Постанова № 20565500, 25.08.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КопіяСправа № 1170/2а-2024/11

Категорія статобліку - 12.3

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2011 рокум. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Флоренка О.Ю.

при секретарі Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрацій у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, скасування наказу про звільнення з органів податкової міліції, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви від 09.08.2011 р. про збільшення позовних вимог (а.с. 30) просить: визнати протиправними дії відповідача, стосовно видачі наказу від 20.09.2010 року №312-о "Про звільнення ОСОБА_1" (далі оскаржуваний наказ); зобов'язати відповідача скасувати оскаржуваний наказ; зобов'язати відповідача поновити позивача на попередній посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування штабу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за 10 повних місяців в розмірі 49496,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ відповідача є неправомірним, не відповідає дійсним обставинам справи та винесений з порушенням чинного законодавства, оскільки рапорт про звільнення за власним бажанням позивач написав під тиском в кабінеті начальника УПМ Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області ОСОБА_2 в липні 2010 року. В рапорті не було зазначено дату його звільнення. 22.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом про відкликання свого рапорту на звільнення. Також позивач зазначає, що оскаржуваний наказ був виданий у його вільний від робити час, тому що він змінився із добового наряду несення служби, відповідно до графіку несення служби чергової частини УПМ Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області. На час видачі оскаржуваного наказу позивач знаходився на лікуванні в Знамянській центральній районній лікарні, про що було попереджено керівництво УПМ Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області. З оскаржуваним наказом позивач ознайомився тільки 16.05.2011 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, із зазначених в адміністративному позові підстав.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань (а.с. 16, 20, 28, 35) до суду тричі 21.07.2011 р., 09.08.2011 р. та 25.08.2011 без поважних причин не зявився.

З урахуванням того, що для розгляду справ даної категорії ч. 1 ст. 122 КАС України передбачений 20-ти денний строк, а також того, що відповідач є субєктом владних повноважень, незявлення якого у судове засідання без поважних причин, не є перешкодою для його проведення згідно норм ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідач Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області у своїх письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 37-38) зазначила, що «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 року №114, не передбачає заборони такого звільнення, так як звільнення відбулось за власним бажанням позивача, а також не містить вимог щодо перевірки дійсних обставин звернення з рапортом про звільнення. Про бажання звільнитись з посади та з органів податкової служби свідчить волевиявлення ОСОБА_1 Відповідач вважає що він дотримався процедури звільнення позивача за його власним бажанням, оскаржуваний наказ є правомірним, а тому звільнення позвача з органів податкової міліції є законним.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону УРСР від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Спеціальне звання лейтенанта податкової міліції, яке мав позивач на момент звільнення, за нормами ч. 4 ст. 24 цього ж Закону віднесено до середнього начальницького складу в органах податкової міліції.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України „Про міліцію”, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 10 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Вирішуючи питання про те, чи пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі, коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з урахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у справах про звільнення з публічної служби особа може звернутися з заявою у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно пояснення позивача, його було ознайомлено з наказом про звільнення лише 16.05.2011 р. Відповідач не надав доказів ознайомлення позивача з наказом про звільнення та про отримання ним трудової книжки.

Даний адміністративний позов було подано до суду 27.05.2011 р.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не пропущено термін звернення до суду, так як він отримав наказ про звільнення 16.05.2011 р. у відповідь на його заяву про направлення копії наказу про звільнення від 15.03.2011 р., отриману відповідачем 16.03.2011 р. (а.с. 10), не розписувався на оригіналі наказу, відповідач не надав доказів вручення позивачеві трудової книжки.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про те, що місячний термін для оскарження наказу про звільнення, передбачений ст. 233 КЗпП України, позивачем не пропущено.

Судом встановлено, що з 29.12.2009 р. по 20.09.2010 р. ОСОБА_1 перебував на службі в органах податкової міліції. З 29.12.2009 р. по 20.09.2010 р. позивач працював на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування штабу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, що відображено в довідці про проходження служби в органах податкової міліції (а.с. 6).

ОСОБА_1 звернувся з рапортом на імя голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Гербіченка І.А., в якому просив звільнити його з органів податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, за власним бажанням (а.с. 39). Суд зауважує, що в рапорті позивачем не була зазначена ні дата, з якої він просить його звільнити, ані дата написання самого рапорту.

На підставі рапорту позивача та подання про звільнення позивача від 20.09.2010 року, поданого заступником начальника штабу начальником відділу обліку та зонального контролю штабу УПМ ДПА у Кіровоградській області (а.с. 39, 40) головою Державної податкової адміністрації України в Кіровоградській області був виданий наказ від 20.09.2010 р. №312-о „Про звільнення ОСОБА_1” (а.с. 5). На підставі оскаржуваного наказу лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з органів податкової міліції у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за пп. „Ж” п. 64 Положення (за власним бажанням), з посади старшого інспектора з особливих доручень відділення оперативного реагування штабу УПМ Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку у 2010 році за 21 добу.

З 20.09.2010 р. по 04.10.2010 р. позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується довідкою непрацездатності №473, виданою Знамянською центральною районною лікарнею (а.с. 11). Також позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності з 07.10.2010 року по 15.10.2010 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБР №787018 (а.с. 12) та з 22.01.2011 року по 15.02.2011 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБЦ №302394 (а.с. 13).

22.09.2010 року позивач звернувся до Голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області із рапортом про відкликання раніше написаного ним рапорту про звільнення за власним бажанням, без зазначення ним числа, місяця та року, і просив вважати його недійсним. Крім того, позивач зазначив, що бажання про звільнення в письмовій та усній формі не надавав (а.с.9). Цей рапорт було отримано відповідачем поштою 24.09.2010 р.

На підставі пп. „Ж” п. 64 Положення, однією з підстав звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) особи середнього начальницького складу органів внутрішніх є звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до п. 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Суд вважає, що за змістом пункту 68 Положення, тримісячний строк стосується періоду з дня подання рапорту про звільнення зі служби та постановлення наказу про звільнення і є обовязковим для усіх учасників процедури звільнення, оскільки жодних винятків застосування такого строку не передбачено.

З урахуванням того, що позивач в рапорті про звільнення не вказав конкретну дату звільнення, а тому, на думку суду, є правомірним звернення позивача з рапортом від 22.09.2010 р. про відкликання свого рапорту про звільнення до спливу 3-х місячного строку з дня його написання, навіть якщо рахувати цей строк з 30.06.2010 р. (з дня клопотання безпосереднім начальником позивача по суті рапорту).

Оскільки позивачем рапорт про звільнення було подано не раніше 30.06.2010 р., а наказ про його звільнення було видано відповідачем 20.09.2010 р., тобто до спливу тримісячного строку після подання рапорту про звільнення, суд вважає, що звільнення позивача було проведено відповідачем з порушенням норм, які регулюють порядок його проведення.

Враховуючи, що в своєму рапорті про звільнення за власним бажанням позивач не зазначив дату, з якої просить його звільнити, та те, що дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, є обовязковим як для позивача, так і для відповідача, дії відповідача стосовно видання оскаржуваного наказу, на думку суду, слід визнати протиправними.

Разом з тим, суд не приймає доводи позивача, про те, що оскаржуваний наказ був незаконно прийнятий відповідачем в період тимчасової непрацездатності позивача. При цьому суд зазначає, що, виходячи з положень трудового законодавства, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності застосовуються лише у випадках розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. До того ж, норми Положення не встановлюють заборону відповідачеві проводити звільнення позивача за його власним бажанням під час його знаходження у стані тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх дій щодо звільнення позивача за власним бажанням до закінчення встановленого тримісячного строку з дня подання рапорту про звільнення, а також законності оскаржуваного наказу.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ відповідача від 20.09.2010 р. №312-о „Про звільнення ОСОБА_1” винесений не на підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, передчасно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до п. 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд вважає, що слід зобовязати відповідача поновити позивача на службі в органах податкової міліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування штабу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 10 повних місяців в розмірі 49496,50 грн., виходячи з розміру щомісячного грошового забезпечення в сумі 4949,65 грн.

Натомість, в матеріалах справи міститься довідка відповідача про те, що середній заробіток ОСОБА_1 складає 2718,68 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення зазначених позовних вимог і вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2010 р. до 25.08.2011 р. в загальній сумі 29905,48 грн.

Згідно з ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. У звязку з цим, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2718,68 грн. слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач не повідомив суд про наявність судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, а від сплати судового збору при поданні позову позивач був звільнений.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 158 163, 162, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової адміністрацій у Кіровоградській області стосовно видання наказу від 20.09.2010 р. №312-о „Про звільнення ОСОБА_1.”.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрацій у Кіровоградській області від 20.09.2010 р. №312-о „Про звільнення ОСОБА_1.”.

4. Зобовязати Державну податкову адміністрацію у Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування штабу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.

5. Стягнути з Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2010 р. до 25.08.2011 р. в загальній сумі 29905,48 грн.

6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

7. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2718,68 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.08.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя(підпис)О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко