Рішення № 20531619, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/34506.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” м. Києва

до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” м. Києва

про відшкодування шкоди, стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, ціна позову 34408,24 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не зявився,

від відповідача Пінчук А.А.

СУТЬ СПОРУ:

у жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство “Страхове товариство “Гарантія” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 7 жовтня 2008 р. на перехресті вул. Новоселівської та пр-ту Правди у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Mercedes”, д.н. НОМЕР_1, під керуванням його власника ОСОБА_1. та “Daewoo” , д.н. НОМЕР_2, під керуванням його власника ОСОБА_2.

Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль “Mercedes”, д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 31074,72 грн.

Позивач як страховик виплатив власнику пошкодженого автомобіля “Mercedes” відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 5-866/08.053 від 20 травня 2008 р. страхове відшкодування в розмірі 31074,72 грн.

З підстав ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 25500 грн. шкоди, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 4615,50 грн., три проценти річних з простроченої суми 1618,03 грн., пеню 2674,71 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати в тому числі 6214,94 грн. витрат на послуги адвоката.

У судове засідання позивач не зявився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених вимог, заявив про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2008 р. на перехресті вул. Новоселівської та пр-ту Правди у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Mercedes”, д.н. НОМЕР_1, під керуванням його власника ОСОБА_1. та “Daewoo” , д.н. НОМЕР_2, під керуванням його власника ОСОБА_2.

Вказані обставини підтверджуються постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2008 р. у справі № 3-21814/08, довідкою ВДАІ при УМВС в Дніпропетровській області № 14/1-5297 СК від 29 жовтня 2008 р.

Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено “Mercedes”, д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 31074,72 грн., розмір якої визначено на підставі експертного автотоварознавчого дослідження № 865 від 20 жовтня 2008 р.

Заперечення відповідача щодо розміру заподіяної внаслідок спірної ДТП шкоди належними доказами не підтверджені, тому є необгрунтованими.

Позивач як страховик згідно з платіжним дорученням № 263 від 02 грудня 2008 р. та актом взаємозаліку боргу від 1 грудня 2008 р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-866/08.053 від 20 травня 2008 р. страхове відшкодування в розмірі 31074,72 грн., що обчислене виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану транспортного засобу.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2008 р. у справі № 3-21814/08 винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2. якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. як власника автомобіля “Daewoo”, д.н. НОМЕР_2 була застрахована за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3711358 від 11 вересня 2008 р. на підставі Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем.

Статтею 37.4 указаного Закону передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані гр. ОСОБА_1. збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_2., відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-866/08.053 від 20 травня 2008 р. перейшло право вимоги, яке гр. ОСОБА_1. мав до відповідача як особи, відповідальної за збитки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання по оплаті за страховим відшкодуванням в порядку регресу, з нього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 37.1, 37.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 24990 грн. шкоди (25500 грн. - 510 грн. франшизи), 4615,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1618,03 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Сума франшизи у розмірі 510 грн. стягненню не підлягає відповідно до вимог ст. 16 Закону України “Про страхування”.

Вимоги про стягнення 2674,71 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано.

Заявлені позивачем вимоги про відшкодування 6214,94 грн. витрат по оплаті правової допомоги відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України задоволенню не підлягають, оскільки як слідує з договору про надання правової допомоги від 1 квітня 2008 р. така допомога надана позивачу не адвокатом, а фізичною особою-підприємцем. Згідно платіжного доручення № 960 від 26 серпня 2011 р. кошти в указаному розмірі також сплачені ОСОБА_3. не як адвокату, а як фізичній особі-підприємцю. Діяльність адвоката в силу вимог Закону України “Про адвокатуру” не є підприємницькою. Витрати на оплату послуг, наданих підприємцем, не відносяться до господарських.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Приватного акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код 14229456) 24990 грн. шкоди, 4615,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1618,03 грн. три проценти річних з простроченої суми, 344,08 грн. витрат по оплаті державного мита, 165,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар