Рішення № 20532133, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/23422.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»

про стягнення 1463,20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. за довіреністю №Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2011 р.;

від відповідача:ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 15.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариства «Київенерго»(далі позивач, ПАТ «Київенерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»(далі відповідач) про стягнення 1463,20 грн., а саме: 1039,81 грн. основний борг, 321,91 грн. збитки від інфляції, 101,48 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9793052 від 01.10.2003 р., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка станом на час звернення до суду не погашена, що зумовило нарахування 3 % річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/234, розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

02.12.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство «Оболоньжитлоексплуатація»проти позову заперечує та просить суд припинити провадження у справі з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/234 відкладено на 22.12.2011 р.

12.12.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. представник позивача заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 275,84 грн., в звязку зі сплатою останнім вказаної суми після звернення позивачем з даним позовом до суду. В іншій частині позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2011 р. проти позову заперечує.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 р. між АЕК «Київенерго»(далі Постачальник) та Комунальним підприємством «Оболоньжитлоексплуатація»(далі - Споживач) було укладено Договір № 9793052 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

Договір № 9793052 від 01.10.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобовязувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобовязувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 30 (31) число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно з п. 10 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 7 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 11 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Щодо посилання в своїх письмових запереченнях на позов Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»на ту обставину, що позивачем при розрахунку ціни позову не зазначено тарифів, що застосовувалися при нарахуванні щомісячних сум, які виставляються для оплати відповідачу, та ту обставину, та що відповідач вважає Постанову НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго»такою, що неправомірно застосована позивачем при розрахунку вартості наданих послуг, суд відзначає наступне.

Як відзначалося вище, згідно з п. 10 Додатку 2 до Договору, відповідач зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформлено акту повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оскільки позивач сам не встановлює тарифи на теплову енергію, то Публічне акціонерне товариство «Київенерго»при зміні тарифу сповіщав відповідача про таку зміну листами, розміщував чинні тарифи на своєму офіційному сайті.

Крім того, ціна за 1 Гкал чітко вбачається з табуляграм (карток обліку) з зазначенням тарифів (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи), та які відповідач згідно умов Договору зобовязаний самостійно отримувати у позивача щомісяця.

Стосовно посилання відповідача на ті обставини, що відповідно до п. 2.2.5 Договору позивач зобовязаний на вимогу Споживача надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунку, режимів теплоспоживання тощо, а методика проведення розрахунків та вхідні дані до позовної заяви позивачем не додана, та на ту обставину, що нарахування Споживачам комунальних послуг, яким є населення, з постачання опалення житлового будинку по вул. Гамарника, 28-Б проводиться КП ГІОЦ на підставі укладеного договору між КП «Оболоньжитлоексплуатація»та КП ГІОЦ, а останній, в свою чергу, проводить нарахування мешканцям на підставі розпоряджень КМДА, суд зазначає нижченаведене.

Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження фактів звернення до позивача з вимогою про надання інформації щодо методики розрахунку, режимів теплоспоживання.

Крім того, відповідачем самостійно, щомісячно відповідно до умов Договору надаються звіти використаної теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, відповідно до загальнобудинкового приладу обліку.

Відповідно до Додатку 6 до Договору, сторонами узгоджено кількість орендарів, мешканців вбудованих приміщень, а також визначено кількість Гкал, які споживаються даними особами за добу.

При цьому, Споживачем за Договором є саме відповідач, а вже мешканці будинку та орендарі, в свою чергу, сплачують кошти за послуги опалення будинку у метрах кубічних та квадратних на підставі відповідних розпоряджень КМДА, а відповідачу позивач постачає теплову енергію у гігакалоріях. З КМДА у позивача немає жодних договірних відносин, пов'язаних зі спірним Договором, а відповідальність за вчасне надходження коштів згідно з умовами Договору на рахунок позивача несе Споживач.

Посилання Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»на ту обставину, що житловий будинок по вул. Гамарника, 28Б не обладнаний системою гарячого водопостачання, і як наслідок, виставлені нарахування за надання послуг з гарячого водопостачання незаконні, не береться судом до уваги з огляду на те, що у відповідності до табуляграм (карток обліку) за спірний період (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), вбачається, що відповідачу нараховувались грошові кошти за спожиті послуги опалення, а не гарячого водопостачання. Надання послуг опалення позивачем Комунальному підприємству «Оболоньжитлоексплуатація»останнім не заперечується.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.11.2009 р. по 01.10.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість на загальну суму 275,84 грн. була сплачена відповідачем 26.10.2011 р.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи списку відправлення листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок та фіскального чеку № 5794 вбачається, що позовну заяву Публічним акціонерним товариством «Київенерго»направлено до господарського суду міста Києва 24.10.2011 р.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 275,84 грн. відповідачем було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 5/234 в частині стягнення 275,84 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Враховуючи зазначене, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 275,84 грн., заявлене в судовому засіданні 22.12.2011 р., задоволено, а клопотання відповідача про припинення провадження у справі, в звязку з відсутністю предмету спору, подане 02.12.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва та викладене в письмовому відзиві, задоволено частково.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час прийняття рішення у справі заборгованість відповідача становить 763,97 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 763,97 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума за використану теплову енергію.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 321,91 грн. та 101,48 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р. З поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають відємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 204,46 грн.

Разом з тим, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, та відзначає, що Публічним акціонерним товариством «Київенерго»завищено вказану суму, внаслідок чого з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»на користь позивача підлягає стягненню 100,23 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 275 (двісті сімдесят пять) грн. 84 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. В частині стягнення 763 (семисот шістдесяти трьох) грн. 97 коп. основного боргу, 321 (трьохсот двадцяти однієї) грн. 91 коп. збитків від інфляції та 101 (сто однієї) грн. 48 коп. 3 % річних позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»(04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 16; ідентифікаційний код 32454080) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305) 763 (сімсот шістдесят три) грн. 97 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 46 коп. збитків від інфляції, 100 (сто) грн. 23 коп. 3 % річних, 93 (девяносто три) грн. 72 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складене 26.12.2011 р.