Рішення № 20532363, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/50421.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазспецмонтаж”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Тельбі”

Простягнення 313 397,71 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. б/н від 18.10.2011 року

Від відповідача ОСОБА_2, пред. за дов. б/н від 24.01.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазспецмонтаж” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тельбі” про стягнення 313 397,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.11.2011 року.

У судове засідання 23.11.2011 року представники сттопрін зяваились.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі щодо неможливості виконання вимог ухвали суду.

Суд зобовязав представників сторін вимоги попередньої ухвали суду виконати у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.11.2011 року оголошувалась перерва до 21.12.2011 року.

21.12.2011 р. від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній частково заперечує проти позовних вимог.

У судове засідання 21.12.2011 року з'явилися представники сторін, які надали пояснення по справі.

21.12.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009 р. відповідач в якості підрядника та позивач в якості замовника уклали договір підряду № 1-07 (надалі договір), відповідно до якого підрядник зобов'язався на власний ризик та своїми матеріалами (інструментами) виконати у відповідності з умовами цього договору роботи по будівництву об'єкту “Перепрофілювання існуючої виробничої бази під рибопереробний комплекс, що знаходиться (будується) за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Железнодорожна, 49-А, виготовлення, монтаж та доставка 2-х башен Рожновського об'ємом 50 м3”, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити якісно виконані роботи в порядку та на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 2.3.1 договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт на протязі 3 робочих днів з моменту здійснення замовником оплати, згідно п. 4.3.1 договору та виконати роботи, передбачені цим договором на протязі 44 робочих днів з моменту надходження авансу на розрахунковий рахунок підрядника.

На виконання договору, позивач виконав роботи на об'єкті на суму 324 124,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 р. (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.3.2 договору оплата за виконані роботи встановлюється з наступному порядку: замовник здійснює щомісячні проміжкові платежі за фактично виконані роботи на підставі акту (форма КБ-2В) та довідки (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання таких актів уповноваженими представниками сторін. Оплата здійснюється в розмірі 95% від суми довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Невиплачені 5% ві кожної довідки КБ-3 є гарантійною сумою належного виконання підрядником своїх зобов'язань та виплачується одночасно з проведенням остаточного розрахунку після підписання сторонами акту виконаних робіт в повному обсязі.

Як стверджує позивач, відповідач в свою чергу розрахувався частково в сумі 105 418,00 грн, а таким чином позивач вважає що борг відповідача склав 218 706,80 грн.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив проплату на користь позивача за договором на суму 107 238,88 грн. (банківські виписки в матеріалах справи).

Крім того, матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, за даними відповідача, станом на 01.10.2011 р. заборгованість останнього перед позивачем склала 216 885,92 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо основного боргу в сумі 216 885,92 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 216 885,92 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1 443,47 грн. інфляційної складової боргу, 13 323,18 грн. 3% річних та 79 924,26 грн. пені.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок з урахуванням часткового задоволення суми основного боргу, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 37087,49 грн. інфляційної складової боргу та 13 244,90 грн. 3% річних.

Проте, враховуючи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 1 443,47 грн. інфляційної складової боргу за розрахунком позивача та 13 244,90 грн. 3% річних за розрахунком суду.

Відповідно до п. 5.4.1 договору за порушення строків та умов оплати, за виключенням строку для перерахування авансового платежу, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період порушення зобов'язань, від суми, належної до оплати, за кожен день затримки платежу.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу вимог п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на п. 4.3.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт до 07.10.2009 р., а позов подано 20.10.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з відзиву, відповідач просив суд застосувати позовну давність щодо стягнення пені.

Таким чином, зважаючи не те, що позов подано 20.10.2011 р. позивач пропустив строк позовної давності для нарахування пені.

Проте, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як зазначалося вище, матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, відповідач, станом на 01.10.2011 р. визнав заборгованість перед позивачем у сумі 216 885,92 грн.

Таким чином, зважаючи на ст. 264 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку що пеня підлягає нарахуванню з 01.10.2011 р. (дата підписання акту звірки) по 20.10.2011 р. (дата подання позову).

Виходячи з вищезазначеного, за розрахунком суду пеня складає 1842,04 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тельбі” (03164, м. Київ, вул. Г. Наумова, 23-Б, ідентифікаційний код 31779534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазспецмонтаж” (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Щорса, 26-А, ідентифікаційний код 35803883) 216 885,92 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 13 244,90 (тринадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 90 коп. 3% річних, 1842,04 (одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 04 коп. пені, 1 443,47 (одну тисячу чотириста сорок три) грн. 47 коп. інфляційної складової боргу, 2 334,16 (дві тисячі триста тридцять чотири) грн. 16 коп. державного мита та 175,77 (сто сімдесят пять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 26.12.2011 року.