Постанова № 20557050, 26.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9795/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренергобуд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення №0001472301 від 29.04.2011 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд» звернулось до суду з вказаним позовом. Просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 00014723011 від 29.04.2011 року. В обґрунтування свого позову посилається на те, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР та ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 79250,00 грн. за грудень 2010 року у взаємовідносинах з АТ «Харків- ресурси», оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами, а тому вважає вказане податкове повідомлення - рішення незаконним та необгрунтованим.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив залишити його без задоволення. Зазначила, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим, винесеним згідно вимог чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у період з 11.04.2010 року по 13.04.2010 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд» з питань визначення взаємовідносин із АТ «Харків- ресурси» за грудень 2010 року про що складено акт №1689/23-1/33649667/0100 від 13.04.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у сумі 79250,00 грн.

Такі висновки акту обґрунтовані тим, що на думку податкового органу, у ТОВ «Житомиренергобуд» у договірних відносинах з АТ «Харків- ресурси» операції мали не реальний характер, транспортний засіб трактор Т-150К-09 фактично придбаний не був, договір по придбанню товару є нікчемним, а отже ТОВ «Житомиренергобуд» занизило податок на додану вартість в сумі 79250,00 грн. за грудень 2010 року та безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 79250,00 грн., сплачену за товар (транспортний засіб трактор Т-150К-09) отриманий від АТ «Харків- ресурси».

За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ в м. Житомирі винесене податкове повідомлення - рішення № 0001472301 від 29.04.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Житомиренергобуд» з податку на додану вартість на 99063,00 грн., з яких за основним платежем 79250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19813 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

02.12.2010 року між ТОВ «Житомиренергобуд» та АТ "Харків- ресурси»" був укладений договір № 2/12, відповідно до якого АТ «Харків- ресурси» зобовязувалось виготовити та передати у власність ТОВ «Житомиренергобуд» транспортний засіб трактор Т-150К-09.

15.12.10 року між АТ "Харків- ресурси»" та ТОВ «Житомиренергобуд» був укладений договір зберігання №15/12, відповідно до якого, АТ "Харків- ресурси»" прийняло на відповідальне зберігання транспортний засіб - трактор Т-150К-09 (з двигуном ЯМЗ 236) -2010 року випуску з устаткуванням БКУ - 1М у кількості 1 шт. На підтвердження виконання договору надані акт прийому - передачі речі від 15.12.10 року, накладна №0171 від 15.12.10 року, акт прийому передачі речі від 15.03.11 року,накладна №0315 від 15.03.11 року.

15.03.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Житомиренергобуд» був укладений договір №2/1 на перевезення вантажу- транспортного засобу трактора Т-150К-09. На підтвердження виконання умов договору, позивач надав товарно - транспорту накладну №01АА від 15.03.11 року, податкову накладну №121506 від 15.12.11 року, акт виконаних робіт №27 від 16.03.112 року.

Факт здійснення даних господарських операцій підтверджується:

-договором № 2/12 від 02.12.2010 року

-актом приймання передачі товару по договору №2/12 від 02.12.2010 року

-прибутковою накладною ПН- 0845200 від 15.12.2010 року

-накладною № 1215/4 від 15.12.2010 року

-податковою накладною №121506 від 15.12.2010 року

-свідоцтвом про реєстрацію машини Серія АС 099192

-товарно транспортною накладною №01АА від 15.03.2011 року

-платіжним дорученням про перерахування коштів

-договором на перевезення вантажу від 15.03.2011 року

-актом виконаних робіт № 27 від 16.03.2011 року.

На думку суду помилковим є висновок відповідача про те, що підприємство порушило вимоги пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із АТ «Харків - ресурси» в грудні 2010 року на суму 79250,00 грн. у зв`язку з придбанням трактора.

Спірні правовідносини регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

З матеріалів справи вбачається, що трактор був придбаний для використання у власній господарській діяльності. Отримана від АТ "Харків - ресурси" податкова накладна оформлена відповідно до вимог наказу ДПА України № 165 від 30.05.97 р. „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. за № 23/2037. Розрахунки між позивачем та АТ «Харків- ресурси» підтверджуються банківськими документами, долученими до матеріалів справи та не заперечуються відповідачем.

Проаналізувавши наведені норми чинного на час здійснення господарських операцій законодавства, суд дійшов висновку, що ТОВ «Житомиренергобуд» виконало всі вимоги ЗУ «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту, а саме податковий кредит сформований внаслідок здійснення операцій, які використані в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності товариства, здійснення операції мало реальний характер та підтверджується належним чином складеними первинними документами, операція з придбання та доставці товару повністю виконана сторонами, що призвело до настання реальних правових наслідків, право на нарахування податкового кредитупідтверджується належним чином оформленою податковою накладною, яка відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо твердження, представника відповідача на безтоварність операції, суд вважає за необхідне зазначити, що воно є помилковим та безпідставним, оскільки на момент проведення перевірки, представниками підприємства надавались свідоцтво про реєстрацію машини серія АС 099192 на підтвердження реєстрації транспортного засобу - трактора Т-150К-09 (з двигуном ЯМЗ 236) -2010 року випуску з устаткуванням БКУ - 1М в органах МРЕВ.

Крім того в судовому засіданні представники позивача надали, акт державного технічного огляду машин юридичних осіб від 18.03.11 року про обстеження вищезазначеного транспортного засобу та подорожні листи за березень - квітень 2011 року на підтвердження експлуатації транспортного засобу (трактора) для потреб підприємства.

Щодо твердження відповідача про нікчемність угод з АТ «Харків- ресурси» та ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції - правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Укладені між АТ «Харків- ресурси»та ФОП ОСОБА_1 договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні і судові рішення про визнання їх недійсними, а отже підприємством правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 79250,00 грн., сплачену за товар (транспортний засіб трактор Т-150К-09) отриманий від АТ «Харків- ресурси».

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На думку суду, податковий орган не довів суду правомірності винесення оспорюваного податкового рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявленого позову, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати ТОВ «Житомиренергобуд» у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

На підставі викладено, керуючись ЗУ «Про податок на додану вартість», Цивільним кодексом України, ч. 3 ст.2, ст.ст. 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001472301 від 29.04.2011р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренергобуд" 3,40грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 30 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.