Постанова № 20549892, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2011 р. Справа №2а-12896/11/0170/6 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Латиніна Ю.А., суддів: Петренка В.В., Москаленка С.А., при секретарі Кожевниковій І.С.,

за участю представників: позивача Хруля С.В. та відповідача Вітченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Публічного акціонерного товариства «Сонячна Долина» до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Сонячна Долина» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України (далі - відповідач) від 14.09.2011р. №000535 про застосування штрафних санкцій на суму 267018,95 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача викладених в акті перевірки від 16.06.11 щодо зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру. Позивач вважає порушеним свої права у звязку з безпідставним нарахуванням штрафних санкцій, що стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача наполягав на заявлених вимогах, клопотав про задоволення позову з підстав викладених вище.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, у яких вважав заявлений позов безпідставним, у звязку з чим у його задоволенні необхідно відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України надане визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

Так, ПАТ «Сонячна Долина» є юридичною особою, яка зареєстрована виконкомом Судакської міської ради 07.06.1995р., що підтверджено довідкою серії АБ №409850 з ЄДРПОУ від 15.06.11.

Позивача взято на облік як платник податків в органах ДПС.

16.06.11 РУ Департаменту САТ ДПА України в АР Крим на підставі направлень №248/32-01, від 03.06.11 проведено фактичну перевірку позивача, з питань дотримання вимог законодавства щодо організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв за період з 01.04.08 по 31.03.11.

У ході перевірки встановлено, що підприємством порушені вимоги ст.15 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів» №481 від 19.12.1995р. (далі Закон №481), тобто здійснено зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру, тобто у цеху розливу за адресою: м. Судак, с. Миндальне, вул. Мигдалева, 8а, виноробної продукції: 1156 пляшок місткістю 0,75л., 1440 пляшок 0,25л., 2805 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 2л., 2785 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 3л., 322 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 10л. Кількість готової продукції склала 8508 одиниць, загальною вартістю 267018,95 грн.

На підставі складеного акту відповідачем 14.09.11 прийнято рішення №000535 про застосування фінансових санкцій до позивача за зберігання алкогольних напоїв, в місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходився такому місці зберігання, але не менш 1700 грн., на підставі абз.11 ч.2 ст.17 Закону №481 у розмірі 267018,95 грн.

Позивач вказане рішення отримав 21.09.11, з яким не погодився і звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість прийняття відповідачем вищезазначеного рішення, судом встановлено наступне.

Пунктом 1.1. ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В свою чергу, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом №481 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 16 Закону № 481, контроль за дотриманням норм даного Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

З аналізу діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідачем проведено перевірку податкового контролю позивача у тому числі з питань дотримання Закону України «Про державне регулювання вирі обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що повністю відповідає його повноваженням.

Як було встановлено у ході перевірки позивача, останній допустив порушення ст.15 Закону №481, положення якої передбачають здійснення зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Рішенням відповідача від 14.09.11 штрафні санкції застосована до позивача за порушення вказаної статі Закону, відповідно до абз.11 ч.2 ст.17 Закону №481.

Відповідно до акту перевірки, який став підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, та який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, перевіркою було виявлено порушення ст.15 Закону №481.

Поряд з цим, абз.11 ч.2 ст.17 Закону №481 встановлюють, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08. Під кодом 22 04 знаходяться вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009.

Внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру здійснюється у порядку, визначеному наказом ДПА України від 28.05.2002р. №251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 р. за № 670/6958.

Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв, який містить відомості про заявників.

При внесенні місця зберігання до Єдиного реєстру йому присвоюється індивідуальний номер.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у ході перевірки встановив, що за результатами інвентаризації готової продукції станом на 15.06.11 в цеху розливу в м. Судаку, с. Миндальне, вул. Мигдалева, 8а позивач зберігав готову продукцію в місці невнесеному до Єдиного реєстру: 1156 пляшок місткістю 0,75л., 1440 пляшок 0,25л., 2805 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 2л., 2785 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 3л., 322 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 10л., у загальній кількості 8508 одиниць та вартістю 267018,95 грн.

За період перевірки позивачем здійснювалося зберігання алкогольної продукції та спирту етилового ректифікованого в місцях зберігання оптових партій, які внесені до Єдиного державного реєстру за адресами:

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 139,3 кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Судак, с. Сонячна Долина, вул. Промислова, 3 від 09.08.2006р. за №01160007106 видана ДААК ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 300 кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км. від 09.08.2006р. за №01160007105 видана ДААК ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 100 кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 125-Б, від 18.02.2008р. за №01160108880 видана Департаментом САТ ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 15331 дал до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Судак, с. Прибрежне, вул. Набережна, 9 від 17.11.2008р. за №01010000710 видана Департаментом САТ ДПА України;

Дані обставини сторонами не спростовані, а тому приймаються судом, як фактичні обставини, що не потребують доказування відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представник відповідача наполягав на наявності у цеху розливу готової продукції алкогольних напоїв (вин розлитих у споживчу тару) не внесеної до Єдиного державного реєстру.

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно з наявності у позивача саме готової продукції у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру, виходячи з наступного.

Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16.06.2005р. №2662 виготовлення вин України проводиться у спеціально обладнаних приміщеннях (цехах), використання яких для інших цілей забороняється.

Зазначена вище виноробна продукція, що врахована відповідачем як готова знаходилися у підзвітності цеху розливу позивача та значилась в бухгалтерському обліку по рахунку 2 «Промислове виробництво», як незавершене виробництво.

При відправленні виноробної продукції на склад готової продукції для подальшого зберігання та реалізації, остання зараховувалася на рахунок 26 «Готова продукція», з подальшою передачею на центральний склад ця продукція та після дооформлення та отримання сертифікату якості, про що свідчать записи в Картках складського обліку та Книзі приходу та розходу готової продукції. Після цієї операції з продукцією, вона обліковується на рахунку № 26.

Судом дослідженні книга приходу-розходу складу готової продукції, де 22.06.11, 23.06.11 та 06.07.11 продукція зазначена в акті перевірки була отримана з цеху розливу та згодом направлена до центрального складу.

Сторонами проведено інвентаризацію продукції у цеху розливу, про що 15.06.11 складений акт інвентаризації, згідно якого зафіксовано факт знаходження продукції незавершеного виробництва для реалізації на території України (а.с.74).

Дані обставини відповідачем при прийнятті рішення були відхилені.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» харчовий продукт будь яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною.

Згідно з ч.1 ст.27 цього Закону, харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.

У період перевірки підприємство в своїй виробничій діяльності застосовувало законодавство України, стандарти, технічні інструкції, які регулюють процес отримання якісної та готової продукції для споживання.

Законом України «Про стандартизацію» встановлюються правові та організаційні засади стандартизації в Україні.

Технологічними інструкціями передбачається порядок виробництва вина. Так, до виробництво вина «Чорний доктор» застосовується технологічна інструкція ТІ 00011050-176-2004.

Згідно розділу 1 даної Інструкції, готова продукція повинна відповідати органолептичним показникам (колір, букет, смак) та фізико-хімічним показникам (об`ємна частка спирту, масова концентрація цукру, масова концентрація титрованих кислот). Відповідність продукції цим вимогам можна встановити в лабораторіях сертифікації.

Матеріали справи підтверджують, що на період перевірки у позивача був відсутній сертифікат відповідності, який отриманий лише 29.06.11 на виноробну продукцію у кількості 22 найменувань, в тому числі яка визначалася в акті перевірки.

Отже, досліджена під час перевірки продукція була приготовлена до проведення сертифікації та дооформлення, а тому не повинна відноситися до алкогольних напоїв кінцевого виробництва, які призначені для споживання.

Після переоформлення ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та з перейменуванням підприємства були направлені зразки продукції та документи в службу стандартизації та сертифікації для отримання сертифікатів відповідності.

Проведені дослідження продукції та зафіксовані результати в актах виконаних послуг та сертифікатах відповідності, які досліджені у суді.

Згідно до п.1.1 Інструкції решта показників про готовність продукції повинна відповідати ДСТУ 4806:2007

Національним стандартом України «Вина» - загальні технічні умови ДСТУ 4806:2007 передбачені: класифікація вин, загальні технічні вимоги показники і характеристики з фізико хімічними показниками вина, маркуванням тощо.

Законом України «Про стандартизацію» визначено поняття стандартизації, як діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню барєрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Згідно ст.11 Закону № 481 при маркуванні продукції обов`язково повинні відображені назва суб`єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво. Продукція з невірним маркуванням не може реалізовуватись споживачам.

Наказом Держспоживстандарту від 28.10.2010р. №487 зареєстрованим в МЮ України 11.02.2011р. №183/18921 затверджено Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів. Так, п.6 Наказу передбачає, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт. Маркування, у тому числі повинно містити інформацію про найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника.

Розділом 8 ДСТУ 4806:2007 передбачено маркування на етикетці з обовязковим нанесенням назви підприємства.

В період проведення перевірки, відбулася змінена назва підприємства з ВАТ «Сонячна Долина на ПАТ «Сонячна Долина». Продукція яка знаходилась у цеху розливу була марковано етикеткою зі назвою підприємства ВАТ «Сонячна Долина», яка не відповідала вимогам стандарту.

Крім того, у позивача 05.05.2011р. закінчився строк дії ліцензії на виробництво вина №276 від 05.05.2006р., у звязку з чим, 27.05.11 отримано ліцензію №532 на виробництво виноробної продукції на ВАТ «Сонячна Долина».

В свою чергу, позивач 15.06.11 змінив назву з ВАТ на ПАТ, тому 17.06.11 отримав ліцензію на виробництво алкогольної продукції №532 на ПАТ «Сонячна Долина».

Отже, зазначену продукцію позивачу необхідно було привести у відповідність до вимог законодавства, встановлених стандартів. Ця продукція підлягала обклеюванню стікерами наклейками з інформацією про назву підприємства та номеру ліцензії, про що свідчать наряди про проведення робіт з оклеювання від 21 та 22.06.11.

Пунктом 2 ДСТУ 2164-93 «Вина виноградні» визначено поняття готове вино вино, розфасоване в тару, згідно з вимогами ТНД (нормативно технічні документі), має товарний вигляд, витримує гарантійний строк зберігання і готове до реалізації.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів вказують на визначення готовності виноробної продукції до реалізації саме за наявності сертифікату якості, посвідчення про якість, належним чином оформленої етикетки та гофротари, які на час перевірки у позивача були відсутні .

За таких обставин суд приходить до висновку що відповідач безпідставно відхилив та не прийняв до уваги під час перевірки доводи позивача стосовно відсутності кваліфікуючих ознак готової виноробної продукції у кількості 8508 одиниць, що вказує на помилковість висновків викладених в акті перевірки від 16.06.11 щодо фактів порушення позивачем положень ст.15 Закону №481.

Отже, оскаржуване рішення є прийнятим Департаментом САТ ДПА України протиправно без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено); не добросовісно та не розсудливо, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, що є недотриманням приписів ч.3 ст.2 КАС України.

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.157 п.14.1. ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З системного аналізу норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що під час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафних санкцій від 14.09.11, таке рішення повинно прийматися у формі податкового повідомлення - рішення і відповідно до норм Податкового кодексу України, тоді як останнім було прийнято рішення взагалі не передбачене положеннями ПК України.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України про застосування фінансових санкцій №000535 від 14.09.2011р. належить визнати протиправними та скасувати повністю.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який підлягає поверненню.

У звязку зі складністю справи судом 14.12.11 проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20.12.11 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України №000535 від 14.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сонячна Долина» (ЄДРПОУ 00412961) судовий збір у розмірі 3,4 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.