Рішення № 20531620, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/30714.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс»

ДоПублічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”

Третя особа-1: Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»

Третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ юг»

Про визнання договору іпотеки припиненим

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_2 предст. за довір.;

від третьої особи-1: не з»явились;

від третьої особи-2: не з»явився.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про визнання припиненим договору іпотеки від 25.05.2007 та зобов»язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру іпотеки запис №3377 від 25.05.2007 про державну реєстрацію Договору іпотеки від 25.05.2007 та з Єдиного реєстру заборони відчуження об»єктів нерухомого майна запис №3378 від 25.05.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 25.05.2007 та з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна запису №3378 від 25.05.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 порушено провадження у справі №35/307, розгляд справи призначений на 24.10.2001.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 №35/307 розгляд справи відкладений на 14.11.2011. На підставі ст.27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору АКБ «Трансбанк»та ТОВ «Гарант-СВ юг».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2011 №35/307, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 30.11.2011.

В судовому засіданні 30.11.2011 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2011 представник позивача подав суду додаткові докази.

В судовому засіданні 30.11.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 14.12.2011.

13.12.2011 представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення по суті спору.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останніх (відзив на позов).

Представники третіх осіб в судові засідання не з»явились, хоча належним чином були повідомлені по дату та час судових засідань (докази повідомлення наявні в матеріалах справи). Витребувані судом документи не надали, заяв, клопотань не подали.

В судовому засіданні 14.12.2011, на підставі ч.2 сь.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2006 між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ юг»(позичальник) було укладено Кредитний договір №1969 (надалі-кредитний договір).

Відповідно до умов даного кредитного договору (п.1.1) кредитор надав позичальнику відновлювальну відкриту кредитну лінію з лімітом 8700000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому Договорі.

Кредит наданий на строк до 27.04.2007 року (п.2.1 кредитного договору).

До даного кредитного договору були укладені додаткові угоди №6 від 23.10.2006, №8 від 28.02.2008, №9 від 17 квітня 2008.

25.05.2007 в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” перед банком між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект плюс»(майновий поручитель ТОВ «Гарант-СВ юг»- позичальника) було укладено договір іпотеки (надалі-договір іпотеки).

Відповідно до умов даного договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належну йому трьохкімнатну квартиру 30 (тридцять) житловою площею 68,00 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м., що знаходиться в будинку 15 по вул. Хрещатик в м. Києві (надалі-предмет іпотеки), що є забезпеченням повернення отриманого позичальником кредиту за Кредитним договором №1969 від 28.04.2006, у розмірі 8700000,00 грн. зі сплатою процентів річних за користування кредитом, на умовах та у порядку погашення, передбаченому Кредитним договором; та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих про строчкою виконання та/або пов»язаних зі зверненням стягнення на майно.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що 30.08.2010 між Публічним акціонерним товариством «Укрексімбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Св юг», з урахуванням облікової політики банку, Кредитний договір було змінено, шляхом викладення його у новій редакції та присвоєно новий номер №151309К36/1969.

Відповідно до умов нового кредитного договору змінено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, змінено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, збільшено розмір відповідальності в разі порушення виконання умов кредитного договору з 10% до 25% від суми кредиту.

Представник відповідача в свої письмових та усних запереченнях зазначив, що відповідно до укладеної 30.08.2010 додаткової угоди №1969-12 до Кредитного договору, відповідно до якої Кредитному договору був присвоєний інший номер - №151309К36/1969, була зменшена процентна ставка за користування кредитом та змінений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами №6 від 23 жовтня 2007 року, №8 від 28 лютого 2008 року, №9 від 17 квітня 2008 року до кредитного договору №1969 від 28 квітня 2008 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами.

Додатковою угодою №1969-12 від 30 серпня 2010 року до кредитного договору №1969 від 28 квітня 2008 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, змінено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, змінено розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов»язань по кредитному договору.

Законом України “Про іпотеку” визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у звязку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. З Закону України “Про іпотеку”).

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про іпотеку”).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про іпотеку”, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Як зазначено вище, додатковою угодою №1969-12 від 30 серпня 2010 року до кредитного договору №1969 від 28 квітня 2006 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, змінено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, змінено розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов»язань по кредитному договору.

Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобовязався відповідати в повному обсязі за виконання зобовязань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині припинення правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007.

Щодо вимог позивача про зобов»язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру іпотек запис за №3377 від 25.05.2007 про державну реєстрацію Договору іпотеки від 25.05.2007, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна запису за №3378 від 25.05.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від 25.05.2007, то останні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Порядок внесення відомостей про виключення запису із Реєстру іпотек, регулюється Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004 (надалі-Порядок). Відповідно до вказаного Порядку Держінформ»юст визначено адміністратором Реєстру іпотек, що відповідає за збереження єдиної комп»ютерної бази даних цього Реєстру.

Відповідно до п.4 Порядку державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

Реєстраторами іпотек є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені Порядком.

Запис про обтяження нерухомого майна іпотекою може бути виконаний реєстратором на підставі рішення суду з обов»яковим зазначенням порядкового номеру запису в Реєстрі.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат»накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) є нотаріальною дією, що вчиняється нотаріусами в порядку, визначеному розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за №283/8882, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5.

В той же час, стаття 1 Закону України «Про нотаріат»визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладено на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Пунктом 253 Інструкції передбачено, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

При цьому, згідно з Положенням, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), підлягає обов»язковій реєстрації в Реєстрі заборон. Відповідно до п.2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (знання) заборони та арештів на об»єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об»єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.1.5 Положення реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об»єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням, уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Таким чином, зобов»язання в частині зняття заборони та виключення записів з Реєстру заборон можуть бути покладені виключно на Реєстраторів реєстру заборон.

Враховуючи вищевикладене, внести відповідні відомості до Реєстру іпотек щодо виключення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою та до Реєстру заборон про зняття заборони відчуження об"єктів нерухомого майна у зв»язку з визнанням договорів застави (іпотеки) припиненими може нотаріус, який здійснив накладення заборони на відчуження об»єкта нерухомого майна та провів державну реєстрацію зазначеного обтяження у Реєстрі заборон, в порядку, визначеному діючим законодавством.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим №3377, про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири №30 по вул.. Хрещатик, 15 в м. Києві, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та публічним акціонерним товариством “Універсал Банк”.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Проект Плюс” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 34-А, кв.47, код 30186597) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) - державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяМ.Є.Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.12.2011