Постанова № 20553577, 21.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22988/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10год. 00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників

позивача Жолоб Я.С.,

відповідачаКилимника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000671550 від 13.10.2011 року,-

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000541550, №0000641550, №0000651550, №0000661550, №0000671550, №0000681550 від 13.10.2011 року про нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 28.11.2011 року по справі №2а/0570/21179/2011 суддею Савченко С.В. відкрито провадження по справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000541550, №0000641550, №0000651550, №0000661550, №0000671550, №0000681550 від 13.10.2011 року про нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі №2а/0570/21179/2011 виділено в самостійне провадження позовні вимоги в частині визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000671550 від 13.10.2011 року.

У звязку з чим справу №2а/0570/22988/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000671550 від 13.10.2011 року, передано на розгляд судді Шинкарьової І.В.

В обґрунтування позову посилається на те, що при розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначені строків затримки сплати податків, зборів та платежів Добропільською ОДПІ не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу, при цьому порушувалося право позивача самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів. У звязку з даним порушенням, податковим органом завищена кількість днів затримки сплати податків, зборів та платежів, а в звязку з цим і суми штрафних санкцій.

Крім того, позивач зазначає, зо неправомірність перерозподілу Добропільською ОДПІ сум, перерахованих платіжними дорученнями в 2010 році, посилання на які міститься в акті перевірки, вже була встановлена постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року по справі №2а/0570/266/2011.

Просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000671550 про нарахування штрафної санкції у сумі 53,85грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в якій зазначив, ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» у періоді, що перевірявся, несвоєчасно розраховувався з бюджетом по самостійно задекларованих і узгоджених сумах податкових зобовязань за земельні ділянки, якими фактично користувався. Згідно п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено: «у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.»

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Отже, враховуючи вищевказані норми діючого законодавства України, при здійсненні платником податків в особі ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» розрахунків з бюджетом з земельного податку з юридичних осіб спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховуватися штрафні санкції, а потім зараховуватися сплата поточних нарахувань (зобовязань).

З урахуванням викладеного просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32186934, що підтверджено довідкою АБ №032584 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.14). Відокремлений підрозділ «Шахта Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ з 22.04.2003 року за №622 згідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 21.10.2008 року №146 (а.с.13). «Шахта «Новодонецька» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Добропіллявугілля» без права юридичної особи.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Судом встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» подано до Добропільської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік №831 від 01.02.2010 року, яким нараховано земельний податок у сумі 2449,70грн. з терміном сплати з січня по листопад 2010 року у розмірі 204,15грн. щомісячно, та в грудні 2010 року суму 204,05грн. (а.с.40)

Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення, якими погашалися податкові зобовязання по земельному податку, а саме №140 від 24.02.2010 року за січень 2010 року у сумі 204,15грн., №329 від 30.03.2010 року за лютий 2010 року у сумі 204,15грн., №62 від 30.04.2010 року за березень 2010 року у сумі 204,15грн., №123 від 31.05.2010 року за квітень 2010 року у сумі 204,15грн., №173 від 29.06.2010 року за травень 2010 року у сумі 204,15грн., №344 від 30.07.2010 року за червень 2010 року у сумі 204,15грн., №449 від 30.08.2010 року за липень 2010 року у сумі 164,46грн., №557 від 30.09.2010 року за серпень 2010 року у сумі 204,15грн., №703 від 29.10.2010 року за вересень 2010 року у сумі 204,15грн., №904 від 30.11.2010 року за жовтень 2010 року у сумі 204,15грн., №1056 від 29.12.2010 року за листопад 2010 року у сумі 204,15грн. (а.с.45-55) Призначення платежу в платіжних дорученнях вказано: земельний податок за відповідний період по терміну сплати із зазначенням дати.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю».

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» (який діяв на час спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. В статті 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі статтею 15 вказаного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також позивачем подано до Добропільської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік №903 від 31.01.2011 року, яким нараховано земельний податок у сумі 2449,70грн. з терміном сплати з січня по листопад 2011 року у розмірі 204,15грн. щомісячно, та в грудні 2011 року суму 204,05грн. (а.с.56)

Позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення №2142 від 31.08.2011 року, яким погашалося податкове зобовязання по земельному податку за липень 2011 року у сумі 250,00грн. (а.с.59).

Таким чином, позивачем підтверджено, що протягом 2010-2011 років перераховувалися грошові кошти в рахунок сплати податкового зобовязання з земельного податку згідно податкових розрахунків.

Добропільською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб позивача за період з 30.03.2010 року по 31.08.2011 року, за результатом якої складено акт №135/15-0-26319466. В висновках акту перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, передбачених п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч.1 ст.17 закону України «Про плату за землю», п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобовязань: з земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 100847,04грн., в т.ч. до 30 днів у сумі 3374,37грн., від 30 до 90 днів 55502,69грн., більше 90 днів 41969,98грн. (а.с.7)

На підставі зазначеного акту перевірки, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000671550, яким за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 538,45грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 53,85грн. (а.с.4). Розрахунок штрафної санкції наведений у додатку до акту перевірки (а.с.5), а саме по розрахунку №831 від 01.02.2010 року по датам нарахування податкового зобовязання 31.05.2010 року і 30.06.2010 року дати сплати є 03.06.2010 року, 29.06.2010 року та 05.07.2010 року, відповідно, кількість днів затримки 29, 5, 3. По розрахунку №903 від 31.01.2011 року термін сплати 30.08.2011 року дата сплати 31.08.2011 року, кількість днів затримки 1. Таким чином загальна сума штрафної санкції складає 53,85грн.

Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

В п.285.2 ст.285 кодексу базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно ст.286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись п.286.2 ст.286 цього кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Керуючись п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході судового розгляду судом було досліджено зворотній бік облікової картки платника податків по земельному податку з юридичних осіб Степанівська с/р станом на 31.12.2010 року та на 31.07.2011 року (а.с.60-67).

Судом встановлено, що податковий орган суму сплачену позивачем платіжним дорученням №123 від 31.05.2010 року 204,15грн. (призначення платежу земельний податок за квітень 2010 року по терміну сплати до 31.05.2010 року) було зараховано у погашення пені у розмірі 35,33грн., погашення недоїмки по розрахунку №802 у розмірі 124,50грн., погашено недоїмки по розрахунку №831 у сумі 44,32грн.

Суму сплачену позивачем платіжним дорученням №173 від 29.06.2010 року 204,15грн. (призначення платежу земельний податок за травень 2010 року по терміну сплати до 30.06.2010 року) було зараховано у погашення пені у розмірі 28,03грн. та 0,99грн., погашення недоїмки по розрахунку №831 у розмірі 101,09грн., решта суми 74,04грн. зараховано до переплати.

Тобто податковим органом самостійно змінено призначення платежу.

За результатами такого розподілу суми сплаченої позивачем, спірним податковим повідомленням-рішення нарахована штрафна санкція у розмірі 33,43грн.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач платіжними дорученнями від 31 травня 2010 року №123 та від 29 червня 2010 року №173 фактично сплатив поточні платежі визначені податковим розрахунком, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення пені та податкового боргу.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами)- у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000671550 в сумі штрафної санкції 33,43грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст.71 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що відповідач під час розгляду справи обґрунтував свою позицію виключно тим, що кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом .

В процесі розгляду справи позивачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, позивачем не надавалося.

Суму сплачену позивачем платіжним дорученням №2142 від 31.08.2010 року 250,00грн. (призначення платежу земельний податок за липень 2011 року по терміну сплати до 30.08.2011 року) було зараховано податковим органом у погашення податкового зобовязання платника податків за липень 2011 року.

Судом встановлено, що в даному випадку позивачем дійсно порушено термін сплати податкового зобовязання на 1 день, а саме замість 30.08.2011 року земельний податок сплачено фактично 31.08.2011 року. Це також підтверджується призначенням платежу, яке вказано в платіжному дорученні.

За результатами такого порушення позивачем терміну сплати податкового зобовязання, спірним податковим повідомленням-рішення нарахована штрафна санкція у розмірі 20,42грн.

Суд прийшов до висновку, що в цій частині, а саме визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000671550 у сумі 20,42грн., позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000671550 підлягають задоволенню частково, а саме в сумі нарахування штрафної санкції у розмірі 33,43грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000671550 від 13.10.2011 року, яким нарахована штрафна санкція у розмірі 53,85грн., задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000671550 від 13.10.2011 року у сумі нарахування штрафної санкції 33,43грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 21 грудня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 23 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.