Рішення № 20532135, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/50321.12.11 За позовомКомунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

До Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

Провідновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів по договору №1640308 від 01.12.2004 р.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., пред. за дов. №155/1/23-2626 від 20.06.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2., пред. за дов. №Д07/2011/09/02-2 від 02.09.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів по договору №1640308 від 01.12.2004 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 58/503, розгляд справи призначено на 23.11.2011 р.

У судове засідання 23.11.2011 року зявились представники сторін.

У судовому засіданні 23.11.2011 р. відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 23.11.2011 р. позивач надав суду заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 23.11.2011 р. оголошувалась перерва до 21.12.2011 р.

У судове засідання 21.12.2011 р. зявилися представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення щодо відсутності суму боргу за оспорюваним договором.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

21.12.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація" та Публічним акціонерним товариством „Київенерго" був укладений договір №1640308 від 01.12.2004 р. (далі-договір).

Згідно із п. 1.1 Договору предметом його є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до 2.1. договору при виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрації, Положенням про Держснергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплевикористовуючих установок і теплових мереж (далі-Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено обов'язок енергопостачальною організацією постачати теплову енергію у вигляді гарячої води па потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1.

Пунктом 2.3.2 передбаченообов'язок позивача виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку.№4 до договору.

Згідно із п. 2 додатку №4 позивач до початку періоду (місяця) сплачує відповідачу вартість заявленої в договорі теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується позивачем не пізніше 15 числа слідую чого за розрахунковим (п. З додатку 4 договору).

Відповідно до п.23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Відповідно до ст. 276 п. 6 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі ціп (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За період грудень 2008 р. - лютий 2009 р. КП „Київжитлоспецексплуатація" спожило теплову енергію на суму 14461,39 грн. (вартість теплової енергії позивач визначав згідно із ст. 276 Господарського кодексу України, п. 23 правил користування тепловою енергією та Розпорядження КМДА №86 від 31.01.2007 року), що вбачається з Розрахунків фактичної вартості теплової енергії за період грудень 2008 р. лютий 2009 р.

Як зазначає позивач, відповідач, порушуючи порядок розрахунків за теплову енергію, який закріплено ст. 276 Господарського кодексу України, п. 23 правил користування тепловою енергією неправомірно визначав за спірний період вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА № 1662, №1663 від 27.11.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р„ №127,№128 від 05.02.2009 р., які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 р„ №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р., як такі що не відповідають законам та Конституції України. ПАТ „Київенерго" завищило вартість теплової енергії за спірний період на суму 6812,22 грн., а саме: за грудень 2008 року було зайве нараховано -2049,46 грн., за січень 2009 р. - 3386,50 грн., за лютий 2009 р. - 1376,26 гри. Сплачені грошові кошти позивачем по договору відповідач зараховував в незаконно нараховану ним „заборгованість" по тарифам на теплову енергію, які були затверджені з порушенням встановленого порядку, у зв'язку з чим і були скасовані вказаними вище Указами Президента України.

КГІ „Київжитлоспецексплуатація" звертався до ПАТ „Київенерго" з проханнями зробити перерахунок (лист №155/1/23-1664 від 09.04.2009 р., копія додається), але ПАТ «Київенерго»листом від 28.04.2009 р. №048- 05/3951 безпідставно і в порушення вимог чинного законодавства відмовила нам в даному перерахунку (копія листа додасться). Претензією від 19.07.2010 р. №155/1/23-2836 ми зверталися до енергопостачальної організації з вимогою проведення перерахунку вартості теплової енергії за період грудень 2008 р. по лютий 2009 р., а надлишково сплачені кошти по незаконних тарифах просили зарахувати в оплату за теплову енергію в майбутній період. Листом від 28.07.2010 р. №048-72-9304 ПАТ „Київенерго" відмовило нашій організації в задоволенні наших претензійних вимог.

Із змісту п. 5 додатку № 4 до договору вбачається, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в РВТ).

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що абонент має право вимагати від енергопостачальної організації виконання умов цього договору.

З наведеного вбачається, що облік вартості спожитої теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією шляхом надання споживачу відповідних рахунків, а останній має майновий інтерес у правильності таких розрахунків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах га у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення ; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, та зважаючи на те, що судом було встановлене порушення з боку відповідача прав та інтересів позивача, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Київенерго" відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація", шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої Комунальним підприємством „Київжитлоспецсксплуатація" протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за договором №1640308 від 01.12.2004 р.. на підставі тарифів згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 18.06.2007 р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимрська, 51а, ідентифікаційний код 03366500) 85,00 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 26.12.2011 року