Рішення № 20532132, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/23622.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 4180,39 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 30.11.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 4180,39 грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості переданого за Договором купівлі-продажу № 39/ВН від 25.05.2010 р. товару, що зумовило виникнення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/236, розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/236 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.12.2011 р.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2011 р. повторно не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/236 та ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»(далі Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 39/ВН (далі Договір), в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця товар партіями на підставі накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. п. 1.2, 2.3 Договору, купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної відповідно до замовлення Покупця. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару, замовлення втрачає чинність.

Згідно з п. 1.3 Договору, загальна Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на складі Покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невідємною частиною Договору (п. 5.1 Договору).

Пунктом 8.2.2 Договору встановлено обовязок Покупця оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання Покупцем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.

Положеннями п. п. 10.1, 10.2 Договору сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за пять днів до закінчення дії Договору.

Жодних доказів розірвання сторонами Договору позивачем подано не було.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем передано відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № ВН00000671 від 27.05.2010 р., № ВН00000837 від 16.06.2010 р., № ВН00000871 від 18.06.2010 р., № ВН00000895 від 23.06.2010 р., № ВН00000958 від 30.06.2010 р., № ВН00001091 від 14.07.2010 р., № ВН00001146 від 21.07.2010 р., № ВН00001249 від 04.08.2010 р., № ВН00001251 від 04.08.2010 р., на загальну суму 5207,49 грн.

Вказані видаткові накладні підписано повноважним представника сторін та скріплено їх печатками.

При цьому, судом встановлено, що інші договірні відносини між сторонами відсутні, а передача товару позивачем відповідачу здійснювалась на підставі саме Договору купівлі-продажу № 39/ВН від 25.05.2010 р.

Відповідачем жодних доказів на спростування вказаного не подано.

Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача з призначенням платежу «за накладну № 1146»та «за накладну № 671», відповідачем сплачено за поставлений товар на підставі Договору 1027,10 грн. Таким чином, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повністю оплачено товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № ВН00000671 від 27.05.2010 р., № ВН00001146 від 21.07.2010 р.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобовязання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача.

За своєю правовою природою Договір купівлі-продажу № 39/ВН від 25.05.2010 р. є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 4180,39 грн. (5207,49 грн. 1027,10 грн.), яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4180,39 грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, приватний будинок; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»(04074, м. Київ, вул. Лугова, б. 9; ідентифікаційний код 30607341) 4180 (чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 39 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 26.12.2011 р.