Рішення № 20532129, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/50526.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»

До відповідача-1Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»

До відповідача-2Корпорації «Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація «Укрреставрація»

До відповідача-3Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3»

Треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1.) ОСОБА_8;

2.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг»

3.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест»

Провизнання майнових прав

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

ОСОБА_2 (за дов.)

ОСОБА_3(за дов.)

від відповідача-1 ОСОБА_4 (за дов.)

від відповідача-2 не зявились

від відповідача-3 ОСОБА_5 (за дов.)

ОСОБА_6 (за дов.)

від третьої особи-1не зявились

від третіх осіб 2ОСОБА_7 (за дов.)

від третіх осіб 3не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство (далі ПрАТ) «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», корпорації «Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація «Укрреставрація»(далі - УСНРПБВК «Укрреставрація») та публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Трест «Київміськбуд»про визнання майнових прав на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а, а саме:

- сім квартир загальною площею шістсот шістдесят сім квадратних метрів (квартиру №1 загальною площею сто сімнадцять з половиною квадратних метрів, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на другому поверсі; квартиру №7 загальною площею сто сімнадцять з половиною квадратних метрів, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на третьому поверсі; квартиру №23 загальною площею сімдесят дві цілих девять квадратних метрів, яка складається із двох кімнат і знаходиться на четвертому поверсі; квартиру №28 загальною площею пятдесят одна ціла дві десятих квадратних метрів, яка складається із однієї кімнати і знаходиться на шостому поверсі; квартиру № 60 загальною площею сто сімнадцять з половиною квадратних метрів, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на одинадцятому поверсі; квартиру № 83 загальною площею сімдесят дві цілих девять десятих квадратних метрів, яка складається із двох кімнат і знаходиться на пятнадцятому поверсі; квартиру №90 загальною площею сто сімнадцять з половиною квадратних метрів, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на шістнадцятому поверсі).

-три машиномісця №№36, 36, 37.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як оператором за договором про спільну діяльність № 3 від 05.07.2005 р., було позбавлено позивача майнових прав на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а шляхом відчуження без достатніх правових підстав зазначених майнових прав на користь третіх осіб.

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/505, розгляд останньої призначено на 28.11.2011 р.

Ухвалою суду від 28.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 05.12.2011 р., якою було витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційної компанії «Інтербудінвест»документи до матеріалів справи.

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивачем не виконувались зобовязання за договором про спільну діяльність щодо внесення відшкодування спільних витрат та збитків, що є підставою для зміни розміру його частки у спільній діяльності. Оскільки на час розгляду справи майнові права, що є предметом позову, належать іншим особами, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 05.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 р., та залучено до участі у справі, як третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»та товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест».

Позивачем подано клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до якого він просить визнати недійсними:

-договір купівлі-продажу майнових прав №29а-28 від 22 листопада 2010 року, укладений між спільною діяльністю (між TOB «БІК «Інтербудінвест», AT «МІК «Інтерінвестсервіс»та УСНРПБВК «Укрреставрація») та TOB «УКІО Банк Лізинг», предметом якого є майнові права на квартиру №28 в буд. №29-а по вул. Автозаводській в м. Києві;

-договір купівлі-продажу майнових прав №29а-83 від 01 лютого 2011 року, укладений між спільною діяльністю (між TOB «БІК «Інтербудінвест», AT «МІК «Інтерінвестсервіс»та УСНРПБВК «Укрреставрація») та ОСОБА_8, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1;

-договір купівлі-продажу майнових прав №29а-90 від 01 вересня 2011 року, укладений між спільною діяльністю (між TOB «БІК «Інтербудінвест», AT «МІК «Інтерінвестсервіс»та УСНРПБВК «Укрреставрація») та ПАТ «Трест КБМ-3», предметом якого є майнові права на квартиру №90 в буд. №29-а по вул. Автозаводській в м. Києві;

-частково недійсним договір №29-а про забезпечення виконання робіт по завершенню будівництва житлового будинку на вул. Автозаводській, 29-а в Оболонському районі м. Києва від 17 лютого 2011 року, укладений між спільною діяльністю (між TOB «БІК «Інтербудінвест«МІК «Інтерінвестсервіс»та УСНРПБВК «Укрреставрація») та ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест», а саме: в частині передачі майнових прав на квартири №№ 1, 23, 60 в буд. №29-а по вул. Автозаводській в м. Києві (п. 4.1.3 вказаного Договору);

-частково недійсною додаткову угода № 3 до генерального підрядного договору № 3/4 від 19.02.07 на виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Автозаводській, 29-А в Оболонському районі м. Києва від 19 березня 2010 року, укладену між спільною діяльністю (між TOB «БІК «Інтербудінвест»AT «МІК «Інтерінвестсервіс»та УСНРПБВК «Укрреставрація») та ПАТ «Трест КБМ-3», а саме: в частині зобов'язання передати майнові права на квартири №1 та №7 по вул. Автозаводській в м. Києві.

Нормативно обґрунтовуючи своє клопотання позивача посилається на п.1 та п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Виходячи з даної правової конструкції позовна вимога провинна ґрунтуватись на договорі, який суд може визнати недійсним з власної ініціативи, тобто договорі повинен бути лише пов'язаний з переметом спору.

Предметом позову є вимога про визнання за позивачем майнових прав, які виникли у нього внаслідок укладення договору про спільну діяльність. Отже, позовна вимога ґрунтується на договорі про спільну діяльність № 3 від 05.07.2005 р. та предмет спору не пов'язаний з договорами, про визнання недійсними яких заявлено клопотання, що в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, для визнання їх недійсними.

Пунктом 2 частини 2 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Тобто, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявлених позивачем вимог, При цьому, п. 2 ч. 2 ст. 83 ГПК України не наділяє суд правом самостійно змінювати предмет спору, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

З огляду на викладене суд відмовив позивача у задоволенні вищевказаної заяви.

Відповідач-2 проти позову заперечив, вказавши, що належних доказів щодо дійсного перерозподілу частки позивача між відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-3 та іншими особами позивачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази дій відповідача-2, що підтверджували би порушення, невизнання або оспорювання майнових прав позивача.

Відповідач-3 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що учасники договору про спільну діяльність уклали з ним генеральний підрядний договір № 3/4 на виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва від 19.02.2007 р.. Внаслідок наявності заборгованості замовник за договором маючи відповідні повноваження, з метою її погашення та закінчення будівництва передав відповідачу-3 квадратні метри, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представники третіх осіб 2 та 3 у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні оголошено про перерву на 19.12.2011 р..

Під час розгляду справи позивачем подано заяву, якою позовні вимоги викладено в остаточній редакції, згідно з якою позивач просить визнати за ним майнові права на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі м. Києва по вул. Автозаводська, 29-а, а саме: на сім квартир (квартиру №1, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на другому поверсі; квартиру №7, яка складається із двох кімнат і знаходиться на третьому поверсі; квартиру №23, яка складається із двох кімнат і знаходиться на шостому поверсі; квартиру №28, яка складається із двох кімнат і знаходиться на сьомому поверсі; квартиру №60, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на тринадцятому поверсі; квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох кімнат і знаходиться на п'ятнадцятому поверсі; квартиру №90, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на шістнадцятому поверсі); на три машиномісця №№35, 36, 37.

Відповідачем-1 заявлено клопотання про визнання частково недійсним договору про спільну діяльність № 3 від 05.07.2005 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2006 р.) а саме п. 5.6.2, яким передбачено набуття позивачем майнових прав на 9 % корисної площі обєкта. Клопотання ґрунтується на приписах п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Клопотання відповідача-1 судом відхилено з підстав, зазначених нижче.

Під час розгляду справи позивачем було клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та третім особам здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження майнових прав на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а; заборонити Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві приймати в експлуатацію адміністративно-житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а, видавати сертифікат та інші дозвільні документи; заборонити комунальному підприємству «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»проводити державну реєстрацію права власності на вищевказаних сім квартир та три машиномісця; заборонити комунальному підприємству «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»проводити державну реєстрацію права власності на всі квартири, які знаходяться на другому, третьому, четвертому, шостому, одинадцятому, пятнадцятому та шістнадцятому поверхах адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а.

Підстави забезпечення позову передбачені ст. 66 ГПК України, відповідно до якої такими є наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Доведення вказаних обставин покладається на заявника клопотання.

У той же час не навів достатніх обставин, які би свідчили про те, що невжиття зазначених позивачем заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у звязку з чим клопотання судом відхилено.

У судовому засіданні 26.12.2011 р. відповідач-1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом справи 31/7 про розірвання договору про спільну діяльність № 3 від 05.07.2005 р. в частині участі позивача.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Тобто обовязковими умовами зупинення провадження є повязаність справ та неможливість розгляду даної справи.

Метою звернення з позов до суду є захист порушених прав, у звязку з чим факти порушення останніх підлягає оцінці станом на час звернення з позовом до суду. В свою чергу розірвання договору за рішенням суду відбувається з моменту набрання ним законної сили, тобто судовий акт у справі № 31/7 не змінить фактичного стану подій, які існували на момент звернення позивача з позовом у даній справі та на даний час, що свідчить про відсутність необхідної умови зупинення неможливість розгляді даної справи до вирішення справи № 31/7. За таких обставин клопотання відповідача-1 відхилено.

Представники відповідача-2 та третіх осіб-1 та 3 на виклик суду не зявилися, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, суд встановив:

05.07.2005 р. між закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»(правонаступник - приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс») (оператором) та Українською спеціальною науково-реставраційною проектною виробничою корпорацією «Укрреставрація»(далі - Укрреставрація) було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи №3 (далі - Договір про спільну діяльність).

Згідно з п. 1.1 Договору про спільну діяльність він укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів для будівництва об'єкту інвестування - адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого на земельній ділянці орієнтовною площею 0,2007 га в Оболонському районі м. Києва по вул. Автозаводська, 29-а (далі - Об'єкт), ведення спільної діяльності по продажу та реалізації приміщень обєкту інвестування та отримання прибутку для учасників.

Згідно з п. 2.2 Договору про спільну діяльність за погодженням сторін діяльність розподіл часток здійснюється наступним чином: ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»- 80 %, Укрреставрація - 20%.

Відповідно до п. 2.4 Договору про спільну діяльність оператор здійснюватиме внески до спільної діяльності у формі грошових коштів та майна для забезпечення всіх потреб щодо здійснення будівництва об'єкту.

23.11.2006 р. між закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»(далі Інтерінвестсервіс, сторона 2), Українською спеціальною науково-реставраційною проектною виробничою корпорацією «Укрреставрація»(сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»(далі Інвестбуд, сторона 3) була укладена додаткова угода № 01 до договору № 3 від 05.07.2005 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі додаткова угода № 1).

Згідно з п.п. 3.1-3.3 додаткової угоди № 1 предметом договору є виконання сторонами комплексу проектно-вишукувальних, будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію на земельній ділянці, з метою отримання сторонами новозбудованих площ жилих та нежитлових приміщень відповідно до своїх часток, визначених цим договором. Базовими техніко - економічними показниками об'єкта є: земельна ділянка площею - 0,2 га; загальна площа об'єкта - 1269,00 кв.м.; загальна житлова площа квартир об'єкта - 6914,00кв.м.; загальна площа вбудованих приміщень -310,00 кв. м.; площа підземного паркінгу на 45 машиномісць - 1364,10 кв.м. При будівництві об'єкта також будуть споруджені всі необхідні інженерні мережі, в тому числі: каналізації, водопостачання, теплопостачання та енергопостачання.

Відповідно до п. 3.6 додаткової угоди № 1 датою закінчення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію мав бути III квартал 2008 року.

Згідно з розділом 4 додаткової угоди № 1 сторони мають право отримати свою частку об'єкта в обсязі та в порядку, визначених у цьому Договорі. Після підписання акта розподілу часток розпоряджатися нею на свій розсуд у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 4.5.1 додаткової угоди № 1 визначено, що сторона-3 на підставі відповідних довіреностей зобовязується виконувати функції забудовника та замовника по будівництву об'єкта у повному обсязі і за власний рахунок.

Відповідно до п. 5.6 додаткової угоди № 1 всі новозбудовані площі об'єкта, крім площ, що є спільною власністю співвласників багатоповерхового будинку та інженерних внутрішньо-будинкових мереж, спільних телеантен, телефонів, радіо, ліфтів, сходів тощо, (далі - корисна площа), передаються у власність сторін у наступному співвідношенні з дозволеним відхиленням ± 0,1 %: стороні 1 належить 22 відсотків корисної площі об'єкту, з урахуванням загальної площі об'єкта, яка передбачена для передачі органам місцевої державної виконавчої влади на умовах цього договору; стороні 2 належить 9 відсотків корисної площі об'єкта (в тому числі 2% площі службового житла); стороні 3 належить 69 відсотків корисної площі об'єкта.

Згідно з п. 5.7 додаткової угоди № 1 розподіл площ між сторонами здійснюється відповідно до протоколу розподілу житлових і нежитлових площ (додаток №2), який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.8 додаткової угоди № 1 визначено, що сторона 3 зобов'язана передати стороні-1 і стороні-2 приміщення і квартири, які входять до їх часток.

24.11.2006 р. сторонами було підписано додаток № 2 до додаткової угоди № 1- протокол № 1 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва, яким було визначено, що Інтерінвестсервіс після закінчення будівництва об'єкту отримує: 7 квартир загальною площею 667 кв. м., що складає 8,75% від 7622,5 00 кв. м. корисної площі об'єкту), в т.ч. процентні відрахування (від загальної житлової площі - 7251,00 кв.м.) - 2% - 145,02 кв. м. службового житла; 3 машиномісця №№35, 36, 37, що складає 7,70 % від 39 машиномісць.

При цьому Протоколом деталізовано номери вказаних квартир, кількість кімнат в цих квартирах, поверхи та загальну площу кожної квартири:

№Номер квартириКількість кімнатПоверхЗагальна площа, кв.м.

1132117,5

2733117,5

3232472,9

4281651,2

560311117,5

68321572,9

790316117,5

11.12.2006 р. Інтерінвестсервіс та Укрреставрація довіреністю б/н уповноважили генерального директора Інтербудінвест ОСОБА_9 бути повіреним і вчиняти від їх імені фактичні дії, що виходять з функцій забудовника та інвестора по будівництву обєкта.

19.02.2007 р. спільна діяльність в особі уповноваженого ОСОБА_9 (замовник) уклала з відкритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-3» (генпідрядник) генеральний підрядний договір № 3/4 на виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва (далі - підрядний договір).

21.01.2009 р. Інтерінвестсервіс звернувся до Інтербудінвест із листом про надання інформації щодо строків будівництва.

03.02.2009 р. Інтербудінвест повідомив Інтерінвестсервіс, що у зв'язку із фінансовими проблемами терміни будівництва переносяться. Крім того вказав, що через зміни у проектній документації Інтерінвестсервіс має отримати не 9% від корисної площі об'єкту, тобто 7 квартир загальною площею 667 кв.м. і 3 машиномісця, а лише 4 квартири загальною площею 470 кв.м. і 2 машиномісця.

Для затвердження перерозподілу часток відповідач надіслав позивачу проект протоколу № 2 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць об'єкту.

Протокол № 2 до додаткової угоди № 1 Інтерінвестсервіс та Укрреставрація підписано не було.

19.03.2010 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до підрядного договору, п. 3 якої було встановлено, що замовник розраховується з генеральним підрядником по заборгованості та за виконані роботи, які визначені в пунктах 1 та 2 даної угоди, квадратними метрами. Розрахунки здійснюється шляхом підписання відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) та договорів купівлі-продажу майнових прав і протоколів зарахування зустрічних вимог. Пунктами 1 та 7 додатку № 2 до додаткову угоду № 3 до підрядного договору генпідряднику були передані майнові права на квартири № 1 та № 7 по вул. Автозаводській в м. Києві

Також замовником та генпідрядником було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-90 від 01.09.2011 р. предметом якого є майнові права на квартиру № 90 в буд. №29-а по вул. Автозаводській в м. Києві.

01.02.2011 р. між спільною діяльністю в особі уповноваженого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-83, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

22.11.2010 р. між спільною діяльністю в особі уповноваженого ОСОБА_9 та товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №29а-28, предметом якого є майнові права на квартиру № 28 в буд. № 29-а по вул. Автозаводській в м. Києві.

17.02.2011 р. між спільною діяльністю в особі уповноваженого ОСОБА_9 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест»було укладено договір № 29-а про забезпечення виконання робіт по завершенню будівництва житлового будинку на вул. Автозаводській, 29-а в Оболонському районі м. Києва. Згідно з п.4.1.3 зазначеного договору (спільна діяльність передає товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест»майнові права на вільні площі обєкту. Актами прийому передачі до зазначеного договору Інтербудінвест набув майнові права на квартири № 23, 60, будинку на вул. Автозаводській, 29-а в Оболонському районі м. Києва.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно з ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За загальним правилом виникнення права власності у набувача майна за договором повязано з переданням майна, якщо інше не вставлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Оскільки майнові права є неспоживною річчю та є майна, з моменту погодження сторонами спільної діяльності розподілу площі (протокол № 1 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва) позивач є власником даних майнових прав.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У звязку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон повязує виникнення права власності.

Укладаючи договір про сумісну діяльність сторони досягли згоди щодо його умов, у тому числі і щодо майнових прав, які належать кожній стороні.

Згідно з ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином припинення права власності на майнові права на 9% від корисної площі об'єкту може мати місце виключно за волевиявленням позивача. Доказі даного волевиявлення суду не подано. З огляду на це, позивача є власником вищевказаних майнових прав а надані договори не можуть бути прийняті судом як належний доказ припинення права позивача та виникнення даних прав у третіх осіб.

Відповідач-1 обґрунтовуючи відчуження частки позивача посилається на невиконанні позивачем зобовязання щодо відшкодування спільних витрат та збитків.

Проте, оскільки умовами договору про спільну діяльність та довіреністю від 11.12.2006 р. не передбачено право повіреного на розпорядження частками сторін за договором про спільну діяльність дії відповідача-1 суперечать ст. 658 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання прав.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач-1 не мав право на розпорядження майновими правами позивача на 9 відсотків корисної площі об'єкта (в тому числі 2% площі службового житла), що є у спільній частковій власності їх відчуження порушує права позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Пункт 5.6.2 додаткової угоди № 1 не врегульовує порядок відшкодування та збитків за спірним договором, а тому підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про вихід за межі позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кім. 22, код 25400551) майнові права на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі м. Києва по вул. Автозаводська, 29-а, а саме на: сім квартир (квартиру №1, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на другому поверсі; квартиру №7, яка складається із двох кімнат і знаходиться на третьому поверсі; квартиру №23, яка складається із двох кімнат і знаходиться на шостому поверсі; квартиру №28, яка складається із двох кімнат і знаходиться на сьомому поверсі; квартиру №60, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на тринадцятому поверсі; квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох кімнат і знаходиться на п'ятнадцятому поверсі; квартиру №90, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на шістнадцятому поверсі), та на три машиномісця №№35, 36, 37.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»(03150, м. Київ, вул. Передславинська, 31/11, приміщення 84, код 32799609) на користь приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кім. 22, код 25400551) 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 28.12.2011 р.