Постанова № 20553741, 21.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22089/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О.В.

при секретаріПроніні Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Кіровського району м.Макіївки в інтересах держави в особі Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1618,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кіровського району м.Макіївки в інтересах держави в особі Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1618,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 27.08.2010 року по 08.04.2011 року в сумі 1618 грн.

За результатами обміну інформації з державною податковою службою, отриманої в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, було виявлено, що відповідач в період перебування на обліку у Макіївському міському центрі зайнятості, надавав послуги на підставі договору доручення № 0110/08/10-ДОФ від 31.08.2010 року з 31.08.2010 року по 31.12.2008 року.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 1618,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на тому, що з огляду на те що відповідач в період перебування на обліку як безробітний, уклав цивільно-правову угоду та отримував по ний певну винагороду, він порушив встановлені Законом умови перебування на обліку та повинен відшкодувати суму допомоги по безробіттю, яку йому виплатив позивач.

Відповідач в судове засідання зявився. Проти позову заперечував. Пояснив що він дійсно укладав угоду зі страховою компанією та отримував винагороду. Але ця винагорода була не велика трохи більше 2000 гривень за два роки. Також додав, що зараз він не має роботи та не може відшкодувати суму в розмірі 1618 грн., яку вимагає позивач.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку

правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” № ХІІ від 05.11.91 прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, ОСОБА_1, перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 27.08.2010 року по 08.04.2011 року в сумі 1618 грн.

Макіївським міським центром зайнятості згідно наказу №НТ100827 від 27.08.2010 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю (а. с. 9).

Макіївським міським центром зайнятості при перевірці обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_1 під час перебуванні на обліку як безробітний та отримання допомоги по безробіттю, надавав послуги на підставі договору доручення № 0110/08/10-ДОФ від 31.08.2010 року з 31.08.2010 року по 31.12.2008 року (а.с.10).

Актом № 147 перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04.10.2011 року, відповідач ОСОБА_1 працював у ДОФ «СК «АХА Страхування» за договором доручення № 0110/08/10-ДОФ від 31.08.2010 року з 31.08.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.10)

Відповідно до Договору доручення № 0110/08/10-ДОФ від 31.08.2010 року з 31.08.2010 року по 31.12.2010 року укладеного між СК «АХА «Страхування» та відповідачем, останній був зобовязаний виконувати певну роботу згідно з умовами Договору та отримувати винагороду (а.с.11-13).

Згідно з актами виконаних робіт до вищевказаного Договору, відповідач на протязі листопада грудня місяця 2010 року отримував винагороду за цім Договором (а.с. 17-25).

Факт знаходження в договірних відносинах з СК «АХА «Страхування» та отримання грошовій винагороди за Договором не заперечував і сам відповідач.

Таким чином, суд вважає, що факт знаходження відповідача в договірних відносинах з ДОФ ПАТ «СК «АХА Страхування» згідно Договору доручення № 0110/08/10-ДОФ від 31.08.2010 року з 31.08.2010 року по 31.12.2008 року, встановлений.

Відповідно до пункту б) частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі Закон) до зайнятого населення належать громадяни що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Натомість, згідно зі ст..2 Закону 803, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533, покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 5 п. 5.5 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону № 1533 визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст..94 КАС України, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Кіровського району м.Макіївки в інтересах держави в особі Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1618,00 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, який мешкає за адресою, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 на користь Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який знаходиться за адресою 86157, м. Макіївка, вул. Шевченка, буд.28/56, р/р 37179300901064 в Управлінні Держказначейства Донецької області МФО 834016, ЗКПО 13543682 незаконно отриману допомогу на випадок безробіття в розмірі 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) гривень.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2011 року.

Суддя Хохленков О.В.