингових послуг позивач підтвердив в судовому наданням копій Звітів по вивченню ситуації та перспектив ринку (а.с.216-227). Неможливість надання вказаних звітів під час проведення перевірки податковому органу позивач обумовлює здійсненням органами податкової міліції виїмки документів, що зафіксовано відповідним протоколом від 25.06.2011 (а.с.181-186).

Суд не бере також до уваги твердження позивача про неможливість проведення перевірки ПП «Європорт» у звязку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, оскільки закон не ставить правомірність формування податкового кредиту в залежність від результатів зустрічних перевірок.

Крім того, як вбачається з наданої представником відповідача довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.201-205), запис про відсутність ПП «Європорт» за адресою місцезнаходження внесено 01.11.2010, при тому що наявні матеріали справи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Європорт» протягом 2009 року.

Зважаючи на наведені обставини, відповідач не мав підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, відтак, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001292301/0 від 20 грудня 2010 року вбачається неправомірним та, відповідно, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з банківської квитанції, доданої до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3, 40 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 03,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст . 158 - 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0001292301/0 від 20 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 91899,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» вартість витрат по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

< Текст >

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 26 грудня 2011 року.

СуддяО.В. Солоніченко