Рішення № 20533119, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/49021.12.11

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Брокбізнесцентр»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім

«Мегатрейд»

простягнення 64 552,33 грн.

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім

«Мегатрейд»

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

«Брокбізнесцентр»

провизнання договорів недійсними

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брокбізнесцентр»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»про стягнення 64 552,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 25.03-2011 від 25.03.11 р. та № 04.04-2011 від 04.04.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.11.11 р.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брокбізнесцентр»про визнання договорів недійсними.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що договори поставки № 25.03-2011 від 25.03.11 р. та № 04.04-2011 від 04.04.11 р. було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалам господарського суду міста Києва від 23.11.11 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 21.12.11 р.

В судовому засіданні 21.12.11 р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені вимоги та заперечив проти вимог зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечив та підтримав зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні 21.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брокбізнесцентр» (надалі позивач за первісним позовом, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»(надалі відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір поставки № 25.03-2011 (надалі договір-1), за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вартість комп'ютерної техніки та обладнання (в подальшому «товар»), найменування, якість, кількість та ціна якого вказані в додатках до договору, які являються його невідємною частиною (п. 1. 1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість товару за договором становить 17120867,54 грн., в т. ч. ПДВ 20 %.

Пунктами 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника частинами: 50000, 00 грн. не пізніше наступного робочого дня після здійснення поставки першої партії товару, а решту вартості в розмірі 17 070876,54 грн. після здійснення постачальником поставки всіх одиниць товару у відповідності з додатком № 1 в порядку та на умовах, визначених за домовленістю сторін у додатку до договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. вказаного договору, передача товару здійснюється на умовах ПАР на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 протягом 30 діб з моменту підписання відповідного додатку.

25.03.11 р. сторони підписали додаток № 1 до договору, у якому вказали найменування, кількість та ціну товару, що поставляється.

01.04.11 р. за видатковою накладною № 1 позивачем за первісним позовом було поставлено товар на загальну суму 2989995,89 грн., проте передбаченої п. 2.2.1. договору-1 суми у розмірі 50000,00 грн. від відповідача не надійшло.

04.04.11 р. між цими ж сторонами було укладено договір поставки № 04.04-2011 (надалі договір-2), за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вартість комп'ютерної техніки та обладнання (в подальшому «товар»), найменування, якість, кількість та ціна якого вказані в додатках до договору, які являються його невідємною частиною (п. 1. 1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість товару за договором становить 1994500,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %.

Пунктами 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору встановлено наступний порядок оплати товару: покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника частинами: 10000, 00 грн. не пізніше наступного робочого дня після здійснення поставки першої партії товару, а решту вартості в розмірі 1964500,00 грн. після здійснення постачальником поставки всіх одиниць товару у відповідності з додатком № 1 в порядку та на умовах, визначених за домовленістю сторін у додатку до договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. вказаного договору, передача товару здійснюється на умовах ПАР на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 протягом 30 діб з моменту підписання відповідного додатку.

04.04.11 р. було укладено додаток № 1 до договору, у якому сторони зазначили найменування, кількість та ціну товару, що поставляється.

На виконання умов зазначеного договору, 08.04.11 р. за видатковою накладною № 19 було поставлено товар на загальну суму 1994500,00 грн., проте покупцем суми, передбаченої п. 2.2.1. договору-2 у розмірі 10000,00 грн., сплачено не було.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Факт поставки товару та отримання його відповідачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи та не заперечується його представником.

Пунктом 4.1. договору № 25.03-2011 від 25.03.11 р. сторони передбачили, що покупець несе відповідальність перед постачальником за несвоєчасну оплату платежу, встановленого в п. 2.2.1. статті 2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такої прострочки.

Відповідно до п. 4.1. договору № 04.04-2011 від 04.04.11 р., покупець несе відповідальність перед постачальником за несвоєчасну оплату платежу, встановленого в п. 2.2.1. статті 2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такої прострочки.

Згідно розрахунку, наданого позивачем за первісним позовом та не спростовано у встановленому законом порядку відповідачем, останній має сплатити 3821,92 грн. пені за період з 04.04.11 р. по 30.09.11 р. відповідно до договору № 25.03-2011 від 25.03.11 р. та 730,41 грн. пені за період з 12.04.11 р. по 30.09.11 р. у відповідності до договору № 04.04-2011 від 04.04.11 р.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає первісні позовні вимоги законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»звернулось до суду з вимогою про визнання недійсними договорів поставки № 25.03-2011 від 25.03.11 р. та № 04.04-2011 від 04.04.11 р.

Як на підставу заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сторонами при укладанні зазначених договорів, в порушення вимог ст. 180 Господарського кодексу України, не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, таких як ціна договору та вимоги до якості товару.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з викладеного, не може бути визнаний недійсним правочин, який не є укладеним.

Така позиція, зокрема, викладена у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи те, що у зустрічній позовній заяві, як на підставу визнання договорів недійсними, позивач посилається на ознаки неукладеного правочину, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд».

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24-Д; код ЄДРПОУ 36581790) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брокбізнесцентр»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, оф. 6; код ЄДРПОУ 36123328) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 4552 (чотири тисячі пятсот пятдесят дві) грн. 33 коп. пені, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.12.2011