Постанова № 20566526, 22.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-2931/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П.,

при секретарі Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Вставська Т.В., Замідянська Н.М.,

відповідача Бобух С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування акту та рішення субєкта владних повноважень,?

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.07.2011р. №1873 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «НВП «Радій»до ДСД від 30.06.1998р. код ТРДПАУ 300112054; визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.07.2011р. №0001042330, яким ЗАТ "НВП"Радій" по ДСД від 30.06.1998 року (код300112054) було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 783175 грн., штрафних санкій 1 грн. на загальну суму 783176 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки відповідачем встановлено, заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 783175 грн., у тому числі за січень 2011р. 783175 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за ТМЦ отриманих від ТОВ «Свенварт», по правочинах, які відповідач вважає нікчемними.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача зазначає, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Свенварт»підтверджена належним чином складеними первинними документами, а тому дії відповідача є неправомірними, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог ст. 77, 78 Податкового кодексу під час прийняття оскаржуваного наказу, а тому останній підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків.

В судовому засіданні 22.12.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 27.12.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Свенварт»за період з 01.01.2011р. по 31.01. 2011р.

Результати перевірки оформлені актом №75/23-30/300112054 від 14.07.2011 р. (т. 1 а.с.13-24).

В ході перевірки встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «НВП «Радій»по ДСД від 30.06.98р. з ТОВ «Свенварт»;

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 783175 грн., у тому числі за січень 2011р. 783175 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011р. №0001042330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 783176 грн., в т.ч. 783175 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 25).

Визначаючи позивачеві податкові зобовязання відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Свенварт».

Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, відповідач посилається на акт складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011р. №722/23-02/36857475 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт»з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту ПДВ за січень 2011р. (т. 1 а.с. 223-227).

Відповідно до вказаного акту, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Свенварт» відсутні, посадові особи за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходяться, їх місцезнаходження не відоме, а тому перевірку проведено за результатами аналізу даних електронних баз даних податкових органів. Під час перевірки зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Свенварт»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про фіктивність правочинів між вказаним товариством та його контрагентами.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Свенварт», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Свенварт»був укладений договір поставки №5500094 від 05.05.2010р. (т. 1 а.с.54-57).

На виконання умов вищевказаного договору в перевірений період (січень 2011р.) ТОВ «Свенварт»позивачеві передано ТМЦ на загальну суму 4699050,61 грн. та виписано податкові накладні №10 від 18.01.2011р. та №9 від 17.01.2011р. (т. 1 а.с. 26, 27).

Крім того, за ініціативою суду, для підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Свенварт», від останнього було витребувано копії всіх фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин з позивачем.

На виконання вимог ухвали суду від ТОВ «Свенварт»надійшов пакет документів, що підтверджують факт виконання умов договору поставки №5500094 від 05.05.2010р., в т.ч. і протягом січня 2011р. (т. 1 а.с. 53-105).

Також, за ініціативою суду від ТОВ «Свенварт» було витребувано докази декларування податкових зобовязань з ПДВ по взаємовідносинах з позивачем.

На виконання вимог суду від ТОВ «Свенварт» надійшла копія декларації з ПДВ за січень 2011р. з якої вбачається факт декларування зобовязань з ПДВ в розмірі вартості ТМЦ поставлених позивачеві у січні 2011р. (т. 1 а.с.246-252).

Таким чином, наявність вказаних документів підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Свенварт».

При цьому суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Свенварт», оскільки, як свідчить зміст акту перевірки, в ході її проведення первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій фактично не досліджувались та юридична оцінка їм не надавалась.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відомостях, які містяться в акті складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011р. №722/23-02/36857475 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт».

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказаний акт, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Свенварт», оскільки судом на підставі доказів зібраних у справі достовірно встановлено, що ТОВ «Свенварт»є реально існуючим субєктом господарювання, який здійснює господарську діяльність в розумінні ст. 3 ГК України.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «Свенварт»суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих ТМЦ, одержав податкову накладну, складену належним чином, поніс реальні витрати повязані з оплатою товару суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Свенварт».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Свенварт», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві зобовязань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправними і рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 11.07.2011р. №1873 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «НВП «Радій»до ДСД від 30.06.1998р. код ТРДПАУ 300112054 суд зазначає наступне.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра станом на час звернення до суду вже відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобовязаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень субєкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки та можливого скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення фіскального органу, яким визначено суму грошового зобовязання.

Відтак, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 05.08.2011р., тобто вже після завершення перевірки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.07.2011р. №0001042330, яким ЗАТ "НВП"Радій" по ДСД від 30.06.1998 року (код300112054) було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 783175 грн., штрафних санкій 1 грн. на загальну суму 783176 грн.

В задоленні решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 1,70 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.12.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.